До практичних занять

Ф

С

Р

П

О

Н

М

Л

К

І

З

Д

Г

В

Б

А

Авальний кредит – банківський кредит, призначений для сплати за зобов’язанням клієнта в тому разі, коли він сам неспроможний цього зробити. Здійснюється у формі авалю векселя.

Акредитив – документ, за яким банк-емітент за дорученням клієнта або від свого імені зобов′язаний виконати платіж на умовах акредитиву на користь бенефіціара або доручити іншому банку здійснити цей платіж.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, дасть змогу отримати економічні вигоди в майбутньому.

Активи обігові – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації і споживання протягом операційного циклу чи протягом терміну не більшого за дванадцять місяців із дати балансу.

Активи необігові – сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються підприємством у господарській діяльності в своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об′єкта.

Акцизний збір – непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їх ціну в твердих сумах з одиниці реалізованого товару або виходячи з відсоткової ставки до оподатковуваного обороту.

Амортизація – поступове перенесення по частинах (у міру фізичного зносу) вартості основних фондів на виготовлений за їх допомогою продукт (послуги).

Амортизація прискорена – метод більш швидкого, порівняно з нормативними строками експлуатації основних фондів, перенесення їх балансової вартості на витрати виробництва й обігу, з одного боку, і формування фінансових ресурсів для запровадження більш ефективних машин та устаткування – з другого.

Баланс – узагальнений звіт про активи і пасиви підприємства, який відображає на певну дату стан його активів, зобов’язань, власного капіталу та пасивів.

Банкрутство – неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Безготівкові розрахунки – грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, переказом певної суми коштів із рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

Бюджетний рахунок – рахунок, що відкривається установам, організаціям, яким виділяються кошти з бюджету для цільового використання.

Вексель – розрахунковий документ установленої форми, що містить письмове зобов′язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму коштів своєму кредитору – власнику векселя (векселедержателю) у встановлений термін.

Вексель переказний – розрахунковий документ, що містить наказ боржнику (трасату) про сплату в установлений термін зазначеної суми коштів третій особі.

Вексель простий – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселедержателю зазначену в ньому суму боргу.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов′язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати валові – загальна сума витрат, здійснених платником податку на прибуток протягом звітного періоду, вилучаються з суми скоригованого валового доходу для вирахування суми оподатковуваного прибутку.

Готівкові розрахунки – платежі готівкою між підприємствами, підприємцями і фізичними особами за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) й за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Гроші – специфічний товар, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента.

Грошові кошти – кошти у вигляді грошей, які знаходяться у касі підприємства, на рахунках в установах банків, в акредитивах, у підзвітних осіб і т.ін.

Грошові потоки – сукупність розподілених за часом грошових надходжень і напрямів використання коштів, що мають місце в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Депозитний рахунок – рахнок, який відкривається установою банку на певний конкретний строк для зберігання грошових коштів юридичних і фізичних осіб.

Діяльність звичайна – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Діяльність інвестиційна – придбання та реалізація тих необігових активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Діяльність операційна – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Діяльність основна – операції, пов′язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Діяльність фінансова – діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного та залученого капіталу підприємства.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов′язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власника).

Збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Знос основних засобів – утрата вартості основних засобів у процесі їх експлуатації.

Зобов′язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов′язання довгострокові – зобов′язання, які повинні бути погашені підприємством після операційного циклу або через дванадцять місяців із моменту їх виникнення.

Зобов′язання поточні – зобов′язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Інвестиційна діяльність – сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційна стратегія – формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення.

Інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів у обмін на кошти або майно.

Капітал – сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві його балансу.

Капітал власний – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Капітал додатковий вкладений – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість (емісійний дохід).

Капітал додатковий інший – сума дооцінки необігових активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Капітал неоплачений – заборгованість власників (учасників) із внесків до статутного капіталу.

Капітал пайовий – сукупність засобів юридичних і фізичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал – пайові внески членів союзів споживчого товариства, житлово-будівельного кооперативу й інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Капітал резервний – сума резервів, створених за рахунок прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Витрачається на покриття непередбачених витрат.

Капітал статутний – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внесками засновників (учасників) у капітал підприємства.

Кредит – економічні відносини, пов′язані з акумуляцією і використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних коштів на умовах повернення, платності, цільового використання, терміновості і забезпеченості.

Кредит банківський – основна форма кредиту, наданого комерційними банками в грошові формі підприємствам у тимчасове користування за плату на умовах повернення і цільового використання.

Кредит лізинговий – кредит, наданий позичальнику у формі розстрочки платежу за майно, взяте в оренду на умовах укладеного договору.

Кредитний договір – документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов′язання про видачу, використання та погашення кредиту.

Кредитор – суб′єкт кредитних відносин, що одержав у користування кошти на умовах повернення, платності, терміновості, цільового використання.

Лізинг – довгострокова оренда майна на умовах розстрочки плати за нього.

Лізингодавець – суб′єкт підприємницької діяльності, що передає у користування об′єкти лізингу за договором лізингу.

Лізинг оперативний – це такий вид договору лізингу, відповідно до якого лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об′єкт лізингу на термін, менший від терміну, за який амортизується 90% вартості об′єкта лізингу, визначеної на момент складання договору.

Лізинг фінансовий – це такий вид договору лізингу, відповідно до якого лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об′єкт лізингу на термін, не менше від терміну, за який амортизується 75% вартості лізингу, визначеної на момент складання договору.

Ліквідаційна процедура – здійснення щодо визнаного банкрутом підприємства заходів, пов’язаних із задоволенням вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Ліквідність підприємства – здатність підприємства швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

Мирова угода – процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів.

Мито – непрямий податок, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни.

Місцеві податки – податки, що їх сплачують юридичні й фізичні особи для забезпечення наповнення місцевих бюджетів.

Норма обігових активів – обчислена в установленому порядку по кожному виду обігових активів відносна або мінімальні їх величина, необхідна для розрахунку нормативу.

Норматив обігових активів – мінімальний розмір власних обігових активів у грошовому виразі, необхідних підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції і розрахунків.

Об′єкт оподаткування – це встановлена в законодавчому порядку база оподаткування відповідним податком.

Основні засоби – сукупність матеріально-речових цінностей, що функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу у виробничій і невиробничій сферах.

Пасиви – це джерела утворення активів, тобто кошти власні, позикові та залучені.

Пасиви сталі – це грошові кошти, що не належать підприємству, але в силу діючої системи розрахунків постійно знаходяться в його обігу.

Платоспроможність – здатність підприємства вчасно і повністю погасити свої платіжні зобов′язання.

Податки (платежі) – це обов′язкоі внески до бюджету відповідного рівня чи до державних цільових фондів, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування.

Подія надзвичайна – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Прибуток – грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарюючих суб′єктів, а також сума, на яку доходи перевищують пов′язані з ними витрати.

Прибуток нерозподілений – частка загального прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді, за мінусом сплачених податків і сум прибутку, використаного по інших каналах у цьому періоді.

Рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.

Реорганізація підприємства – повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох інших.

Самофінансування – фінансування діяльності підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів.

Санація – система економіко-організаційних заходів, спрямованих на підвищення прибутковості й ефективності виробництва, на оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника.

Фінансова криза – неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення власної поточної виробничо-фінансової діяльності.

Фінансова робота – це система економічних заходів щодо визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємства, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням.

Фінансове планування – це процес розрахунку фінансових результатів і їх розподілу, визначення обсягів надходження відповідних фінансових ресурсів та їх розподіл за напрямами використання в плановому році.

Фінансовий план – це таблиця, в якій відображається розрахунок суми фінансових результатів, обсяги надходжень і напрями використання фінансових ресурсів підприємства в плановому році.

Фінансовий стан підприємства – це рівень забезпечення підприємства відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності і вчасних розрахунків за своїми зобов′язаннями.

Фінансові ресурси – це власний, позиковий і залучений грошовий капітал, що використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою одержання відповідного доходу, прибутку.

Фінанси підприємств – це система грошових відносин, які виникають у процесі отримання та розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

V. Рекомендована література

1. Про підприємства в Україні: Закон України // Бізнес. – 1998. – №36. – С.4-6.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Бізнес. – 1998. – №37. – С. 6-12.

3. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. № 2343 – ХІІ // Голос України. – 1999. – 30 липня.

4. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000 р. № 2063 – ІІІ // Все про бухгалтерський облік. – 2000. – №114.

5. Про оподаткування прибутку підприємств зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2004 р. № 1947-ІV// Все про бухгалтерський облік. – 2004. – №85.

6. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР // Все про бухгалтерський облік. – 2005. – №18.

7. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 // Инвестиционная газета. – 2004.– №39. – С. 4-32.

8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні // Бухгалтерія. – 2001. – №18. – С. 74-88.

9. Національні стандарти бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку // Бухгалтерія. – 2001. – №5. – 226 с.

10. Аранчій В.І. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Професіонал, 2004. – 304 с.

11. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 2003. – 384 с.

12. Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування: Навч. посібник – Львів: Компакт – ЛВ, 2005. – 312 с.

13. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-центр, 2000. – 656 с.

14. Гребельный А.М. Финансы предприятий: Учебное пособие. – К.: Европейский университет, 2003. – 231 с.

15. Гриньова В.М. Фінанси підприємств в схемах: Навч. посібник. – Харків: ІНЖЕК, 2003. – 192 с.

16. Грідчіна М.В. Управління фінансами акціонерних товариств: Навч. посібник. – К.:АСК, 2005. – 384 с.

17. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Знання, 2003. – 454 с.

18. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – 2-е вид., стереотип. − К.: МАУП, 2001. – 152 с.

19. Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн: Навч. посібник – К.: Кондор, 2005. – 196 с.

20. Крайник О.П., Клепікова З.В. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – Львів: Декор, 2001. – 260 с.

21. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. − К.: КНЕУ, 2004. − 546 с.

22. Рудюк Л.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. Для дистанційного навчання – К.:Університет „Укріїна”, 2005. – 226 с.

23. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2004. – 460 с.

24. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.: Знання, 2004. – 654 с.

25. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. – М.: Перспектива, 2000. – 399с.

26. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

27. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 400 с.

28. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / О.М.Бандурка, М.Я.Коробов, П.І.Орлов, К.Я.Петрова. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2003. – 384 с.

29. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник / За ред. Г.Г.Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

30. Хруцкий В.Е. Внутрифирменное бюджетирование. Настольная книга по постановке финансового планирования. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 464 с.

31. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 196 с.

32. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: АСК, 2003. – 240 с.