Головним завданням державного регулювання

Контрольные вопросы и упражнения

Использование функции scanf

Функция scanf предназначена для ввода значений переменных с клавиатуры во время выполнения программы.

Список аргументов этой функции почти такой же, как у функции printf. Первый аргумент - это форматная строка, содержащая форматы ввода значений переменных. Сами переменные, точнее адреса переменных, записываются в списке аргументов после форматной строки.

Примеры:

int a,b;

float x,y;

double z;

scanf ("%d %d", &a, &b);

scanf ("%f %e %lf", &x, &y, &z);

При выполнении первого оператора scanf будут прочитаны вводимые пользователем с клавиатуры два целых числа и присвоены переменным a и b. При втором вызове функции scanf будут введены три вещественных числа и присвоены соответственно переменным x, y и z .

Числа во входном потоке могут разделяться либо пробелами, либо символами "новой строки", либо символами табуляции. Например, входной поток может выглядеть так:

-52 1374

0.5 -17.472

345678.7654

Тогда результат выполнения операторов scanf будет такой:

a=-52; b=1374; x=0.5; y=-17.472; z=345678.7654.

Функция scanf использует практически тот же набор форматов, что и функция printf. Основные отличия в случае функции scanf следующие:

1. Формат %hd служит для ввода коротких целых чисел (типа short).

2. Форматы %f и %e эквивалентны и используются для ввода чисел типа float. Обе спецификации допускают наличие (или отсутствие) знака, строки цифр с десятичной точкой или без нее и поля показателя степени.

3. Форматы %lf и %le определяют тип вводимых данных как double.

1. Объясните различие компилятора и интерпретатора, укажите их достоинства и недостатки.

2. Какими методами выполняется отладка программ?

3. Какие основные символы используются в схемах алгоритмов?

4. Назовите основные типы данных и объем памяти, занимаемой данными различных типов.

5. Какие из перечисленных идентификаторов ошибочны?

S2, #s2, S_2, sk_15, _k, 1_kol, kol_1

6. Опишите переменные и запишите вызов функции

а) для ввода вещественной величины z;

б) для вывода целой величины k и вещественной величины z.

7. Какими будут значения переменных после выполнения следующих операторов?

а) int x, y; x=15; y=x+10; x++; y= x*y; x=x*x;

б) int a = 10, b; b=5*a; a=a*a+b; b=a-b;

8. Присвойте величине Х ее значение, увеличенное в N раз.

є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового ринку

встановленням необхідних обмежень і заборон

у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим

втручанням у їхню діяльність.

Державне регулювання ринку цінних паперів включає:

¨ законодавчі та підзаконні акти;

¨ органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність суб’єктів ринку цінних паперів;

¨ непряме втручання держави у фондовий ринок.

Законодавчі та підзаконні акти

Державними нормативними актами регулюються такі відносини на ринку цінних паперів:

* механізм реєстрації емісії цінних паперів;

* відкритість інформації про емітентів;

* порядок реєстрації фондових бірж та їхніх членів;

* мінімум норм поведінки суб’єктів ринку;

* процеси корпоратизації, приєднання та поглинання;

* облік та звітність.

Основні законодавчі акти, що регулюють український ринок цінних паперів, названо в табл. 2.1.

\

Таблиця 2.1

ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ,

ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ФОНДОВИЙ РИНОК В УКРАЇНІ

Законодавчий акт	Основний зміст
Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» (1991 р.)	Визначає поняття цінних паперів, їх види, регулює діяльність щодо емісії та обігу цінних паперів; визначає правовий статус і організаційні засади фондових бірж
Закон України «Про господарські товариства» (1991 р.)	Визначає поняття і види акціонерних товариств, правила їх створення та діяльності, права й обов’язки учасників та засновників
Закон України «Про банки та банківську діяльність» (1991 р.)	Установлює порядок випуску, продажу, зберігання та управління банком цін­ними паперами
Закон України «Про приватизаційні папери» (1992 р.)	Визначає поняття і види приватизаційних цінних паперів, порядок їх випуску, розміщення, використання та погашення
Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» (1993 р.)	Визначає поняття довірчого товариства як інституціонального інвестора, особливості його створення і діяльності
«Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». Затверджено Указом Президента України (1994 р.)	Визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок їх створення й умови діяльності; вводить поняття «інвестиційний сертифікат» як вид цінних паперів
«Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України». Затверджена Постановою Верховної Ради України (1995 р.)	Визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку України
Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.)	Визначає напрямки державного регулювання ринку цінних паперів в Україні

Ці законодавчі акти характеризують загальний аспект державного регулювання, тобто впровадження правил обов’язкових для всіх чи більшості учасників фондового ринку. Поряд з цим існує конкретний аспект регулювання — конкретні нормативні документи, які впорядковують окремі аспекти діяльності на ринку (реєстрація емісій, ліцензування діяльності тощо).

Органи державного управління, що регулюють діяльність ринку

У всіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади:

— законодавчою;

— виконавчою;

— судовою.

Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками.

В Україні — це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Основними завданнями Комісії є:

* «формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

* координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів;

* забезпечення державного контролю за додержанням законодавства України з питань функціонування фондового ринку;

* організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту інтересів суб’єктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників;

* підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією;

* узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

* узагальнення та поширеннядосвіду іноземних держав щодо формування та розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів» [8].

Непряме втручання держави у ринок цінних паперів

Важелями непрямого втручання держави у фондовий ринок є:

* податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у фінансових ресурсах;

* регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;

* зовнішньоекономічна політика — регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;

* гарантії держави по позиках приватного сектора;

* вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.