Редактор газети та його заступники

Вступ

План

Таблиця 2.1 Типи та умови пожежі

ЛЕКЦІЯ 3.. Види горіння. Зони й класи пожеж

Залежно від агрегатного стану пального та окисника розрізняють три види горіння:

ГОМОГЕННЕ ГОРІННЯ газів і пароподібних горючих речовин в середовищі газоподібного окисника;

ГЕТЕРОГЕННЕ ГОРІННЯ твердих горючих речовин в середовищі газоподібного окисника;

ГОРІННЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН ТА ПОРОХІВ.

Горіння рідких горючих речовин в рідких окисниках є різновидом гетерогенного горіння.

За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на:

ДЕФЛАГРАЦІЙНЕ - швидкість полум'я в межах декількох м-с"1;

ВИБУХОВЕ — швидкість полум'я до сотень м-с""1;

ДЕТОНАЦІЙНЕ - поширюється із надзвуковими швидкостями порядку тисяч м-с"1.

Дозвукове горіння поділяється на ламінарне та турбулентне.

ЛАМІНАРНЕ горіння характеризується пошаровим поширенням фронту полум'я по свіжій горючій суміші, ТУРБУЛЕНТНЕ - змішуванням шарів потоку.

Як нам уже відомо, в процесі горіння утворюються продукти горіння. Крім диму, до них належать:

САЖА - тонкодисперсний аморфний вуглецевий залишок, що утворюється під час неповного згоряння;

ЗОЛА - неорганічні залишки після повного згоряння;

ШЛАК (ЖУЖІЛЬ) - твердий агломерат залишків часткового або повного плавлення матеріалу як результат його повного або неповного згоряння.

Залежно від видів горіння визначаються й типи пожеж (табл. 2.1).

Найменування	Температура, що спостерігається, °С
Тління	100 і більше до 500
Окислюючий безполуменевий терморозклад
Безполуменевий піроліз	400-600
Полуменеве горіння, що розвивається	600-1000
Полуменеве горіння, що повністю розвинулось при низькій швидкості газообміну	600-1000
Розвинене полуменеве горіння при високій швидкості газообміну

Етапи розвитку пожежі розглянемо на прикладах пожежі у звичайному приміщенні:

І етап пожежі - перетворення загоряння в пожежу, тривалість - 1-3 хв.

II етап пожежі - зростання зони горіння - 5-6 хв.

III етап пожежі - бурхливий процес горіння; температура всередині приміщення досягає 250-300 °С, починається об'ємний розвиток пожежі, коли полум'я заповнює весь об'єм приміщення і поширення полум'я проходить вже не по поверхні, а дистанційно - через розриви. Руйнування засклення. Тривалість – 6 - 9 хв.

IV етап - як результат руйнування засклення, приплив свіжого повітря різко сприяє розвитку пожежі. Температура всередині приміщення підвищується з 500 - 600 °С до 800 - 900 °С. Швидкість вигоряння максимальна. Тривалість - 9-12 хв.

V етап - стабілізація пожежі на 20 - 25 хв від початку горіння.

VI етап - зниження інтенсивності горіння.

Протягом перших двох етапів проходить лінійне поширення вогню. Тому дуже важливо в цей час викликати пожежні підрозділи та вжити заходів щодо гасіння пожежі до початку етапу її бурхливого зростання.

Активна ділянка пожежі включає в себе чотири зони (рис. 2.5).

ЗОНА ГОРІННЯ - частина простору, в якій безпосередньо відбувається горіння. Вона може обмежуватися огороджувальними конструкціями бу дівель, споруд, приміщень, стінками технологічного устаткування.

ЗОНА ТЕПЛОВОГО ВПЛИВУ - прилеглий до зони горіння простір, в якому проходить тепловий обмін між зоною горіння та навколишнім середовищем, конструкціями та матеріалами. Межі даної зони визначаються гранично допустимими значеннями теплових потоків і температур для людини, конструкцій та горючих матеріалів. Теплопередача в навколишнє середовище здійснюється способами конвекції, теплового випромінювання та теплопровідністю.

ЗОНА ЗАДИМЛЕННЯ - простір, суміжний з зоною горіння, в якому можливе розповсюдження продуктів горіння.

ЗОНА ТОКСИЧНОСТІ - об'єм простору, заповнений димовими газами, що вміщують токсичні продукти горіння в концентраціях, небезпечних для життя та здоров'я людей.

Під час пожежі зони знаходяться в стані постійного динамічного переміщення та перекривають одна одну.

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів, пожежі поділяються за ГОСТ 27331-87 на відповідні класи та підкласи, що наведені на рис. 2.6 (див. с. 30).

1. Редактор газети та його заступники

2. Секретаріат редакції газети

2. Завідувачі (редактори) відділів

3. Стилі керівництва

Ключові терміни і поняття:редактор (головний редактор) газети, заступник редактора, секретаріат, відповідальний секретар, відділ газети, завідувач відділом, менеджер у системі ЗМІ, функції секретаріату редакції газети, стилі керівництва.

Газетний менеджмент характеризується триступінчатістю:

на найвищому рівні – редактор (головний редактор), його заступники, відповідальний секретар;

середній рівень представлено завідувачами відділів, секторів;

на найнижчому рівні знаходяться рядові журналісти, т. зв. позаменеджментні працівники.

Отже, редакція кожного друкованого видання складається із двох ланок – ланки управління та ланки виконання. На кожну покладено важливі функції. Два перших рівні представлено працівниками, які одночасно уособлюють керівника редакційного колективу (чи його частини), репрезентанта творчої роботи, підприємця і бізнесмена. Такі співробітники зобов’язані організовувати і планувати виробництво видання і реалізацію тиражу, досягаючи при цьому незбитковості, а в кінцевому результаті – прибутку, керувати редакціями на рівні сучасних вимог, спонукати інших працівників редакції до творчої діяльності, відзначати і заохочувати кожен успіх підопічного, незалежно від симпатій бути гранично об’єктивним, вміти долати конфліктні ситуації, підбирати, навчати співробітників, призначати їх на відповідні місця, проводити ділові переговори. Все це певною мірою стосується як редактора, його заступників, відповідального секретаря, так і завідувачів відділів та секторів редакції газети.

Головний редактор (або – редактор) газети є керівником і, відповідно, до його обов’язків входить низка функцій, пов’язаних як із внутріредакційною роботою, так і позаредакційною.

У Законі „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” 23 статтю присвячено персоні керівника друкованого засобу масової інформації. В ній, зокрема, зазначено:

Редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації є керівником редакції, уповноваженим на те засновником (співзасновниками).

Редактор (головний редактор) призначається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (співзасновниками) у статуті редакції відповідно до чинного законодавства України про працю.

Редактор (головний редактор), обраний на посаду трудовим колективом редакції, не може бути звільнений з посади без згоди трудового колективу редакції.

Редактор (головний редактор) керує діяльністю редакції в межах повноважень, визначених її статутом, представляє редакцію у відносинах із засновником (співзасновником), видавцем, авторами, державними органами, об’єднаннями громадян і окремими громадянами, а також у суді і третейському суді та несе відповідальність за виконання вимог, що ставлять до діяльності друкованого засобу масової інформації, його редакції відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України (частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV (762-15) від 15.05.2003).

Редакційна колегія – дорадчий орган управління діяльністю редакції друкованого засобу масової інформації – створюється, діє та припиняє свою діяльність відповідно до статуту редакції і очолюється редактором (головним редактором).

Рішення редакційної колегії набирає чинності після його затвердження редактором.

Функції керівника ЗМІ

Як повноважний керівник, головний редактор газети здійснює планувальну і контролюючу функції, добирає, виховує і розставляє кадри, очолює підготовку і випуск видання у світ.

Він зобов’язаний турбуватися за розвиток матеріально-технічної бази редакції, задоволення різносторонніх потреб колективу.

Однією з вимог до головного менеджера є лідерство, яке повинне проявлятися і в творчій роботі керівника колективу, яка складається з двох частин – редакторської і літературної. У першому випадку він редагує матеріали своїх працівників, у другому – пише власні. Звичайно, авторитет керівника значно зростає, коли його публікації є зразком для інших. Творча безпомічність редактора часто стає причиною погіршення соціально-психологічного клімату у редакції.

Редактор повинен бути впливовою особою в регіоні розповсюдження газети. Його позаредакційні функції можуть бути спрямованими на підвищення авторитету газети. Часто керівники газет є депутатами місцевих рад, очолюють регіональні організації Національної спілки журналістів, громадські чи партійні організації, стають ініціаторами фестивалів, спортивних змагань тощо. Все це слугує конкретному виданню. Останніми роками у самодостатніх виданнях, які мають власну поліграфічну базу, систему розповсюдження спостерігається і така тенденція: головний редактор стає фактично генеральним директором, окрім творчої роботи він займається господарською і комерційною діяльністю. За таких умов він змушений делегувати функції з редагування газети своєму заступникові.

Як справедливо і правильно зауважував у свій час відомий дослідник преси Д.С. Григораш, – відносини між редактором і його заступником – це стосунки найбільш досвідчених, компетентних і авторитетних працівників. Такі відносини ґрунтуються на спільному прагненні поліпшити роботу, піднести рівень газети. Заступник редактора всіляко підтримує авторитет керівника редакційного колективу, добиваючись спільної лінії в керівництві редакцією. Заступник редактора, як член редколегії, бере діяльну участь у підготовці і випуску номерів, читаючи частину матеріалів, які рекомендуються у номер, регулярно чергує, вичитуючи зверстані сторінки. За відсутності редактора він керує роботою редколегії, веде редакційні засідання (планерки, летючки). Як правило, заступник редактора призначається відповідальним за окремі відділи, контролює їх роботу, допомагає у плануванні і сприяє виконанню цих планів.

2. Секретаріат редакції газети.

Секретаріат справедливо називають „штабом” редакції газети. Це зумовлюється функціями цього важливого підрозділу, який з дійснює оперативне управління редакцією. Якщо редактор, його заступники, редколегія визначають і втілюють стратегію редакції, то секретаріат, на чолі з відповідальним секретарем, розробляє її тактику.

До основних функцій секретаріату слід віднести:

– планування роботи редакції;

– випуск номера газети;

– керівництво роботою технічних служб редакції;

– організація творчої роботи відділів (секторів), координація їх
діяльності;

– керування роботою власних та спеціальних кореспондентів.

У секретаріаті концентруються всі види журналістської діяльності: тут макетуються і оперативно формуються сторінки газети, при необхідності вносяться зміни в перебігу випуску друкованого видання.

Успіх газети на ринку інформації у великій мірі залежить від особи відповідального секретаря. Це, як правило, найбільш досвідчений журналіст у редакції. Він повинен бути добрим літературним редактором, володіти технікою верстки та оформлення газети (тобто газетно-журнальним дизайном), знати газетну поліграфію, весь процес підготовки і випуску номера.

Особлива роль секретаріату, відповідального секретаря, як правильно зазначає у своєму спеціальному дослідженні І.А. Мельник, в комп’ютеризації редакційного процесу. Нині, зазвичай, головний сервер знаходиться саме в секретаріаті, до нього сходиться вся необхідна інформація від відділів і секторів редакції. У невеликих редакціях один відповідальний секретар виконує всі функції секретаріату, у крупних редакціях відповідальний секретар має одного чи декількох заступників і тоді, відповідно, обов’язки розділяються. А їх багато: хтось стежить за проведенням газетних кампаній, за роботою групи випуску газети, за плануванням поточних номерів, інший – керує процесом тижневого планування, літературного редагування, формує спеціальні полоси, добірки, управляє сектором коректорів, іншими редакційними службами.

У коло обов’язків секретаріату входить безпосереднє керування відділом ілюстрацій, комп’ютерним центром, довідковою бібліотекою, архівом тощо.

Саме секретаріат керує і творчою роботою: організовує конкурси між журналістами, відзначає кращі публікації, здійснює оперативний і повсякденний контроль за роботою всіх творчих відділів і обліковує результати їхньої діяльності.

Відповідальний секретар, як один із провідних менеджерів газети, дбає за зміцнення економічної бази редакції. У його обов’язки входить підтримання постійних контактів з комерційними службами, з відділом реклами. Часто такий відділ знаходиться у прямому підпорядкуванні відповідального секретаря, який разом із заввідділом визначає місце рекламних і приватних оголошень на сторінках газети, їх посторінковий розподіл і співвідношення з іншими публікаціями.

Професор Василенко у посібнику Розвиток газетно-журнальної справи в Україні:

Видавець, формуючи редакційний колектив, має чітко усвідомлювати, що його власна кар’єра залежить від трьох китів: відповідального секретаря, фоторепортера, здатного опинитися на місці події за хвилину до того, як вона станеться, і редакційного художника, який може не лише “витягти” номер, а й водночас підстрахувавши фотожурналіста.

Відповідальний секретар, який фактично є заступником головного редактора, має чітко визначені функціональні обов’язки. Власне, він відповідає абсолютно за все, що відбувається в редакції. Ефективність ранкової ″летючки″; потреба замінити верстальника, який захворів; брак плівки “Кодак” у більд-редакції; поганий настрій редактора, який слід негайно поліпшити, бо йому треба зустрічатися з інвесторами – все це обов’язки відповідального секретаря.

Відповідальні секретарі будь-якої редакції – особлива каста професійного колективу. Як правило, часу на написання власних матеріалів у них не вистачає, але всі в редакції мають чітко усвідомити, що відповідальний секретар вміє писати не гірше за них. Це – неписане правило, якого свято дотримується в усіх редакціях від часу винаходу Гутенбергом свого друкованого верстата.

3. Завідувачі (редактори) відділів газети.

Основні творчі питання вирішуються на рівні відділів газети. Д.С. Григораш вважає відділ найважливішою творчою ланкою у структурі редакційного апарату. Саме тут плануються, організовуються і пишуться журналістські матеріали з основних проблемно-тематичних напрямів газети, здійснюється редагування, забезпечується їх точність, якість та дієвість. Відділ організовує масову роботу плекає, авторський актив, бере участь у випуску газетного номера, повністю відповідає за висвітлення проблем свого профілю. Саме через відділ редакція з’ясовує стан справ на відповідних ділянках господарства, культури, політичного та громадського життя свого регіону.

У кожній редакції відділи формуються відповідно до мети і завдань видавця, які він ставить перед газетою. Друковане видання покликане самостійно визначати власну проблематику, орієнтуючись на запити читацької аудиторії.

Московський дослідник О.А. Грабельников слушно зауважує, що на характер і специфіку відділів впливає багато факторів, але серед основних:

– тип видання;

– особливості економічного регіону, на який видається газета;

– вікові та соціальні особливості аудиторії;

– конкретні завдання, які ставить перед собою газета.

У відділі редакції концентруються журналісти, спеціалізовані за відповідним тематичним напрямком (промисловість, аграрна сфера, економіка, політика, спорт, охорона навколишнього середовища тощо) або такі, що спеціалізуються у певних жанрах – нарис, репортаж, фейлетон тощо. Очолює такий підрозділ редакції найбільш досвідчений у певній ділянці журналіст. Коли кількість працівників відділу становить 7-12 осіб, то доцільно окрім заввідділом уводити посаду редактора відділу. Керівник відділу, насамперед, відповідає за відображення актуальних для аудиторії видання проблем, пов’язаних з профілем творчого підрозділу, дає оцінку публікаціям і організовує їх кваліфіковане обговорення, стежить за роботою з листами читачів, з авторським активом, готує критико-бібліографічні матеріали з тематики відділу, контролює дієвість публікацій працівників відділу.

Тобто, керівник відділу, повністю відповідаючи за функціонування очолюваного ним колективу, організовує комплекс робіт, до яких увіходить планування журналістської праці, нормування і облік, координування, стимулювання праці журналістів і, звісно, контроль за виконанням завдань.

Як елемент редакційної системи відділ перебуває у постійній взаємодії з редакторатом, секретаріатом, іншими творчими підрозділами, технічними службами. А поза редакцією контактує з різноманітними підприємствами, організаціями, закладами, відповідними відділами інших ЗМІ, із читацькою аудиторією. Таку широку діяльність організовує і координує завідувач відділом.

4. Стилі керівництва.

Роль керівників редакції у долі і успіхах колективу – велика. Кожна редакція може розглядатися в двох планах: як формальна, так і неформальна організація. Відповідно можна говорити про два типи відносин у колективах: формальних, тобто посадових, функціональних, і неформальних – психологічних, емоційних. У першому випадку ми зустрічаємося із соціальним феноменом – управлінням, у другому з феноменом психологічним – лідером. Ідеальний варіант, коли редакційний менеджер є одночасно і лідером, і керівником. Однак, так буває не завжди, що і стає причиною багатьох внутріредакційних колізій. Тут багато залежить від стилю керівництва. Психологи ділять їх на директивний (авторитарний), колегіальний (демократичний) і потуральний (нейтральний).

Авторитарний має такі ознаки: з формальної точки зору –ділові короткі розпорядження, заборони без огляду на посади, з погрозами, похвала і осуд, емоції до уваги не беруться, позиція керівника – поза групою, із змістового боку – справи у групі плануються керівником заздалегідь, визначаються лише безпосередні цілі, на перспективу у такому колективі – вони відомі, голос керівника – вирішальний.

При демократичному стилі керівництва з формального боку даються інструкції у вигляді пропозицій, мова не суха, товариський тон, похвала і осуд з порадами, розпорядження і заборони з дискусіями, позиція керівника – внутрі групи; змістова сторона – заходи плануються не одноособово, а в групі, за реалізацію заходів відповідають усі.

Особливості нейтрального стилю: формальний бік – відсутність похвал і осудів, жодного співробітництва, позиція керівника – непомітна, збоку від групи, змістова сторона – справи йдуть самі по собі, керівник не дає вказівок, праця складається з окремих інтересів, ініціатива виходить від лідерів підгруп.

Рекомендована література.

1. А.А. Грабельников. Работа журналиста в прессе. – Москва, Изд-во „РИП-холдинг”. – 2001. – С.110–141.

2. Д.С. Григораш. Методичні вказівки щодо вивчення організації роботи редакції для студентів факультету журналістики. – Львів, 1983. – 41 с

3. СМ. Гуревич. Номер газеты. – Москва, Аспект Пресс. – 2002. – С.31–47.

4. Мішель А. Картер, Гілліан Кей. Як керувати редакцією газети. – IREX Про Медіа Україна. – 1999. – 28 с.

Питання для самоконтролю.

1. З яких ланок складається редакція газети? Охарактеризуйте їх.

2. Як трактує особу редактора Закон „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”?

3. Функції головного редактора газети.

4. Які обов’язки заступника редактора газети?

5. Охарактеризуйте основні завдання секретаріату редакції газети.

6. Посадові обов’язки відповідального секретаря.

7. Розподіл праці у секретаріаті редакції газети.

8. Які фактори впливають на характер і специфіку відділів газети?

9. Окресліть параметри відповідальності завідувача відділом.

10. Стилі керівництва редакцією.