Предмет, объект и методы судебной бухгалтерии

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Обов’язковий мінімум знань науково-теоретичних термінів і понять з курсу

«Економіка і нормування праці»

Нормування праці — 1) процес визначення об’єктивно необхідних затрат робочого часу (норм) в усіх сферах діяльності людини; 2) різновид практичної діяльності людини (фах); 3) одна з виробничих функцій конкретного структурного підрозділу організації або посадової особи (нормувальника); 4) галузь наукових знань як відносно автономна частина науки з організації праці; 5) навчальна дисципліна, що викладається у навчальних закладах.

Процес нормування праці — сукупність здійснення організаційно-технічних заходів щодо вивчення, обґрунтування, визначення і впровадження у виробництво норм праці.

Норма праці — конкретна форма впровадження міри праці, тобто кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи, конкретним робітником у конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.

Об’єкт нормування праці — будь-яка доцільна діяльність людини, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.

Принципи нормування праці — загально-вихідні, сталі правила і положення, на яких базується нормування як галузь наукових знань і конкретна функція управління виробництвом. До них належать: 1) науковість; 2)об’єктивність; 3) оптимальність; 4)динамічність; 5) прогресивність.

Функції нормування праці — відокремлені напрями процесу нормування, реалізація яких розкриває сутність та призначення норм праці: норми праці є основою обґрунтування практично всіх планово-економічних розрахунків господарської діяльності підприємства (організації); норми

Норма виробітку — кількість продукції або обсяг роботи певного виду, які мають бути виконаними одним робітником або бригадою (ланкою) за даний відрізок робочого часу (годину, зміну). Норми виро­бітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма керованості (кількість підлеглих) — кількість працівників, які мають бути безпосередньо підпорядкованими одному керівникові.

Норма обслуговування — необхідна кількість устаткування, робо­чих місць, одиниць виробничої площі та інших об'єктів, закріплених для обслуговування одним робітником або бригадою (ланкою).

Норма часу (трудомісткість операцій) — необхідні затрати робочого часу одного робітника або бригади (ланки) на виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт.

Норма чисельності — кількість робітників, яка потрібна для виконання певного обсягу робіт або для обслуговування одного чи кількох агрегатів.

Нормоване завдання — необхідний асортимент і обсяг робіт, які має бути виконано одним працівником або групою (бригадою, ланкою) заданий проміжок часу (зміну, добу, місяць).

Нормування праці — вид діяльності з організації та управління виробництвом, завданням якої є встановлення необхідних затрат і результатів праці, контролю за мірою праці, а також визначення необхід­них співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількіс­тю одиниць устаткування.

Фотографія робочого дня — засіб вивчення шляхом спостережен­ня й виміру всіх без винятку затрат часу протягом повного робочого дня або деякої його частини.

Штучно-калькуляційний час, або повна норма часу — сумарна величина елементів затрат часу, що нормується, на одиницю продукції (виконання операції") за певних організаційно-технічних умов.

Зміст праці — найменування конкретних завдань та опис процесів виконання конкретних операцій.

Кооперація праці — об'єднання виконавців для скоординованої участі в одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці.

Організація праці — створення оптимальної взаємодії працівни­ків, знарядь і предметів праці на основі доцільної організації робо­чих систем (робочих місць) з урахуванням продуктивності й потреб операторів.

Організація трудового процесу — доцільна інтеграція в просторі й часі за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці та живої праці.

Робоче місце — частина виробничої площі, оснащена всім необ­хідним устаткуванням, інструментом, пристроями та призначена для виконання трудових операцій певної частини виробничого процесу.

Суміщення професій — виконання одним працівником різноманіт­них функцій або робіт у процесі оволодіння кількома професіями або спеціальностями.

Трудовий процес — сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керо­ваного) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску ма­теріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.

Умови праці — сукупність взаємопов'язаних виробничих, санітар­но-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних та соціальних чинників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я та працездатність людини.

Вантажний потік — кількість вантажів (у тонах, кубічних метрах, штуках), що переміщуються за одиницю часу (годину, добу, місяць, квартал, рік) у заданому напрямку між окремими вантажно-розвантажу­вальними пунктами або через певний пункт.

Вантажообіг — загальна кількість вантажів, що переміщується в одиницю часу (доба, місяць, квартал, рік), іншими словами — це сума окремих вантажопотоків.

Поїздка — закінчений цикл транспортного процесу, якій складаєть­ся з навантаження у відправника вантажу, його перевезення, розванта­ження в отримувача й подачі рухомого складу під наступне наванта­ження.

Рейс — процес руху транспортного засобу від початкового пункту до кінця даного маршруту.

Склад — будова, спорудження, різноманітні пристрої, призначені для приймання та збереження різноманітних матеріальних цінностей, підготовки їх до виробничого споживання й безперебійного відпускання споживачам.

Судебная бухгалтерия (СБ) – специальная юридическая дисциплина, которая возникла на стыке теории бухгалтерского учета и юриспруденции.

Предметом являются объективные закономерности применения бухгалтерского учета и специальных бухгалтерских познаний в сфере специфических ПО. Уголовно-правовых, гражданско-правовых и арбитражных.

Данное определение СБ дополняет определение предмета через защитную функцию бухгалтерского учета и закономерности их использования в юридической практике.

Т. О, предметом бухгалтерского учета являются закономерности бухгалтерского учета и закономерности их использования в юридической деятельности, ОРД, следственной и судебной.

Защитные функции бухгалтерского учета – функции, которые обеспечивают охрану имущественных интересов всех экономических хозяйствующих субъектов, обладающих правом собственности на материальные и денежные ресурсы.

В СБ просматриваются следующие функции бухгалтерского учета:

1. Превентивная (предупредительная): способность учета затруднить совершение противоправных деяний в процессе осуществления хозяйственной деятельности и отражения этой деятельности в учете. Состоит в предварительном контроле за экономической деятельностью хозяйствующего субъекта и тем самым препятствует совершению противоправных деяний.

2. Следообразующая: формирование следов совершенного противоправного деяния в данных бухгалтерского учета (платежное поручение).

3. Охранительная: использование данных учета в деятельности контрольно – ревизионных и правоохранительных органов. Срабатывает на основе учета формировать информационное отражение, фактически происходивших юридически значимых процессов и операций.

Предмет СБ обуславливает обуславливает существование 2 взаимосвязанных объектов:

А) 1 из таких объектов является бухгалтерский учет, как вид профессиональной деятельности, связанный со сбором, обработкой и использованием экономической информации. Правовая регламентация и общий порядок деятельности представляют особый интерес для юристов (сведения о хозяйственной деятельности предприятия, которые используются в качестве доказательств по уголовным, арбитражным и гражданским делам).

Б) противоправное деяние, которое совершается под видом учетных операций. Они могут осуществляться на различных этапах, сборах, обработке и использования экономической информации. Данный объект связан с криминальной деятельностью.