2014-02-02
1900Характеристика консалтингових послуг.
Література
1. Лахтин Ю.М., Леонтьева В.П. Материаловедение. – М.: Машиностроение, 1990. – 528с.
2. Гуляев А.П. Металловедение. – М.: Металлургия, 1986. – 544с.
3. Материаловедение и технология металлов. /Г.П. Фетисов, М.Г.Карпман, В.М.Матюнин и др. – М.: Высш.шк., 2001. – 638с.
4. Геллер Ю.А., Рахштадт А.Г. Материаловедение. М.: Металлургия, 1983. – 384с.
5. Мозберг Р.К. Материаловедение. М.: Высш.шк., 1991. – 448с.
6. Материаловедение /Б.Н.Арзамасов, И.И.Сидорин, Г.Ф.Косола-пов и др. – М.: Машиностроение, 1986. – 384с.
7. Большаков В.І., Береза О.Ю., Харченко В.І. Прикладне матеріалознавство. – РВА «Дніпро-VAL», 2000. – 290с.
8. Колачев Б.А., Ливанов В.А., Елагин В.И. Металоведение и термическая обработка цветных металлов и сплавов. – М.: Металлургия, 1972. – 480с.
9. Попович В.В., Попович В.В. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Підручник. – Львів: Світ, 2006. – 624 с.
2.Типи суб’єктів ринку, що надають консалтингові послуги. Вимоги до консалтингових фірм.
|
|
|
3.Консультаційні пропозиції та угода про консультування.
4. Ліцензування і сертифікація консалтингової діяльності
Управлінське консультування (management consulting) - професійна діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об'єктивних порад і технічної допомоги висококваліфікованими спеціалістами організаціям з метою сприяння визгначенню їх управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень, впровадженні консультаційних рекомендацій.
Управлінське консультування дозволяє:
ідентифікувати та аналізувати управлінські проблеми і можливості;
пропонувати альтернативні варіанти вирішення цих проблем;
надавати допомогу в реалізації рекомендацій та впровадженні конструктивних змін, що визнані доцільними.
Основним завданням управлінського консультування є надання допомоги клієнтам у вирішенні їх управлінських та ділових проблем, оптимізації їх бізнесу, підвищенні ефективності функціонування клієнтської організації.
До основних консалтингових продуктів можна віднести:
управління маркетингом, ринкові дослідження, стратегічний, інвестиційний, фінансовий, інноваційний, операційний менеджмент, управління персоналом, інформаційні технології.
Консалтингова послуга – інтелектуальний продукт, який залишається у володінні клієнта після завершення процесу консультування.
Консалтингова послуга є специфічним видом товару, якому характерні такі відмінні риси: - деяка невідчутність послуги, яка пропонується;
складність кількісного виміру корисності товару;
неможливість реалізації товару у його завершеній формі без наявності індивідуального споживача;
|
|
|
унікальність кожної послуги;
безпосередня залежність якості консалтингової послуги від особистої майстерності консультанта.
2.Типи суб’єктів ринку, що надають консалтингові послуги. Вимоги до консалтингових фірм.
Продуцентами консалтингового продукту, що визначають пропозицію на консалтинговому ринку, є консалтингові фірми.
На управлінському ринку консалтингові послуги пропонують:
консалтингові транснаціональні корпорації (McKinsey & Co, Deloitte & Touch Tohmatsu int., PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, KPMG, Booz-Allen & Hamilton,), що мають розгалужену мережу регіональних представництв, об'єднаних єдиною корпоративною стратегією та культурою;
великі багатофункціональні фірми, в яких працює близько сотні професійних консультантів, що спеціалізуються на обслуговуванні великих компаній та пропонують весь спектр управлінських послуг і вирішення найскладніших проблем. Як правило, такі фірми займаються також і дослідницькою діяльністю, що дозволяє їм постійно удосконалювати запропонований продукт;
вузькоспеціалізовані фірми, як правило, надають консалтингові послуги дрібним і середнім фірмам та пропонують свої послуги в обмеженому секторі управлінського консультування, що дозволяє їм досягти високої якості обслуговування. Переважно вони намагаються працювати в установленому територіальному просторі;
університети, учбові центри, проводячи серйозну підготовку спеціалістів, можуть здійснювати тренінги, ініціюючи тих, хто навчається, до отримання консалтингових послуг з різних питань бізнесу;
незалежних окремих консультантів — висококваліфікованих спеціалістів, що володіють серйозним досвідом роботи, і, як правило, виступають або в ролі експертів з будь-яких проблем, або постійними консультантами невеликих фірм.
Характерними рисами роботи консультантів є:
загальна ерудованість та кваліфікованість;
незалежність та неупередженість;
рекомендаційність пропозицій;
спеціальна кваліфікована експертиза
конфіденційність.
3.Консультаційні пропозиції та угода про консультування
Консультаційний процес складається з таких етапів:
1 етап: підготовка клієнтської організації до консультування, розробка консультаційних пропозицій та укладання угоди на проведення консультування
2 етап: діагностика управлінських проблем клієнтської організації
3 етап: розробка рекомендацій щодо усунення клієнтських проблем та розробка плану графіка щодо впровадження розроблених заходів
4 етап: впровадження рекомендацій у діяльність клієнтської організації
5 етап: оцінка результатів та забезпечення їх довгострокової підтримки.
Консультаційні пропозиції – це документ, який передує укладанню консультаційної угоди.
В консультаційних пропозиціях необхідно відобразити наступну інформацію:
мета розробки консультаційного проекту;
кваліфікацію співробітників фірм;
методологія проведення діагностики проблеми;
результати, які консультант очікує отримати в результаті проведення діагностики;
приблизний план-графік проведення робіт щодо впровадження рекомендацій;
визначення вартості послуг.
Вся інформація, яка повинна бути відображеною у консультаційних пропозиціях повинна бути структурованою за 4 основними розділами:
Технічний. – описання проблеми;
встановлення цілей та засобів їх реалізації;
планування ресурсів; - вибір конкретної моделі консультування;
визначення поведінкової ролі консультанта;
графік виконання завдань.
Штатний розділ
Кваліфікаційний.
Надається основна інформація про свою діяльність, перелік штатних працівників, які будуть працювати над певною проблемою.
Фінансовий. (вартість послуг)
У письмових угодах на предмет консультування повинні обговорюватися такі умови:
|
|
|
сторони, які укладають угоду
термін угоди; - режим роботи консультанта; - режим роботи клієнта;
витрати на консультування
форма оплати; - умови припинення роботи; - делегування повноважень;
проведення додаткової роботи; - конфіденційність; - незалежність консультанта;
відповідальність консультантом; - форс-мажорні обставини; - підписання угоди.
Різновиди консультаційних угод:
1.Угода, що триває: 2. Діагностична угода; 3. Угода з впровадженням;
Угода з підвищення кваліфікації керівників; 5. Проектна угода; 6. Угода з розвитку організації; 7. Угода з експортної консультації.
4. Ліцензування і сертифікація консалтингової діяльності
Одним із способів захистити клієнтів від неякісних послуг є врегулювання процедури ліцензування консультаційної діяльності та видачі посвідчень консультанта.
Існує два протилежні погляди на легалізацію процесу професійного консультування.
Прагнення отримання гарантій високої якості консультаційних послуг спричиняє бажання введення стандартів консультування і надання документа, який підтверджував би компетентність консультанта та наявність його права здійснювати консультаційну допомогу.
Видача таких посвідчень має бути прерогативою професійних асоціацій та інститутів.
Проте питання про членство у аналогічних асоціаціях зарубіжних країн вирішується по-різному. Так, Інститут консультантів з питань управління у Великій Британії запровадив різні ступені членства (асоційований, повний, почесний), що дозволяє включати консультантів, які отримали ступінь повних та почесних членів, до професійного реєстру.
Американський інститут консультантів надає посвідчення консультанта за наявності у претендента відповідної освіти, досвіду та рекомендацій від клієнтів.
Отримання посвідчень є добровільною справою, нерегламентованою нормативною базою. На відміну від сертифікації ліцензування здійснюється державними установами або професійними асоціаціями, яким надано право ліцензування зі збереженням керівництва та контролю з боку держави
|
|
|
Законодавство України передбачає необхідність одержання ліцензії на здійснення деяких видів консалтингових послуг. Насамперед, це право роботи з приватизаційними документами (майновими сертифікатами), проведення всього комплексу робіт, пов'язаного з аудитом та оцінкою майна, надання освітніх послуг з видачею відповідного посвідчення.
Проте питання ліцензування консультаційної діяльності і визнання консалтингу як професії на сьогоднішній день залишається дискусійним.
До позитивних сторін ліцензування слід віднести визнання консалтингу як професії, відсів некомпетентних консультантів та соціальну відповідальність консультантів.
Противники ліцензування консалтингової діяльності вважають, що:
видача посвідчень не вирішує проблеми гарантій високоякісної консультаційної послуги;
ліцензування одного виду діяльності може блокувати консультаційний процес (в окремих випадках консультаційна допомога може включати крім ліцензованої послуги декілька супутніх неліцензованих видів діяльності);
ліцензування з метою перешкоди проникненню на ринок некомпетентних консультантів є штучним заходом (за законами ринку неякісні послуги у будь-якому разі не будуть користуватися попитом).
В Україні сертифікації і ліцензуванню підлягають три види діяльності (взагалі їх 27 видів): аудиторська діяльність (Аудиторська палата України); роботи, пов'язані з приватизаційними документами (Фонд державного майна України); освіта (Міністерство освіти).
Видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій здійснюється на основі «Положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1994 року за №316.
Ліцензування аудиторської діяльності (видача ліцензій) здійснює Аудиторська палата України. Право на одержання ліцензій мають юридичні особи (аудиторські фірми) і фізичні особи (приватні аудитори) України. Термін дії ліцензії — до п'яти років, але не більше терміна дії сертифіката аудиторів (фундаторів).
Тема. Організація надання послуг безпеки.
1. Основні завдання Державної служби охорони при МВС України (ДСО).
2. Поняття охоронного підприємства і порядок ліцензіонування охоронної діяльності.
3. Основні вимоги до персоналу охоронних підприємств і громадян-підприємців.
4. Основні права та обов'язки суб'єктів охоронної діяльності під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки.
1. Основні завдання Державної служби охорони при МВС України (ДСО).
Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (далі - Державна служба охорони) є державною установою - суб'єктом господарювання, створеною для здійснення на договірних засадах заходів охорони та безпеки у галузі охорони об'єктів та майна, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів та інших цінностей, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезень цінностей Національного банку України, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб.
ДСО діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за організацію та здійснення за договорами заходів особистої та майнової безпеки громадян і юридичних осіб.
Сьогодні ДСО - єдина в Україні охоронна структура, яка володіє правом на надання замовникам озброєної охорони за договорами. ДСО надає повний комплекс охоронних послуг на території всієї України.
Основними завданнями Державної служби охорони є:
- здійснення за договорами заходів охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, інших об'єктів (обмежені території, будівлі та споруди тощо), вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезення цінностей Національного банку, забезпечення особистої безпеки громадян;
- розроблення основних вимог до захисту об'єктів та громадян від злочинних посягань, типових договорів і вимог до інженерно-технічного укріплення та захисту об'єктів, оснащення їх технічними системами та засобами телевідеоспостереження, тривожної сигналізації, контролювання доступу (далі - технічні засоби охоронного призначення), а також інструкцій та інших документів, що регламентують виконання охоронних функцій;
- участь у проведенні єдиної технічної політики щодо впровадження технічних засобів охоронного призначення шляхом розроблення нормативних документів на час усього циклу їх життєдіяльності (проектування, промислове виробництво, монтаж, експлуатація та утилізація).
2. Поняття охоронного підприємства і порядок ліцензіонування охоронної діяльності.
Суб'єкт недержавної охоронної діяльності - суб'єкт підприємницької діяльності з надання на договірній основі послуг юридичним і фізичним особам по здійсненню заходів охорони та безпеки, а також суб'єкт господарювання, заснований на недержавній формі власності, що здійснює охоронну діяльність щодо належного йому майна, забезпечення особистої безпеки своїх засновників та\або посадових осіб, є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює охоронну діяльність з метою одержання прибутку (доходу).
Під час здійснення недержавної охоронної діяльності надаються послуги з:
1. охорони майна фізичних і юридичних осіб, у тому числі у разі його транспортування;
2. забезпечення особистої безпеки фізичних осіб;
3. монтажу, ремонту та профілактичного обслуговування систем та засобів охоронної сигналізації, систем гласного аудіоконтролю, відео- та телеспостереження, сертифікованих в установленому порядку, з метою забезпечення заходів охорони та безпеки;
4. надання консультацій з питань правомірного захисту від протиправних посягань, організації систем майнової безпеки суб'єктів господарювання.
Умови та порядок видачі ліцензій, умови і правила здійснення недержавної охоронної діяльності, що ліцензується, встановлюються Законом України "Про підприємництво", цим Законом, іншими актами законодавства, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Ліцензійної палати України та Міністерства внутрішніх справ України.
Для отримання ліцензії на здійснення недержавної охоронної діяльності обов'язкове додержання таких додаткових умов:
Для керівників недержавних охоронних установ, що надаватимуть охоронні послуги, обов’язковим є наявність юридичної освіти, або стажу роботи не менш як три роки на посадах начальницького, керівного і оперативного складу органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, на посадах командного складу Збройних Сил Україні, або інших утворених відповідно до законів України військових формувань, чи стажу роботи не менш як п'ять років на будь-якій з посад у службі охорони підприємств.
3. Основні вимоги до персоналу охоронних підприємств і громадян-підприємців.
Забороняється залучати до охоронної діяльності громадян:
1. які не досягли повноліття;
2. які за станом здоров'я і фізичного розвитку не можуть виконувати обов'язки працівника охорони відповідно до вимог, установлених Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством праці та соціальної політики України;
3. які перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічного захворювання, алкоголізму чи наркоманії;
4. визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
5. яким пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину - до вирішення питання про їх винність у встановленому законом порядку;
6. рзасуджених, у тому числі судами інших країн, а також осіб, які мають непогашену чи незняту судимість за умисні злочини;
7. яких звільнено з державної служби за вчинення дій, передбачених статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" чи за порушення Присяги державного службовця, суддів, звільнених з посади в порядку дисциплінарного провадження за вчинення аморального проступку, не сумісного із зайняттям посади судді, прокурора, працівника міліції, інших правоохоронних органів, звільнених з правоохоронних органів в порядку дисциплінарного стягнення, військовослужбовців, звільнених з військової служби за службовою невідповідністю в порядку дисциплінарного стягнення, якщо з дня звільнення не минув один рік;
8. яким анульовані ліцензії на здійснення будь-якого виду охоронної діяльності з підстав, передбачених законодавством, якщо з часу прийняття остаточного рішення про анулювання ліцензії не минув один рік;
9. яким в установленому законодавством порядку заборонено займатися охоронною діяльністю або роботою, пов'язаною з матеріальною відповідальністю.
Не допускаються до виконання завдань із здійснення заходів охорони та безпеки працівники суб'єктів охоронної діяльності, які в установленому порядку не пройшли відповідної підготовки, а також обов'язкової періодичної перевірки знань за займаною посадою та не мають відповідних документів на право участі у здійсненні заходів охорони та безпеки.
4. Основні права та обов'язки суб'єктів охоронної діяльності під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки.
Основні обов'язки суб'єктів охоронної діяльності під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки
1. забезпечувати цілісність об'єктів охорони та схоронність майна, що на них зберігаються;
2. забезпечувати особисту безпеку фізичної особи, щодо якої здійснюються заходи безпеки;
3. припиняти шляхом здійснення заходів оперативного реагування безпосередні правопорушення проти майна та фізичних осіб, щодо яких здійснюються заходи охорони та безпеки;
4. терміново повідомляти відповідні підрозділи пожежної охорони про виявлення пожеж і вживати заходів до їх ліквідації;
5. припиняти в місцях здійснення заходів охорони та безпеки незаконні дії осіб, що порушують режим роботи об'єктів охорони або приватне життя фізичних осіб;
6. зберігати таємницю, що охороняється законом, конфіденційну інформацію про особу, а також конфіденційну інформацію про господарську діяльність засновника або замовника послуг на здійснення заходів охорони та безпеки, оголошену такою в установленому порядку, що стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків або обов'язків за угодами.
Основні права суб'єктів охоронної діяльності під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки
Суб'єкти охоронної діяльності для виконання покладених на них обов'язків мають право:
1. у місцях здійснення заходів охорони та безпеки, у тому числі за угодами
o перевіряти у громадян документи, необхідні для з'ясування питання про додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких в установленому порядку покладений на суб'єкта охоронної діяльності;
o перевіряти відповідність матеріальних цінностей, які вивозяться за межі території об'єкта або ввозяться на територію об'єкта, що охороняється, транспортним документам і здійснювати огляд транспортних засобів, які ці цінності перевозять;
o вимагати від громадян припинення протиправних дій, що:
§ порушують права власників майна, оголошені в установленому порядку режими функціонування об'єктів охорони;
§ створюють загрозу особистій безпеці фізичних осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки, та інших громадян;
§ перешкоджають здійсненню повноважень працівників суб'єктів охоронної діяльності;
o г) затримувати і доставляти до службових приміщень суб'єкта охоронної діяльності осіб, які без належних підстав перебувають на території об'єкта охорони, для встановлення їх особи. У разі потреби передавати таких осіб до відповідного правоохоронного органу для прийняття рішення;
o повідомляти відповідні правоохоронні органи про вчинення протиправних дій щодо майна та фізичних осіб та інших незаконних дій у місцях здійснення заходів охорони та безпеки;
o проводити відкрито кіно-, відео-, фотозйомку і звукозапис подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям та розкриття правопорушень;
3.затримувати і негайно передавати до органів внутрішніх справ осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також осіб, які виявили непокору законній вимозі працівників охорони у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або обов'язків за угодами;
4.одержувати на письмовий запит у встановленому порядку від підприємств, установ і організацій відомості, необхідні для здійснення заходів охорони та безпеки;
5.тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян, рух транспорту на окремі ділянки місцевості і об'єкти, що охороняються, з метою забезпечення оголошеного в установленому порядку власниками режиму охорони об'єктів та/або здійснення заходів безпеки щодо фізичних осіб.
