Тромбоксани (ТХ)

Найбільш відома роль ТХА₂ в підтримці гомеостазу. ТХА₂ викликає агрегацію тромбоцитів і скорочення стінок кровоносних судин та бронхів. Молекулярний механізм стимуляції агрегації тромбоцитів під дією ТХА₂ полягає в тому, що він сприяє мобілізації іонів Са²⁺ з внутрішньоклітинних депо. Кальцій активує скорочувальні білки тромбоцитів і їх адгезію на поверхні ендотелію.

Лейкотрієни

Лейкотрієни, як і простаноїди утворюються з арахідонової кислоти. Окислення арахідонової кислоти під дією 5-ліпоксигенази призводить до утворення нестабільної сполуки LTA, з якого утворюються LTB4 і LTC4. Далі перетворення відбувається за схемою: LTC4 → LTB4 → LTЕ4.

Їх основним джерелом є лейкоцити. Було також встановлено, що нейтрофіли синтезують велику кількість LTB4, еозинофіли і тучні клітини - переважно LTC4.

LTC4 і LTD4 є дуже потужними броноконстикторами. Ці лейкотрієн викликають скорочення гладеньких м’язів венозних та артеріальних судин.

LTB4 викликає швидку агрегацію лейкоцитів. Адгезія і міграція лейкоцитів супроводжується підвищенням проникності мікро судин, яка в свою чергу, повністю залежить від лейкоцитів.

Таким чином, лейкотрієни є медіаторами алергічних і запальних процесів.

6.8 Гормони шлунково-кишкового тракту (гастроінтестинальні гормони)

Гормони ШКТ - це сполуки, які виробляються ендокринними клітинами ШКТ. Ці клітини вивільняють в кров’яне русло пептиди, які є засобом передачі сигналів щодо регуляції структури і функцій системи травлення.

У теперішній час в ШКТ знайдено декілька десятків пептидів-гормонів, більше ніж в любому другому ендокринному органі. Тому ШКТ можна вважати найбільшим ендокринним органом.

“Період напівжиття” для всіх гастроінтестинальних гормонів складає декілька хвилин.

До гормонів ШКТ належать:

3) гастрін - синтезується G-клітинами слизової оболонки астральної частини шлунка та в дванадцятипалій кишці. Він стимулює секрецію соляної кислоти, гальмує моторику кишечника та евакуацію вмісту шлунку;

4) секретин - виробляється насамперед S-клітинами дванад-цятипалої кишки. Він стимулює секрецію рідкої частини панкреатичного соку, концентрації та кількості бікарбонатів у ньому. Крім того секретин гальмує секрецію HCl і підсилює виділення пепсиногену в складі шлункового соку; підвищує жовчовидільну активність гепатоцитов, Інгібує моторику тонкого кишечника і адсорбцію води і натрію в кишечнику, стимулює моторику товстого кишечника;

5) холецистокінін - панкреозінін виробляється в слизовій обо-лонці тонкого кишечника. Основний ефект цього гормону - це потужне підсилення моторики жовчного міхура, значна стимуляція панкреатичної секреції ферментів, стимуляція моторики кишечника;

6) мотілін синтезується в клітинах дуоденальної слизової обо-лонки. Гормон регулює шлунково-кишкову моторику: підси-лює скорочувальну активність тонкого кишечника, приско-рює випорожнення шлунку;

7) гастроінгібіторний пептид (ГІП) синтезується в ендокрин-них клітинах дванадцятипалої і початковому відділі тонкої кишок. Фізіологічні ефекти гормону полягають в гальмуванні шлункової секреції соляної кислоти, підсилює виділення інсуліну, стимулює вивільнення глюкагон;

8) ентероглюкагон - утворюється в адипоцитах, які локалізовані в слизовій оболонці підвздошної кишки. За метаболічним ефектом цей гормон схожий на панкреатичний глюкагон - підсилює глюконеогенезу в печінці;

9) вазоактивний інтестинальний пептид (ВІП) - виділяється пептидергічним нервовим закінченням нервових гангліїв і сплетінь переважно в товстій кишці. До ефектів ВІП належать:

- помірне гальмування секреції HCl і пепсину;

- підвищує вміст рідини панкреатичного соку і бікарбонатів;

- прискорює жовчовиділення;

- гальмує всмоктування води в тонкому кишківнику;

- розслаблює м’язи товстої кишки та ін.

Список літератури

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.

2. Гонський Я.І., Максимчук Г.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.

3. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990.

4. Мари Р. и соавт. Биохимия человека.,- М.: МИР, 1993.

5. Николаев А.Я. Биологическая химия. – М.: Высшая шк., 1989.

6. Строев Е.А. Биологическая химия. – М.: Высшая шк., 1986.