Система проектування промислового підприємства

ТЕМА 5. ГЕНЕРАЛЬНІ ПЛАНИ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Генеральний план – це зведений документ території промислового підприємства, на якому зображують розміщення існуючих, проектованих, реконструйованих і тих що підлягають знесенню будівель, споруд, інженерних мереж, автомобільних доріг, залізничних шляхів, об’єктів озеленення, благоустрою, планування рельєфу місцевості тощо. Склад і правила оформлення креслень генерального плану і транспорту підприємства приводяться в СНиП 2.04.02-84. «Генеральные планы промышленных предприятий», а умовні зображення та позначення у відповідності з ГОСТ 21.106-78 і ГОСТ 21.108-78.

Склад і принципи формування генерального плану. При розробці генерального плану промислового підприємства вирішують наступні питання: раціональне розміщення будівель, споруд та інженерних комунікацій у відповідністю з містобудівельними принципами і технологічними вимогами; господарське, транспортне та інженерно-технічне забезпечення виробництва; соціальне та побутове обслуговування працюючих; охорону навколишнього середовища; благоустрій території; охорону території підприємства тощо. Для вирішення цих питань залучають спеціалістів різного профілю, але більшу частину з них приходиться вирішувати інженерам-технологам, архітекторам та інженерам-будівельникам. Вихідним проектним документом для розробки генерального плану служить ситуаційний план. У відповідності з ним визначають раціональні зовнішні інженерні, транспортні, виробничі та господарські зв’язки підприємства, яке проектують з іншими підприємствами, а також із загальною мережею доріг, границі санітарно-захисних зон, можливий розвиток на перспективу тощо.

Питання раціонального розміщення будівель, споруд та інженерних комунікацій на відведеній території під забудову промислового підприємства відносять до найбільш складних. В першу чергу раціональність взаємного розташування будівель та споруд визначає загальний цикл виробничо-технологічного процесу в рамках данного підприємства. Виробничо-технологічна раціональність узгоджується з пожежною і вибухопожежною безпекою, санітарною шкідливістю виробництва, особливостями клімату, рельєфу тощо. Так, в залежності від ступеня вогнестійкості та вибухопожежної категорії мінімально допустимі відстані між будівлями приймають від 6 до 18 м, а по умовам природного освітлення робочих місць – не менше найбільшої висоти поряд розташованих будівель. Об’єкти, які являються джерелами забруднення атмосферного повітря, розміщують з підвітряного боку по відношенню до житлової забудови та інших промислових будівель з більш чистим виробництвом. Для цього на генеральних планах будують розу вітрів.

Роза вітрів – це графічне зображення напряму, повторюваності та інтенсивності пануючих у даній місцевості вітрів. Рози вітрів складаються метеорологічними станціями за підсумками багаторічних спостережень і можуть бути річні, для зимового або літнього періоду, місячні тощо. На розі вітрів повторюваність дії вітру в період, який розглядають, відкладають в прийнятому маштабі у вигляді векторів, направлених проти вітру по 8 або 16 румбах. Значення векторів визначають повторюваністю вітру у відповідному напрямі у відсотках від загальної кількості спостережень за додатком [8]. Контур рози вітрів у вигляді неправильного многокутника утворюється прямими, які

з’єднують нанесені точки. Аналогічно будують розу вітрів за швидкістю дії вітру. Характер рози вітрів враховують у містобудівному проектуванні: при розміщенні промислових комплексів і підприємств відносно сельбищної території, при трасуванні вулиць, орієнтації будівель по сторонам світу, проектуванні будівель і споруд – при розрахунках і конструюванні систем аерації, вітрозахисту тощо.

Відстані між об’єктами підприємств також узгоджують з умовами наскрізного провітрювання, інсоляції, аерації, організації під’їзду транспортних засобів, в тому числі на випадок гасіння пожеж і благоустрою території. З метою більш раціонального використання території забудови, підвищення її архітектурно-художніх якостей і усунення стихійності в забудові при розробці планувальних рішень використовують принципи зонування, блокування, модульної координації тощо. Проектування промислового підприємства здійснюється на основі рішень, прийнятих в техніко-економічних обґрунтуваннях (ТЕО) або техніко- економічних розрахунках (ТЕР) будівництва. При розробці ТЕО та ТЕР визначається розрахункова вартість будівництва, яка є основою господарських взаємовідношень між замовником і підрядником. Замовник - підприємець, для якого будується завод, а підрядник - будівельна організація, яка здійснює будівництво підприємства.

Розробником ТЕО и ТЕР є замовник. Підрядник, отримавши план будівництва об'єкта, затверджені ТЕО та ТЕР, визначає спільно з замовником ціну об' єкта і замовляє розробку проекту будівництва організації, яка має ліцензію. Промислові об' єкти для розміщення основних та допоміжних технологічних процесів повинні проектуватись з використанням типових проектів. В тих випадках, коли ідентичне підприємство багаторазово повторюється в практиці промислового будівництва, а технологія, яка в них розглядається, відповідає світовим стандартам, використовуються типові проекти.

Типовий проект промислового об'єкта (хлібзавод, котельня, трансформаторна підстанція) містить усі необхідні відомості для будівництва, а процес проектування фактично приводить у відповідність проект до реальних умов будівництва. У випадках, коли застосування типових проектів окремих приміщень і будинків призводить до нераціонального використання забудованої території, різноманітності будівельних конструкцій, подорожчання будівництва, а за характером виробництва та іншими умовами ці споруди доцільно зблокувати, слід розробляти індивідуальні проекти. Індивідуальний проект розробляється також у тих випадках, коли на промислове підприємство або на окреме розташоване в даному підприємстві виробництво відсутній типовий проект. Проекти залежно від складності будівництва можуть розроблятися в одну або дві стадії. Стадійність проектування визначається в ТЕО або ТЕР. Проектування технічно нескладних об'єктів, а також підприємств, споруд і конструкцій, будівництво яких повинно здійснюватися за типовими і повторно використаними об'єктами, відбувається одноетапно. В цьому випадку розробляється робочий проект. При розробці проектів на складні об'єкти, окремі технологічні, конструктивні, архітектурні й інші рішення можуть розроблятися в декількох варіантах і на конкурсній основі. Це робиться при двостадійному проектуванні - розробляється проект, а потім робоча документація. До робочих проектів додається ряд проектних рішень, прийнятих в ТЕО або ТЕР і уточнюються основні техніко-економічні показники, зокрема ціна будівництва підприємства, що проектується. Розділи робочих проектів слід розробляти без жодної деталізації, разом із необхідними для обґрунтування проектними рішеннями. Для визначення обсягу основних будівельно-

монтажних робіт, необхідності в устаткуванні, будівельних конструкціях, матеріалах, паливно-енергетичних, трудових та інших ресурсах, а також для правильного встановлення кошторисної вартості будівництва, необхідно враховувати, що при складанні робочої документації проектна організація може здійснити додаткові розробки, що уточнюють матеріали проектів. Графічну документацію в складі робочого проекта або проекта необхідно укласти з максимально можливим поєднанням зображень проектних рішень. Робочий проект або проект на будівництво промислового підприємства чи споруди повинен містити такі розділи: 1) пояснювальна записка; 2) генеральний план і транспорт; 3) технічне рішення; 4) наукова організація праці робітників і службовців; 5) управління підприємства; 6) будівельне рішення; 7) організація будівництва; 8) охорона навколишнього середовища; 9) житлово-цивільне будівництво; 10) кошторисна документація; 11) паспорт робочого проекту. У пояснювальній записці необхідно навести вихідні дані для проектування; коротку характеристику проектного об'єкта і його склад; дані про проектну потужність, номенклатуру, якість та технічний рівень продукції, продовольчу базу; принципове рішення щодо організації виробництва; праця та виробництво; кількість і устаткування робочих місць та інші відомості, що характеризують технологію об'єкта. На основі варіантного проектування в пояснювальній записці наводиться оцінка прогресивності й ефективності прийнятих рішень та порівняння техніко- економічних показників, затверджених у ТЕО або ТЕР.

У розділі «Генеральний план і транспорт» здійснюються коротка характеристика району та майданчика будівництва; рішення і показники щодо генерального плану, внутрішньомайданчиковому та зовнішньому транспорту; вибір виду транспорту; основні планувальні рішення, заходи щодо впорядкування й обслуговування території, рішення щодо розташування інженерних мереж і комунікацій; організація охорони підприємства. Означена частина проекту містить ситуативний план розміщення підприємств і генеральний план, на якому наносяться існуючі будівлі, будівлі, що реконструюються, і ті, що слід знести, будівлі, що проектуються, об'єкти охорони навколишнього природного середовища. Для великих підприємств і будівель наводиться картограма земельних угідь.

Розділ «Будівельні рішення» містить короткий опис і обґрунтовування архітектурно-будівельних рішень щодо основних будівель і споруд з оцінкою прогресивності цих рішень; обґрунтовування принципових рішень стосовно освітлення робочих місць, зниження виробничих шумів і вібрацій, побутовому, санітарному обслуговуванню працюючих; заходів щодо електричної, вибухової і пожежної безпеки, захисту будівельних конструкцій від корозії; рішення інженерних систем. Графічно виконуються плани, розрізи та фасади основних будівель і споруд, що будуються за індивідуальними проектами, зі схематичним зображенням основних несучих і огороджувальних конструкцій.

Зміст інших частин проекту або робочого проекту детально не розглядаються.

Робоча документація містить робочі креслення конструктивних елементів будівель і споруд, і в необхідних випадках уточнюється кошторисна документація.