Основні політичні думки в Київській Русі

Тема № 4. Розвиток політичної думки в Україні.

Теми доповідей і рефератів

Питання для обговорення

1. Розвиток зарубіжної політичної думки у 20-тих роках XX ст.

2. Сучасні концепції політичної модернізації.

1.Концепції трансформації посткомуністичних суспільств.

2. Україна на шляху до Євросоюзу.

3. Вступ України до ВТО.

4. Перспективи і можливості прийняття України в НАТО.

План

1.Основні політичні думкив Київській Русі.

2. Політична думка перехідного періоду.

3. Політична думка в період від Люблінської унії та козацько-гетьманську добу.

4. Українська політична думка XIX –ХХ ст.ст.

Процес формування соціально-політичної думки українського народу почався ще в Київській Русі в IX-XI ст. Незважаючи на те, що вона формувалася під впливом поглядів античних й особливо візантійських авторів, вона, проте, відрізнялася самобутністю й була спрямована на рішення питань політики, релігії й моралі, усвідомлення місця людини й українського народу у світі.

У соціально-політичних поглядах мислителів Київської Русі затверджуються соціально-політичні концепції, у яких утримується головна ідея - об'єднання всього східного слов'янства в єдину державу. Уперше її обґрунтував Київський митрополит Ілларіон. У своєму витворі "Слово про закон і благодать", він висловлює такі основні ідеї:

- величі й слави давньоруського народу, що створив свою державу;

- економічної, політичної й культурної незалежності Київської Русі;

- рівності всіх народів, що прийняли християнство.

Питання про роль держави, про єднання всіх слов'ян, загальній основі їхнього походження ставлять автори знаменитої "Повести временных лет" - чернець Києво-Печерського монастиря Нестір. Основна політична ідея - велич, єдність і незалежність Київської Русі.

У літописі почата спроба пояснити походження державної /князівської/ влади взаємною домовленістю /легенда про покликання варягів/. Оскільки держава має договірне походження, вона повинна турбуватися про чесноту, цнотливість, високу моральність своїх жителів і карати злих людей. Князі не підкоряються народу, а повинні керуватися волею бога, оскільки держава має ще й божественне походження.

Історія зберегла ще кілька пам'ятників соціально-політичної думки Київської Русі. В "Повчанні Володимира Мономаха" викладаються правила високої особистої й суспільної моралі, проголошується ідея правосуддя великого князя. Володимир жадає від синів завжди дотримуватися норм законодавства, справедливості й правосуддя. У праці висвітлюється ідеальний образ князя - політика, воїна, державного діяча й монарха.

Значну роль у розвитку політичної думки зіграло "Слово Данила Заточника" /початок XII в./. У ньому сильні соціальні мотиви: у суспільстві існує соціальна нерівність; положення людини визначається не розумом і здатностями, а багатством. При цьому автор висміює тупоумство й обмеженість феодалів. Щоб ліквідувати соціальну несправедливість, потрібна сильна князівська влада.

Велике значення в розвитку державно-політичної думки Київської Русі мало "Слово о полку Ігоревом" /ХII ст./, у якому важливе місце займала ідея необхідності політичного об'єднання російських земель і припинення міжусобної боротьби.

Важливою віхою у твердженні традицій української державності була політична діяльність князя Галицько-Волинського князівства Данила Галицького /1200-1264/. При ньому створювалася модель державного керування, що ні в чому не поступалася європейським інститутам. Було багато зроблене для обмеження сваволі світських і церковних феодалів, зміцнення верховної влади, здійснена орієнтація на Європу й початі спроби її об'єднання, для спільної боротьби проти татаро-монголів, що знайшло відбиття в "Галицько-Волинському літописі" /ХII ст./.

У цілому ж для української політичної думки епохи Київської Русі характерними рисами є: схильність до індивідуальної волі /відсутність рабства, вільний перехід зі стану в стан, народовладдя в публічному житті /народне віче, вибори князя, підписання договору з ним, існування самоврядування), зачатки федералізму (питомі князівства).