Членство кооперативних спілок в УСКР (станом на початок 2005 р.)

Стан і тенденції розвитку української кредитної кооперації у країнах світу/ Українська кооперація. Електронний журнал. – Полтавський університет економіки і торгівлі. – 2008. – № 1

Аналіз становлення та розвитку української кредитної кооперації в країнах світу, до яких емігрували українці в пошуках кращої долі та рятуючись від репресій радянської влади впродовж кінця ХІХ–ХХ ст., дозволяє виявити у цьому процесі низку загальних тенденцій і особливостей. Безсумнівно, що кооперативний рух в українських громадах зародився та розвивається відповідно до дії загальної тенденції його розвитку в країнах світу, яка відображає бажання громадян засновувати економічні відносини на принципах колективізму, демократії і соціальної справедливості. Особливістю ж цього явища було те, що зародження та розвиток кредитної кооперації українців на нових землях зумовлювалося не тільки економічними (господарськими) потребами, а й етнічно-національними завданнями, які постали перед громадами українських переселенців на чужих землях у багатобарвному етнічному оточенні. У вирішенні цих завдань кредитна кооперація стала для українських переселенців не тільки засобом вирішення господарських питань, а й найважливішою формою етнічного згуртування. І. Витанович відзначав: " Організатори кредитових кооперативів мали в плані мобілізувати дрібні грошові засоби своїх членів – новоприбулих, щоб потім шляхом взаємодопомоги дати їм змогу розвивати їхні індивідуальні господарські справи і рівночасно зміцнювати економічну базу громадської організованості. Вони вважали ці кредитові кооперативи за початок дальшого розгортання громадських економічних заходів: заснування, з їхньою допомогою і досвідом інших видів кооперативів і дрібніших самостійних, трудових родинних і громадських підприємств. Кредитові кооперативи мали стати для своїх членів не лише місцем, де вони могли задовольнити невеликі та нескладні грошові потреби, але й місцем поради у господарських справах. Правда, в країні великої економіки та розмаху нелегко було спочатку переконувати новоприбулих, звичних до кооперативно-господарських форм, і навіть багатьох колишніх кооператорів приєднуватися до тих дрібних починів. Обережно бралися за них і відважні ініціатори. Порівнюючи з комфортабельно обладнаними банками й ощадно-позичковими спілками в Америці – не могли особливо імпонувати людям навіть свої "каси", які тільки два – три вечори в тижні "урядували" в кутках винайнятих приміщень ” [1].

Особливістю розвитку української кредитної кооперації в країнах Північної Америки було те, що з її допомогою і досвідом започатковується розвиток „інших видів кооперативів і дрібніших самостійних, трудових родинних і громадських підприємств”, згуртування знедолених та економічно малоспроможних переселенців у виробничі кооперативи для освоєння нових земель і налагодження господарської діяльності. З середини ХХ ст., коли завдання з освоєння земель і налагодження господарства були виконані, громадські потреби у виробничій кооперації відходять на задній план і на їх місці постає інше завдання – створення в рамках державних фінансово-кредитних систем країн проживання, кредитно-фінансових систем, які реалізуються на засадах принципів кредитної кооперації та забезпечують захист етнічних інтересів українства в цій найважливішій галузі. Про таку суспільну роль української кредитної кооперації свідчать чисельні факти та висловлювання її колишніх і сучасних організаторів. Так, Голова Української кооперативної ради Канади (УКРК) О. Заверуха-Свинтух відзначає, що „ українські кооперативні спілки завжди відігравали дуже важливу роль у канадсько-українському громадському житті. Наші попередники, котрі привезли з собою ідею кооперації з України, знали зі свого досвіду що то означає мати в своїх руках фінанси. В канадському житті нашої громади жодна імпреза не відбувається без підтримки кредитових спілок на місцевому, всеканадському чи на світовому рівні. З іншого боку, коли ми дивимось на той величезний внесок українських кредитових спілок в наше громадське життя в Канаді на базі лише 69 000 членів, ми чудово розуміємо, що якби кількість наших членів в кредитових спілках хоча б подвоїлась, а можливість на те є, адже українське населення Канади становить понад один мільйон осіб, то на скільки більше можна було б зробити для нашої громади і без жодних труднощів. Потрібно тільки перенести свої банківські рахунки до наших, до своїх кредитових спілок.., які підтримують церковні громади, танцювальні групи, рідні школи, хори, молодіжні організації, Конгрес українців Канади, Світовий конгрес українців, та всі інші організації, утворені нашою громадою ” [2].

Національні потреби соціально-економічного, етнічно-культурного та почасти і політичного характеру українських громад у різних країнах світу зумовлюють об'єктивний процес організаційної інтеграції кредитних (позичкових) кас у кооперативні спілки, їх об'єднання у національних і світовому масштабах за етнічною ознакою. Без перебільшення українська кредитна кооперація у значній мірі відіграє в цих країнах ту ж суспільну роль, яку вона мала в справі суспільної самоорганізації та боротьби за незалежність у західноукраїнських землях в кінці ХІХ – початку ХХ ст. Як відзначає польський дослідник українського кооперативного руху Єжи Козакевич, українську кооперацію „ варто вважати одним із найголовніших елементів суспільної організації українського народу, що мала на меті вирішення завдань значно ширших за господарські. Саме національний (часом навіть націоналістичний) акцент був специфічною рисою українського кооперативного руху. В інших питаннях він цілком відповідав загальноєвропейській кооперативній ідеології, яка не зводилася лише до проблематики економічної, а намагалася формувати суспільство нового типу, що спирається на інтегруючі чинники суспільного життя: формування економічної еліти й українського середнього класу; утворення матеріальної бази для розвитку народної школи та освіти; здобування організаційної бази для реалізації процесів виховання народу ” [3].

Практична реалізація суспільних потреб щодо етнічної консолідації українського кооперативного руху в різних країнах і світовому масштабі має певні успіхи та проблеми. До успіхів слід віднести утворення українських кооперативних спілок і центрів у цілому ряді країн. Так, у 2003 р. у США діяло 19 кредитних спілок, які створили Центр українських кооперативів Америки (ЦУКА), 3 українські кредитні спілки Австралії організаційно інтегровані в Раді українських кооперативів Австралії (РУКА), 13 кредитних кооперативних спілок Канади – в Українській кооперативній раді Канади (УКРК) [1].

Важливим кроком у сучасній консолідації українського кредитного кооперативного руху у світовому масштабі стало утворення під час проведення II Світового конгресу вільних українців (СКВУ) у 1973 р. Української Світової Кооперативної Ради (УСКР), до якої зараз входять українські кредитні кооперативні об'єднання (ради, центри) Канади, США, Австралії, Аргентини. У свою чергу, УСКР входить до Світового конгресу українців (СКУ), в якому вона має свого представника [2].

Очевидно, що розвиток українського кооперативного руху в зарубіжних країнах на етнічній основі зумовлюється не тільки високими національними завданнями, а й тим, що кооперативна діяльність засновується на колективістських принципах, і вона може успішно розвиватися лише за наявності високої довіри рядових членів кооперативу як поміж собою, так і особливо з їх боку – обраному правлінню та призначеному менеджменту. Належність до українства у багатоетнічному середовищі, об'єктивно зумовлює більшу довіру до представників свого етносу, оскільки кожен із його членів пов'язаний з іншими багатьма різними відносинами: родинності, дружби, знайомства, колишнього земляцтва предків і їх спільного утвердження в цій країні, взаємодопомогою у важкі части тощо.

Не слід перебільшувати значення впливу етнічного фактора на участь українців у різних країнах світу в кооперативному русі. Їх членство в українських кредитних кооперативних спілках має невисокий рівень. Так, в Канаді цей показник становить близько 5 % і є ще нижчим в інших країнах [4]. Як свідчать дані табл. 1, організаційно до УСКР у 2005 р. входило лише 79 етнічних кооперативних спілок, які об'єднували 108 тис. членів. Можливий висновок, що для багатьох українських кооперативів країн світу вирішення національних завдань у світовому масштабі не є актуальним завданням, особливо якщо взяти до уваги, що членство в УСКР пов'язане з фінансовими зобов'язаннями. Зокрема Українська Кооперативна Рада Канади об’єднує 13 кредитних спілок у п'яти провінціях Канади. До них входять 69264 членів, а їх грошові активи становлять 1038 млн. доларів США. Якщо порівняти ці показники з даними табл. 1, то із цього порівняння випливає, що в УСКР представлено лише частина кооперативних спілок і членів українських канадських кредитних кооперативів. Ще нижчий рівень представництва в УСКР характерний для українських кооперативних спілок і центрів, які діють у США.

Таблиця 1

Членство кооперативних спілок в УСКР (станом на початок 2005 р.)

За даними: Бюлетень. Світовий Конгрес українців. Зима 2004 – 2005. № 2(3). – Режим доступу: http://ukrainianworldcongress.org/bulletins/2004/Bulletin_2004_winter.pdf

* За даними названого джерела. За іншими даними на початку 2005 р. в Австралії, внаслідок злиття кредитних спілок в цей час діяло 3 українські кредитні спілки.

Аналіз діяльності українських національних кредитних кооперативних об'єднань (спілок, союзів, центрів) дозволяє виявити як спільні, так і особливі риси їх розвитку на сучасному етапі та сформулювати певні тенденції цього розвитку. Візьмемо для прикладу діяльність Центру українських кооперативів Америки (ЦУКА), заснованого у 2003 р. способом організаційного об'єднання 19 українських кредитних кооперативів (Перший кредитний кооператив у США, заснований вихідцями з України, було створено у 1951 р. Він мав назву „Федеральний кредитний кооператив Нью-Йорк”. На думку Голови ЦУКА Богдана Кекуша, його утворення стало одним із актів відновлення українського кооперативного руху „який був ліквідований 1944 р. радянською владою в західних областях України з метою одержавлення кооперації у всіх її проявах” [2]. Дещо пізніше у 1951 р. були засновані ще два кредитних кооперативи: Самопоміч у Чикаго і Самопоміч у Філадельфії. У 2003 р. в США діяло 19 українських кредитних кооперативів із тридцятьма філіями).

Діяльність ЦУКА здійснюється вибраною управою (правлінням), яке тримає зв’язок із кооперативами та проводить спільні фінансові та громадські акції, спрямовані на підтримку українських кооперативів і місцевих громад. За кількістю членів і обсягом кооперативного капіталу українські кредитні спілки в США (табл. 2) поділяються на великі (кількістю членів від 5 до 8 тисяч і обсягом кооперативного капіталу від 50 до 150 млн. дол.), середні (в яких ці показники відповідно становлять 2–4 тис. членів та 8–50 млн. дол. кооперативного капіталу) і малі, в яких налічується 200-500 членів, а капітал сягає 1–7 млн. дол. На основі даних табл. 2 можливо зробити висновок про суттєву залежність обсягу кооперативного капіталу від кількості членів і дати утворення. Кооперативи, які утворилися у пізніший період, переважно мають менші обсяги капіталів і членства.

Українські кредитні кооперативи в США дотримуються принципів світового кооперативного руху. Їх члени є колективними власниками цих своєрідних фінансових установ, вони ж обирають дирекцію (правління), яка назначає менеджерів і стежить за правильним веденням справ кооперативів у служінні членам і у співпраці з громадами.

Кооперативи надають цілий ряд фінансових і банківських послуг своїм членам, часто безоплатних, платять вищі дивіденди на заощадження, ніж інші кредитно-банківські установи. Так, у 2003 р. вони виплатили членам кооперативів дивіденди на суму 36,5 млн. дол. – 2,4 % на пайовий капітал (табл. 2).

Таблиця 2