Поняття про культурний і життєвий сценарії особистості

ЛІТЕРАТУРА

Культура праці.

Культура навчання. Провідні форми навчального процесу. Основні тенденції розвитку сучасної української освіти.

Культура спілкування. Основні форми спілкування та їх регламентація.

Культура мислення.

Поняття про культурний і життєвий сценарії особистості.

ТЕМА 4. ОСОБИСТІСТЬ У СВІТІ КУЛЬТУРИ

Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології: Навч. посібник. – К., 2006. – С. 118 – 149.

Павленко О.П. Культурологія: Посібник для підготовки до іспитів. – К., 2006. – С. 54 – 65.

Культурология. Основы теории и истории культуры. Учеб. пособие. – Спб., 1996. – С. 196 – 200; 242 – 254.

Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Ростов-на-Дону, 1997.

Культурология: Учебник для студентов тех.вузов / Н.П.Багдасарьян и др. – М., 1999.

Культурні сценарії постають, зазвичай, еталонними програмами життєдіяльності, заданими людям соціальними умовами та наявними в певній культурі знаннями, цінностями й правилами поведінки. Вони дуже різноманітні та передбачають участь багатьох осіб у його здійсненні. Вибираючи сценарій своєї поведінки, людина більш-менш чітко уявляє не тільки свою роль у ньому, але й ролі інших людей, з якими під час здійснення сценарію вона буде контактувати. Поняття життєвого сценарію ввів американський психоаналітик Ерік Берн. Під життєвим сценарієм розуміють певні моделі поведінки, відповідно до яких особистість організовує хід свого життя. Людина самотужки планує своє життя. Та уявлення людей про те, як би вони хотіли його прожити, формується під впливом навколишнього соціального середовища.

У життєвих сценаріях можна виділити два рівні: культурний та індивідуальний. Культурний сценарій визначається об’єктивними умовами життя людини і тим, які знання, норми, цінності й ідеали вона може отримати з навколишнього культурного простору. Культурні сценарії є еталонними (взірцевими). Існують певні типові зразки культурних сценаріїв життя, котрих люди дотримуються з дитинства у відповідному соціальному середовищі. Такі сценарії характерні для соціальних типів особистості. Наприклад, існують еталонні сценарії життя селянина, аристократа, вченого, бізнесмена та інших.

В індивідуальному сценарії діяльності сюжет набуває своєрідності, притаманної саме конкретній особистості. Він містить у собі варіативні, не загальноприйняті в певному суспільстві сценарні репліки і ходи, в яких відбиваються особистісні й ситуативні моменти. Отже, культурні сценарії – це платформи, на котрих вибудовуються індивідуальні сценарії.

Будь-який культурний сценарій, з одного боку, забезпечує відповідність дій людини умовам суспільного життя, її можливу успішність, унаслідок чого поведінка людей стає зрозумілою і передбачливою для інших. Сценарії, таким чином, упорядковують та значно спрощують систему соціальних відносин у суспільстві, але, з іншого боку, стандартизують мислення, що може призвести до негативних наслідків у разі, якщо людина опиниться в життєвій ситуації, котра не збігатиметься із звичними культурними умовами. В цьому випадку людина фактично опиняється наодинці зі своїми проблемами і змушена сама, на свій страх і ризик, винаходити нові, невідомі досі сюжети діяльності. Проте відхилення від усталених моделей поведінки, що виявляються позитивним для людини та суспільства, згодом можуть стати взірцями для нових культурних сценаріїв.

Важливе місце серед культурних сценаріїв посідають сценарії діяльності, що визначають загалом характер, мету й норми діяльності людей у будь-якій сфері життя. Вони існують у соціальному просторі як системи умов. Ці сценарії характеризують те, що називають культурою діяльності. Основне значення в буденному житті людей мають сценарії, що визначають культуру мислення, спілкування, праці, навчання, гри, відпочинку

4.2. Культура мислення. Мислення як поняття – дуже складне явище. Так, англійський кібернетик Уільям Ешбі розглядає мислення як процес обробки інформації за програмою, що передбачає добір на рівень, вищий за випадковий.

Звісно, не можна ототожнювати людське мислення з процесом обробки інформації, оскільки пізнавальний аспект мислення полягає в активному вилученні інформації із зовнішнього світу та її опрацюванні.

У кожній культурі мислення пристосовується до розв’язання власних нагальних завдань. Отже, якісно різні культурні світи характеризуються і якісно різними культурами мислення. Осмислення будь-якого завдання будується за відповідними канонами, що утворюють сценарій процесу мислення. Згідно з цим сценарієм, людина вибирає питання для обмірковування, пропонує гіпотези, добирає аргументи, визначає їх істинність тощо. Під час реалізації задуму сценарій може змінюватися, у ньому можуть бути певні „білі плями”.