Різновидності систем, які діють в ЛГ

Словарь терминов.

Форма звітності - реферат.

Додаткова

1. азар в.и. экономика и организация туризма, Москва, 1983.

2. Албастова Л. Н. Технологии эффективного менеджмента //Учебно-практическое пособие. – Москва: ПРИОР, 1998.

3. История менеджмента: Учеб. Пособие / Под ред. В.Д. Ва­лового. М.: ИНФА-М, 1997.

4. Карданская Л.Н. Основы принятия управленчес­ких решений. М.: Русская Деловая Литература, 1998. 288 с.

ІІ. Робота з контрольними питаннями:

1. Поняття ефективності менеджменту в туризмі.

2. Економічна ефективність менеджменту в туризмі.

3. Соціальна ефективність менеджменту туризму.

ІІІ. Написання рефератів і складання презентацій на наступну тематику:

1. Поняття ефективності менеджменту туризму.

2. Економічна ефективність менеджменту туризму.

3. Соціальна ефективність менеджменту туризму.

Індивідуальна робота зі студентами за темою 8. Ефективність менеджменту в туризмі (для ДФН- 3 години)

І. Підготовка докладів до семінарського заняття:

1. Поняття ефективності менеджменту туризму.

2. Економічна ефективність менеджменту туризму.

3. Соціальна ефективність менеджменту туризму

ІІ. Список рекомендованої літератури:

1. Байгат С. А. Основы менеджмента. М., 1997.

2. Веснин В. Р. Менеджмент для всех. М., 1994.

3. Глухов В. В. Основы менеджмента. М., 1995.

4. 3айцева О. А. Основы менеджмента. М.: Центр, 1997.

5. Кабушкин Н.И. Менеджмент гостиниц и ресторанов: Учебник / Н.И. Кабушкин, Г.А. Бондаренко – 4-е изд., стер. – Мн.: Новое знание, 2003. -368 с – (Экономическое образование).

6. Кабушкин Н. И. Менеджмент туризма //Учебное пособие. – Минск: БГЭУ, 1999

7. Кабушкин Н. И. Основы менеджмента. Мн.: Фи­нансы, учет, аудит, 1998.

8. Менеджмент организации: Учеб. пособие / Под ред. З.П. Румянцевой. М.: ИНФА-М, 1996.

9. Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2003. – 352 с.

10. Менеджмент туризма. Туризм как вид деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2003.- 288 с.

11. Менеджмент туризма: Учебник для студентов. М.: РМАТ, 1996.

Деловой туризм — временные командировки и поездки со служебными целями для участия в конференциях, конгрессах и других подобных мероприятиях без получения доходов в месте командировки.

Неорганизованный туризм — самодеятельные поездки туристов, организуемые, как правило, самими туристами без помощи туристского аппарата сбыта; оплата услуг обычно производится по мере пользования ими.

Организованный туризм — поездки по турам, организуемым туристскими фирмами и реализуемым обычно на условиях предварительной оплаты.

Познавательный туризм — туристские поездки, основной целью которых является удовлетворение любознательности и других познавательных интересов путешественников.

Стационарный туризм — групповые или индивидуальные поездки без активного передвижения по маршруту с пребыванием в одном или двух местах назначения (обычно с целью оздоровления и отдыха).

Рекреационный туризм — туризм, основными целями которого являются отдых, лечение и другие оздоровительные мероприятия.

Ночевка — одни сутки, проведенные одним туристом в данной местности или стране в целом (единица, принятая в туристской статистике ряда стран для учета продолжительности пребывания туристов в данной стране).

Тур — туристская поездка по определенному маршруту на определенный срок с определенным комплексом услуг

Турагент — розничная туристская фирма, занимающаяся реализацией туров, организуемых оптовыми туристскими фирмами, а также продажей потребителям отдельных туристских услуг (транспортных билетов, экскурсий).

Туристский объект — место, привлекательное для туристов благодаря своим естественным и искусственно созданным особенностям (природа, художественные ценности и т.п.).

Туристский продукт — совокупность вещественных (предметы потребления) и невещественных (форма услуг) потребительных стоимостей, необходимых для удовлетворения туриста, возникающих в период его туристского путешествия и вызванных именно этим путешествием.

Туроператор — оптовая туристская фирма, занимающаяся разработкой туров, рассчитанных на массовый потребительский спрос, их рекламой и сбытом через сеть розничных турагентов.

Организатор тура — частное лицо (иногда турагент) или организация, собирающие группу туристов для участия в туре (часто целевого назначения), предлагаемом какой-либо туристской фирмой.

Туристская валютная квота — максимальная сумма денежных средств в национальной валюте, которую жителям тех стран, где существуют ограничения на вывоз валюты, разрешается обменивать на иностранную валюту и вывозить за границу в расчете на один год, одну поездку, один день поездки и т.п.

Туристская индустрия — совокупность производств разных отраслей хозяйства, учреждений культуры, образования и науки, обеспечивающих создание материально-технической базы туризма, подготовку рабочей силы и процесса производства, сбыта и потребления туристского продукта на основе использования природных богатств, материальных и духовных ценностей общества.

Туристская инфраструктура — совокупность путей сообщения (дороги, подъездные пути, аэродромы, пристани и т.п.), коммуникаций (водопроводная и электрическая сеть, газ, телефон, центральное отопление, канализация и т.п.) и местных учреждений (почтовые отделения, поликлиники и амбулатории, парикмахерские, магазины, культурные учреждения, спортивные объекты), тесно связанных с туристским движением и (или) необходимых для обслуживания туристских предприятий.

Туристская фирма — коммерческое предприятие, осуществляющее сбыт туристских услуг потребителям. В зависимости от функций, выполняемых туристскими фирмами в сбытовой сети, их разделяют на турагентов и туроператоров.

Туристские ресурсы — совокупность природно-климатических и культурно-исторических ресурсов данной территории.

Туристский комплекс — замкнутая сеть сооружений, предназначенных для обслуживания туристов и включающих в себя базу для ночлега (гостиницы, мотели и пр.), для питания (рестораны, кафе, бары и пр.) и для сопутствующих услуг, в том числе сооружения, обеспечивающие туристам возможность использовать блага природы (оборудованные пляжи, обзорные башни и пр.), а также спортивные и развлекательные объекты (стадионы, спортплощадки, плавательные бассейны, кабаре, кинотеатры и пр.).

Рекомендована література

Основна:

1. Бабарицька В. К., Малиновська О. Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення турпродукту: Навчальний посібник. — К.: Альтерпрес, 2004.

2. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Экономика туризма: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999.

3. Буторова Н. В. Менеджмент и маркетинг иностранного туризма: Учеб. пособие. – М.: Советский спорт, 1999.

4. Зорин И. В., Квартальнов В. А. Толковый словарь туристских терминов. – М.–Афины: INFOGROUP, 1994.

5. Ильина Е. Н. Туризм – путешествия. Создание туристской фирмы. Агентский бизнес: Учебник для туристских колледжей и вузов. – М.: РМАТ, 1998.

6. Квартальнов В. А. Иностранный туризм. – М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Квартальнов В. А. Международный туризм: политика развития. – М.: Советский спорт, 1998.

8. Квартальнов В. А. Туризм: теория и практика: Избранные труды в 5 томах. – М.: Финансы и статистика, 1998.

9. Крачило Н.П. География туризма. – К.: Вища школа, 1987.

10. Организация туризма: Учеб. Пособие. / А.П.Дурович, Г.А.Бондаренко, Т.М.Сергеева и др. – Минск: Новое знание, 2005.

Додаткова:

1. Колотова Е. В. Рекреационное ресурсоведение: Учеб. пособие. – М.: РМАТ, 1998.

2. Маринин М. М. Туристские формальности и безопасность в туризме. – М., 1997.

3. Менеджмент туризма: Учебник. – М.: РМАТ, 1996.

4. Сапрунова В. Туризм: Эволюция. Структура. Маркетинг. – М., 1997.

5. Туристский терминологический словарь / Авт.-сост. И. В. Зорин, В. А. Квартальнов. – М.: Советский спорт, 1999.

6. Шамахова В. А., Мячина А. Н. Выезжающему за границу: Справочник. – М., 1997.

7. Балабанов А. И. Финансовые отношения в туризме. Туристские фирмы. – СПб.: ОЛБИС, 1998.

8. Ильина Е. Н. Менеджмент транспортных услуг: Учебник. – М.: РМАТ, 1997.

9. Исмаев Д. К. Основы стратегии и планирования маркетинга в иностранном туризме. – М.: ТОО «ЛУЧ», 1994.

10. Маркетинг в туризме: Учеб. пособие. – М.: РМАТ, 1996.

11. Сенин В. С. Организация международного туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 1999.

12. Финансовые отношения в туризме. Туристские фирмы. – СПб.: ОЛБИС, 1998.

соціальні системи – це ті системи, в яких складовим елементом є людина. Ознаки організації: 1. наявність двох і більше людей; 2.наявність як мінімум однієї спільної мети або цілі, які визначені досягти ці двоє; 3. Діяльність цих двох або більше людей для досягнення цілей. Соціальні системи мають ієрархічну, тобто багатоступінчасту структуру.

7. Сутність системного підходу в управлінській діяльності: він націлює керівника: - дивитись на об’єкт управління як на систему; - вміти виділити окремі елементи цієї системи і взаємозв’язки між ними; вміти визначити їхню ієрархічність цих елементів системи; - в залежності від ситуації вміти визначити ведучий елемент системи, на які треба здійснювати управлінський вплив; - вміти передбачати наслідки управлінського впливу на той чи інший елемент системи.

8. Сутність управління полягає в тому, що людина досягає поставленої цілі за допомогою інших людей. Управління – це вплив на об’єкт управління для того щоб досягти змін в його характеристиках чи властивостях у відповідностях з метою управління.

9. Об’єкт управління - це те чим управляють (той ким управляють)або система якою управляють, наприклад в лг – це ДЛГ або ДЛГО (складні динамічні соціально-економічні системи), а вже в ДЛГ це виробничі підрозділи. Суб’єкт управління – це той хто управляє. Тобто суб’єкт управління – це сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій.

Зв’язки між об’єктом і суб’єктом: прямий і зворотній. об’єкт суб’єкт

Тип взаємозв’язків залежить від типів ланок управління, які бувають лінійні або функціональні.

10. Зворотній зв'язок – це така форма взаємозв’язку між системами, при якій дія регулюючої системи на вхід регульованої відповідає стану виходу останньої.

Прямий зв'язок - це така форма взаємозв’язку між системами, при якій зв'язок іде в напрямку від суб’єкта до об’єкта управління.

11. Блок-схема процесу управління

12. Об’єктивна необхідність виділення управління в окрему функцію суспільної діяльності людей зумовлена НТР, якісними змінами в економіці (на даному етапі в Україні будується ринкова економіка), інтенсифікацією суспільного виробництва.

13. Управління – вплив на об’єкт для збереження його попереднього стану чи режиму функціонування або переведення в інший стан чи режим, який відповідає цілі управління.

Об’єкт науки управління – будь-яка спільна діяльність людей, де виникають відносини управління.

14. Предмет управління – це відносини управління між суб’єктом і об’єктом управління в процесі спільної діяльності людей.