Розділ і поняття, предмет і система римського приватного права

Література

Література

Література

1. Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення. Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. № 5. - http: // www. rada. kiev. ua / laws / pravo / new / news. html.

2. Гарник М. Роль прокуратури у судовому захисті прав людини // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С. 8.

3. Гусаров К. Право прокурора на оскарження судових рішень в апеляційному порядку. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 2(32). – С. 92 – 95.

4. Ігнатенко Ю. Окремі питання участі прокурора в кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С. 70.

5. Корж В. Ефективність підтримання державного обвинувачення: деякі питання теорії та практики // Вісник прокуратури. – 2001. – № 3. – С. 70.

6. Маляренко В. Змагальність сторін у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2003. - № 1(19). – С. 15 – 21.

7. Марчук Ф. Державний обвинувач: нові аспекти участі в кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2001. – № 6. – С. 16.

8. Матієк С. Наслідки відмови прокурора від обвинувачення. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 2(20). – С.54 – 58.

9. Михайленко О., Юрчишин В. Обвинувачення: його види і значення в кримінальному судочинстві Україні. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 5(23). – С. 46 – 51.

10. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. – Донецк: Донеччина, 1999. – С. 53-75.

11. Прокурорський нагляд в України: Підручник для юридичних вузів i фак. / За ред. проф. Горшевого Ю. М. - Донецьк, 1997. – С. 191-228.

12. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій для студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Кол. авторів: Нор В.Т., Береський Я.О., Когутич І.І., Котик З.Д., Гузела М.В., Павлишин А.А., Анікіна Н.П., Писарчук С.І. // За ред. проф. В.Т. Нора. - Львів: Тріада плюс, 2002. – С. 186-219.

13. Сокира Л. Змагальність та раціональність у кримінальному судочинстві. // Вісник Прокуратури. – 2005. - № 7 (49). – С. 62

14. Теремецький В. Повідомлення про надходження апеляції – гарантія забеспечення права на апеляційне оскарження вироку. // Вісник Прокуратури. – 2005. - № 8 (50). – С. 82

15. Трофименко В. Деякі особливості відмови прокурора від обвинувачення. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 7(25). – С. 73 – 77.

16. Франтівський М. Якість підтримання державного обвинувачення. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 3(21). – С. 29 – 30.

17. Юрчишин В. Участь прокурора при розгляді кримінальних справ у суді. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 3(33). – С. 92 – 95.

Тема 8. П редставництво інтересів громадянина

або держави в суді

1. Поняття представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

2. Зміст представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави у розгляді судами цивільних справ.

3. Зміст представництва у розгляді судами господарських справ.

1. Поняття представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно п. 2 ст. 121 Конституції України, а також п. 2 ст. 5, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” за прокуратурою закріплено право представляти інтереси громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді як самостійного її виду діяльності, згідно ст. 36-1 Закону - це здійснення прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у загальних та спеціалізованих судах інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Приводами для дій прокурора щодо здійснення представництва можуть бути: 1) звернення в прокуратуру громадянина; 2) звернення в прокуратуру державного органу, підприємства, установи, організації; 3) безпосереднє виявлення прокурором порушеного права громадянина чи держави.

Підставами представництва у суді: а) інтересів громадянина є неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження;

б) інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ч. 2 ст. 36-1 Закону).

Прокурор звертається до суду за захистом прав та свобод громадян, коли цього вимагає охорона державних інтересів, а також представляє в суді інтереси держави.

Прокурор представляє і захищає в суді інтереси держави у кожному разі: а) коли відповідні державні органи контролю за додержанням законів не роблять цього, хоча їхнім обов'язком є забезпечувати територіальну цілісність, суверенітет, економічну, державну, інформаційну, національну безпеку, законність і правопорядок тощо, виходячи із свого відомчого підходу; б) коли ці органи некомпетентні, не мають достатнього професіоналізму для виконання обов'язків; в) коли їх службові особи мають особисту зацікавленість у невиконанні своїх обов'язків щодо захисту державних інтересів; г) коли ці органи контролю безпосередньо посягають на інтереси держави; ґ) коли органи центральної виконавчої влади, місцеві адміністрації, органи місцевого самоврядування допустили порушення під час видання правових актів; д) у всіх інших випадках, якщо інтереси держави залишаються незахищеними.

Коли виникає необхідність звернутись до суду за захистом інтересів громадянина або держави, прокурор, готуючи матеріали до суду і користуючись повноваженнями, передбаченими у Законі України „Про прокуратуру”, має право: 1) вимагати необхідні матеріали, документи, рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти, статистичні дані, акти ревізій, перевірок, висновки спеціалістів тощо; 2) викликати до прокуратури службових осіб і громадян, вимагати від них письмових чи усних пояснень щодо порушень інтересів громадянина або держави; 3) призначати, в межах своєї компетенції, проведення відповідними органами, установами, організаціями ревізій, експертиз, перевірок, а також залучати для з'ясування необхідних питань експертів та інших спеціалістів; 4) виносити відповідні акти прокурорського реагування щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють.

Формами представництва є:

1) а) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод громадян у випадках, визначених законом; б) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави; в) звернення до суду з позовами або заявами про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і службових осіб;

2) участь у розгляді судами справ;

3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами (ч. 3 ст. 36-1 Закону).

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом (ч. 5 ст. 36-1 Закону).

Суб'єктами реалізації представництва та контролю за його здійсненням є: 1) прокурори Управління представництва інтересів громадян і держави у судах, Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України; 2) прокурори Автономної Республіки Крим; 3) прокурори областей, міст Києва і Севастополя; 4) прокурори міських, районних, міжрайонних, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них.

Предметом прокурорського звернення до суду (позову чи заяви) може бути: а) перегляд незаконних актів органів державної влади та місцевого самоврядування; б) припинення протиправних дій чи покладення обов'язку вчинити дії, передбачені законом; в) відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої правопорушеннями.

2. Зміст представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави у розгляді судами цивільних справ. Здійснення прокуратурою представництва інтересів громадянина або держави у суді можна розглядати у двох аспектах: 1) представництво у розгляді цивільних справ; 2) представництво під час вирішення судами господарських спорів.

Беручи участь у розгляді цивільних справ у судах, маючи рівні права з іншими учасниками судового засідання, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, прокурор сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Він, здійснюючи у цивільному суді функцію представництва, має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги; 2) одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі; 3) брати участь у судових засіданнях; 4) подавати докази; 5) брати участь в дослідженні доказів; 6) заявляти клопотання та відводи; 7) давати усні і письмові пояснення судові; 8) подавати свої доводи, міркування та заперечення (ст. 99 ЦПК); 9) прокурор, коли він порушує справу в суді в інтересах інших осіб, користується й іншими процесуальними правами сторін (і несе обов'язки сторін), за винятком права на укладення мирової угоди (ст. 122 ЦПК); 10) підтримувати або змінювати заяви, з якими він звернувся до суду на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів, чи відмовлятись від них (відмова прокурора від поданої ним заяви або зміна заявлених ним вимог не позбавляє особу, на захист прав та законних інтересів якої цю заяву було подано, права вимагати від суду розгляду справи по суті); 11) вносити апеляційні, касаційні або окремі подання відповідно на рішення або ухвали і постанови суду першої інстанції у справах чи з питань, розглянутих з участю прокурора (ст.120 ЦПК); апеляційне, касаційне і окреме подання на рішення, ухвалу і постанову суду можуть бути доповнені або змінені прокурором, який їх вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом (ст. 40 Закону „Про прокуратуру”); 12) з метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право ознайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Позовна заява. Як вже зазначалось, прокурор має право звернутися до суду з позовами або заявами, а також вступити у справу і здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вживати передбачених законом заходів для усунення порушень закону, від кого б вони не виходили. Зміст функції представництва охоплює не тільки безпосередню участь прокурора у розгляді судами цивільних справ, але й діяльність, пов'язану з його зверненнями в суд із заявою, яка виступає юридичним фактом, котрий породжує виникнення у суді цивільної справи.

Прокурор, відповідно до ст. 5 ЦПК України, звертається до суду з позовними заявами (позовами), якщо вони породжують позовне провадження, і зі скаргами та заявами, у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, та в справах окремого провадження.

Позовна заява прокурора вимагає відповідної підготовки, у тому числі: з'ясування права фізичної чи юридичної особи на самостійне звернення з позовом до суду; з'ясування питання, хто повинен бути відповідачем; з'ясування, чи є зацікавлені у справі треті особи, котрих суд повинен залучити до участі у справі; встановлюються й інші обставини, що мають відношення до підстав та предмету позову, котрі повинні бути підтверджені прокурором у позовній заяві доказами (для їх одержання прокурор, як вже зазначалось, може скористатись своїми повноваженнями, зазначеними у ст.ст. 20 - 24 Закону України „Про прокуратуру”). Позовна заява (позов) складається прокурором із додержанням вимог ст. 137 ЦПК України, подається до суду в письмовій формі і повинна містити: назву суду, до якого вона подається; хто автор позовної заяви (дані про прокурора); точні дані особи, в інтересах якої (яких) заявлено позов; точну назву відповідача, його місце проживання або знаходження; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими прокурор обґрунтовує вимоги; зазначення ціни позову тощо.

Характер підготовки прокурором заяви про порушення у суді справи, що виникає із адміністративно-правових відносин, залежить безпосередньо від характеру вимог (ст. 236 ЦПК).

Так, якщо заява містить вимогу визнати правовий акт незаконним, тоді вся підготовка полягає в порівняльному аналізі цього акта з відповідною нормою закону. Вимога може стосуватись як в цілому всього акта, так і окремих його положень і т. ін.

Підготовка заяв може провадитись не тільки прокурором міста, району, прирівняними до них прокурорами спеціалізованих прокуратур (заступниками прокурора), але й помічниками прокурора з представництва інтересів громадян і держави у судах. Але судову заяву підписує безпосередньо прокурор чи його заступник. Саме в їхню компетенцію входить звернення із заявою до районного місцевого суду. Заяви, які скеровуються в апеляційні суди, готуються управліннями (відділами) представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва чи Севастополя та прирівняними до них. Направляють заяви у вказані суди відповідні прокурори чи їх заступники.

Участь прокурора у розгляді судами всіх справ, порушених за його позовами та заявами, а також у випадках, коли це передбачено законом, є обов'язковою. Про це зазначено у Наказі Генерального прокурора України № 6/3 від 07.05.2004 р. ” Про організацію роботи по представництву прокурором інтересів громадянина або держави в суді”

Згідно ч. 4 ст. 194 ЦПК прокурор виступає у судових дебатах першим. Його промова в судових дебатах повинна містити відповідні узагальнення щодо ходу розгляду справи, пропозиції відносно рішення, яке потрібно приймати суду. Висновок повинен бути аргументованим і таким, що ґрунтується на доказах, досліджених у суді.

Відповідно до ст. 35 Закону „Про прокуратуру” прокурор зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів для усунення порушень закону, хоч би від кого вони не виходили. Відповідно вищеназваного наказу Генерального прокурора, на прокурорів покладається обов'язок не залишати без реагування незаконні і необґрунтовані рішення та ухвали суду у цивільних справах, розглянутих з їх участю. Наказ зобов'язує своєчасно вносити на них апеляційні та касаційні подання, зазначаючи, який закон порушено судом при постановленні рішення (ухвали), і чітко викладати позицію щодо їх скасування або зміни. Копії прокурорських подань в день направлення їх до суду одночасно надсилаються прокурору вищого рівня.

Апеляція. Згідно чинного цивільно-процесуального законодавства прокурор, який брав участь у розгляді справи, має право оскаржити в апеляційному порядку рішення та ухвали суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Апеляційне подання прокурора на ухвалу суду подається і розглядається в тому ж порядку, що й апеляційне подання на рішення суду (ст. 290 ЦПК). Апеляційне подання на ухвалу може бути подано прокурором до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів після її оголошення судом першої інстанції, а на рішення - протягом одного місяця з наступного дня після його проголошення, (ст.ст. 291, 292 ЦПК).

Апеляційне подання прокурора викладається чітким машинописним текстом. У ньому зазначається (ст. 293 ЦПК „Форма і зміст апеляційного подання прокурора”): 1) назва суду, до якого подається апеляційне подання прокурора; 2) особа, яка вносить подання, її місце знаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку; 3) повна і точна назва інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку; 4) посилання на рішення, ухвалу, на яке вноситься подання; 5) обґрунтування апеляційного подання: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, якими спростовується рішення; нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи, і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли можливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами; перелік використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції; 6) клопотання прокурора; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до апеляційного а подання.

Апеляційне подання підписується прокурором, який його подав. До подання додаються його копії з додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі. Апеляційне подання подається через суд першої інстанції, який розглянув справу. Прокурор, який вніс апеляційне подання, має право доповнити чи змінити його протягом строку на апеляційне оскарження. Протягом усього часу розгляду справи прокурор має право відмовитися від подання повністю або частково, а також має право відкликати його до початку розгляду справи в апеляційному суді. Як вже зазначалось, прокурор вищого рівня до початку розгляду справи судом також може доповнити або змінити апеляційне подання, внесене підлеглим прокурором.

Після надходження з суду першої інстанції справи з апеляційним поданням, вона, в порядку черговості, передається судді-доповідачу. Цей суддя протягом десяти днів готує справу до розгляду. Після проведення необхідних підготовчих дій, головуючий у колегії суддів призначає дату розгляду справи в судовому засіданні не пізніше місячного строку з дня їх закінчення.

Справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду цивільних справ у суді першої інстанції, за такими винятками: 1) суддя-доповідач доповідає зміст оскаржуваного рішення (ухвали) суду першої інстанції, мотиви апеляційного подання прокурора, межі перевірки законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також щодо досліджених доказів і обставин (фактів), встановлених судом першої інстанції; 2) після доповіді судді пояснення дає прокурор, який вніс апеляційне подання; 3) встановлюються обставини (факти) і перевіряються докази; 4) суд надає можливість прокурору виступити першим у судових дебатах, обмежуючи їх тривалість, аналогічно з виступами інших учасників дебатів, про що оголошується на початку судового засідання; 5) після дебатів суд продовжує засідання в нарадчій кімнаті, де більшістю постановляє ухвалу або рішення (коли апеляційна інстанція скасовує рішення суду першої інстанції і постановляє у справі нове рішення); 6) рішення або ухвали за апеляційними скаргами та поданнями прокурора, постановлені судом апеляційної інстанції, набирають чинності негайно після їх ухвалення.

Касація. Рішення й ухвали у цивільних справах, що набрали законної сили, можуть бути оскаржені прокурором (у межах своєї компетенції) шляхом внесення касаційного подання.

Генеральний прокурор України та його заступники мають право внести касаційне подання на рішення, ухвалу у цивільній справі, розглянутій в будь-якому суді держави. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них мають право вносити касаційні подання лише на рішення й ухвали у цивільних справах судів відповідної адміністративної одиниці, яку вони обслуговують. Прокурори низової ланки наділені таким повноваженням лише щодо рішень та ухвал у цивільних справах, у яких вони безпосередньо здійснювали функцію представництва інтересів громадян та держави. Прокурори мають право витребувати з судів справи, рішення (ухвали) щодо яких набрали законної сили, у зв'язку із зверненнями осіб, котрі брали участь у розгляді справи або мають належно оформлені повноваження, за дорученням прокурорів вищого рівня, а також з власної ініціативи, якщо рішення суду у справі зачіпає інтереси громадян чи держави.

Відповідно до Наказу Генерального прокурора № 6/3 від 07.05.2004 р. прокурори зобов'язані суворо дотримуватися вимог цивільно-процесуального закону, статті 12 Закону України „Про звернення громадян” під час розгляду ними скарг громадян, службових та юридичних осіб на судові рішення (ухвали), що набрали законної сили. Вони повинні використовувати свої повноваження для проведення перевірок доводів заявників щодо законності судових рішень (ухвал), які набрали законної сили, з витребуванням додаткових документів та інших доказів. У разі відсутності підстав для внесення касаційного подання у витребуваній справі прокурор складає висновок, а заявникам надсилає відповіді з посиланням на встановлені судом обставини та закон. Рішення за скаргами і зверненнями громадян та юридичних осіб приймаються і відповідь заявникам надсилається протягом місяця з дня надходження справи до прокуратури. Підготовка відповідей на скарги і звернення покладається на: прокурорів або їх заступників - у прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та військових прокуратурах регіонів; начальників управлінь або відділів, а в разі надходження повторного звернення - на заступника Генерального прокурора України - у Генеральній прокуратурі України. Вони повинні оформлятися з дотриманням вимог Конституції України і Закону України „Про інформацію” щодо охорони відомостей про особу. Генеральний прокурор зобов'язує Управління представництва інтересів громадян і держави у судах та Головне управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України забезпечувати участь прокурора в розгляді цивільних справ касаційною інстанцією.

Судом касаційної інстанції за ЦПК є Верховний Суд України. Прокурор має право оскаржити у касаційному порядку рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції лише у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального права, а також ухвали і рішення суду апеляційної інстанції. Підставами касаційного подання є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Прокурор може внести касаційне подання протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції або протягом року з дня проголошення ухвали або рішення суду першої інстанції, якщо на ці ухвали або рішення прокурор не вносив апеляційних подань. У разі пропуску строку на касаційне подання з причин, визнаних судом поважними, суд за заявою прокурора може поновити цей строк, але не більше ніж в межах одного року з дня виникнення права на касаційне подання. Про поновлення строку на касаційне подання прокурора чи його повернення судом першої інстанції виноситься ухвала.

Аналогічно до апеляційного подання, касаційне подання прокурора також повинно бути викладено чітким машинописним текстом із зазначенням: назви суду, до якого подається подання; даних про прокурора, який вніс касаційне подання; посилань на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; обґрунтувань касаційного подання: назви закону, з порушенням якого постановлено рішення, ухвалу; в чому полягає порушення або неправильне застосування закону та яке свідчить про те, що рішення чи ухвала постановлені внаслідок цього порушення; клопотань прокурора; переліку письмових матеріалів, що додаються до касаційного подання. Подання підписується прокурором, що його вніс. До подання додаються його копії з додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.

Касаційне подання прокурор вносить через суд першої інстанції, в якому знаходиться справа. Суд не пізніше наступного дня, після отримання належно оформленого касаційного подання прокурора, надсилає його копії та додані матеріали особам, які брали участь у справі, і встановлює строк, протягом якого вони можуть надати пояснення на це подання. По закінченні строку на касаційне оскарження суд надсилає касаційне подання разом зі справою до апеляційного суду. Після закінчення встановленого судом строку для подання пояснень на касаційне подання прокурора суд невідкладно надсилає касаційне подання разом із доданими до нього матеріалами та справу до касаційного суду.

Прокурор, який вніс касаційне подання та вищестоящий прокурор, мають право доповнити чи змінити подання протягом строку на касаційне оскарження, а прокурор, що вніс це подання має також право відкликати його або відмовитися від нього протягом усього часу розгляду справи.

Протягом десятиденного терміну після отримання через канцелярію подання зі справою, її реєстрації та оформлення суддя-доповідач встановлює наявність підстав для передачі справи на розгляд судової палати. У касаційному порядку справа розглядається не менш як двома третинами суддів судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України. Після доповіді судді-доповідача першим дає пояснення прокурор. Він так само першим виступає у судових дебатах. Ухвалені судом касаційної інстанції рішення або ухвали набирають чинності після їх ухвалення і оскарженню не підлягають.

Перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами. Здійснюючи функцію представництва в судах інтересів громадян і держави, прокурори, за наявності для того підстав, зобов'язані використовувати своє право на внесення заяви про перегляд рішень і ухвал судів першої, апеляційної та касаційної інстанції за нововиявленими та винятковими обставинами.

Підставами для перегляду рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові; завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильні висновки експертів, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собою ухвалення і незаконного рішення, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили; злочинні дії сторін, інших осіб, які брали участь у справі, чи злочинні діяння суддів, вчинені при розгляді даної справи, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; скасування рішення, вироку або ухвали (постанови) суду чи постанови іншого органу, що стали підставою для постановлення цього рішення, цієї ухвали; визнання неконституційним закону, який був застосований судом при вирішенні справи.

Підставами для перегляду справи за винятковими обставинами є: а) виявлене, після касаційного розгляду справи, неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того ж положення закону або його застосування всупереч нормам Конституції України; б) якщо у зв'язку з цими рішеннями міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнародних зобов'язань.

Заяви про перегляд рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами можуть бути подані прокурором протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Строк для подання заяви про перегляд рішення, ухвали обчислюється: у випадках, зазначених пунктом 1 (п. 1ч. 1 та ч. 2 ст. 347-2 ЦПК), - з дня відкриття виняткових обставин та обставин, які мають істотне значення для справи; 2) у випадках, вказаних п. п. 2 і 3 (п.п. 4.1 ст. 347-2 ЦПК), - з дня, коли вирок у кримінальній справі набере законної сили; 3) у випадках, передбачених п. 4, - з дня набрання судовим вироком, рішенням, ухвалою (постановою) суду законної сили тощо; 4) у випадках, передбачених п. 5, - з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України; 5) у випадках, передбачених п. 6, - з дня виявлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Рішення чи ухвали переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який їх постановив, а за винятковими обставинами - колегією суддів у складі суддів Верховного Суду України. Заяву про перегляд рішення чи ухвали у зв'язку з нововияв-леними обставинами суд розглядає у засіданні в одному провадженні зі справою, у якій винесено це судове рішення чи ухвала. Прокурор повідомляється про час і місце засідання. Він виступає з поясненнями після судді-доповідача і дає висновки. Після скасування рішення, ухвали справа розглядається у загальному порядку. Верховний Суд України розглядає справи за винятковими обставинами в порядку касаційного провадження.

Якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того ж положення закону, то справа розглядається на спільному засіданні відповідних палат Верховного Суду України. Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами оскарженню не підлягає. Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена прокурором у загальному порядку.

3. Зміст представництва у розгляді судами господарських справ. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави у господарському суді за змістом п. 2 ст.121 Конституції України та статей 2 і 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє у суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають: а) подання прокурором до господарського суду позовної заяви; б) його участь у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави; в) внесення апеляційних і касаційних подань та подання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Участь прокурора у господарському судочинстві на усіх його стадіях здійснюється з метою захисту порушених інтересів громадян і держави. Наказ Генерального прокурора України № 6/3 від 07.05.2004 р. „ Про організацію роботи по представництву прокурором інтересів громадянина або держави в суді” вимагає від прокурорів вживати, в межах своєї компетенції, заходи, спрямовані на своєчасне і повне використання передбачених законодавством повноважень для подання у суди і підтримання позовів на захист прав і законних інтересів громадян та держави, для перегляду незаконних судових постанов. Наказ вимагає забезпечити першочергово заходами господарського судочинства захист соціальних прав громадян, а також відшкодування шкоди, завданої державі, державним підприємствам, установам і організаціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом та іншими позабюджетними фондами соціального спрямування.

Прокурори зобов'язані захищати інтереси держави шляхом подачі позовів до господарського суду у випадках: 1) виявлення фактів заняття забороненими видами діяльності або заняття комерційною діяльністю, на здійснення якої необхідні спеціальні дозволи (ліцензія), коли такі відсутні або протерміновані; 2) наявності інформації про недійсність оспорюваних угод та про визнання недійсними угод, що не відповідають вимогам закону, або укладених у цілях, які суперечать інтересам держави, правопорядку, моралі; 3) порушень природоохоронного законодавства, заподіяння шкоди здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу; 4) невиконання зобов'язань перед державою, якщо це призвело або могло призвести до нездійснення значних інвестиційних проектів, цільових програм; 5) невідповідності статутних документів юридичних осіб вимогам законодавства й порушення встановленого порядку їх заснування та легалізації тощо.

За загальним правилом (ст. 29 ГПК України) прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, внести апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. З цією метою прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також усно. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Підготовка позову полягає у діях прокурора щодо отримання необхідних фактичних даних (доказів), що встановлюють: а) характер порушень; б) характер оспорюваних прав і законних інтересів; в) відповідачів у справі; г) наявність третіх осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду; д) розмір матеріальних збитків, коли такі заподіяно. У випадках, коли позов підлягає оцінці, вона визначається. У разі потреби, розрахунки оспорюваної суми або такої, що підлягає стягненню, узгоджуються із організацією або громадянином-під-приємцем, в інтересах яких прокурор планує подати позовну заяву до господарського суду.

Під час підготовки позовної заяви прокурор, аналогічно до здійснення представництва в цивільних судах, може скористатися правами, наданими йому Законом України „Про прокуратуру” (ст.ст. 20 -24): вимагати від керівників та інших службових осіб надання необхідних документів, матеріалів, статистичних та інших відомостей; проведення перевірок і ревізій діяльності підконтрольних та підзвітних підприємств, організацій та підлеглих їм службових осіб; виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; проведення перевірок виконання законів за матеріалами і зверненнями громадян, які надійшли в прокуратуру тощо.

Наказ Генерального прокурора України № 6/3 від 07.05.2004 р. зобов'язує прокурорів дотримуватись вимог ст. 54 ГПК щодо форми і змісту позовів, посилатись на норми закону і на підзаконні акти, якими регулюються дані правовідносини, і на конкретні докази, які мають приєднуватися до позовних заяв. Зокрема позовна заява прокурора повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування сторін (позивача, відповідача, третьої особи, коли така є), їх поштові адреси; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникли при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; відомості про вжиття заходів стосовно досудового (претензійного) врегулювання спору; перелік документів та інших доказів, які додаються до заяви. Позовна заява може містити й інші відомості, які необхідні для правильного вирішення спору, зокрема, клопотання про залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору; про виклик свідків; витребування письмових або речових доказів; призначення експертиз. У позовній заяві зазначаються також дані про прокурора, що підписав позовну заяву.

Згідно із вказівками Генеральної прокуратури України прокурори обов'язково повинні брати участь у розгляді судами всіх справ, порушених за позовами прокурора та його поданнями в першій, апеляційній, касаційній інстанціях тощо. Для участі у господарських судах цей обов'язок покладено на підрозділи представництва інтересів громадян і держави прокуратур відповідного рівня за місцем знаходження господарського суду. Генеральним прокурором встановлено порядок, згідно з яким, одночасно зі зверненням з позовом до господарського суду не за місцем знаходження прокуратури, копію позову потрібно надсилати відповідному прокуророві, в районі діяльності якого знаходиться суд, для забезпечення його участі в розгляді справи і письмово інформувати про це суд, до якого направлено позовну заяву. Прокурор, який забезпечував участь у суді, зобов'язаний негайно повідомляти прокурора, який подав позов, про результати його розгляду.

За загальним правилом позов подається до господарського суду за місцем знаходження відповідача, якщо їх декілька - за місце-знаходженням одного з відповідачів за вибором (углядом) прокурора. Разом з тим, під час подання позову, прокурор зобов'язаний направити учасникам справи копії позовної заяви та додатків до неї.

Процесуальне становище прокурора під час розгляду справи в господарському суді не рівнозначне становищу сторони у справі. Позивачами у справах, порушених за поданими прокурором в інтересах держави позовними заявами, можуть бути підприємства, організації, органи державної влади чи управління, громадяни-підприємці. Навіть у тих випадках, коли у справі немає позивача як сторони процесу (у випадках подання прокурором позову щодо захисту так званого неперсоніфікованого інтересу), прокурор зберігає самостійний процесуальний статус. Разом з тим, у відповідності з ч. 4 ст. 29 ГПК прокурор, який подав позовну заяву до господарського суду, виконує обов'язки і користується правами позивача, крім права на укладення мирової угоди. Прокурор має право: ознайомлюватися з матеріалами справи; робити з них витяги, копії; брати участь у господарських засіданнях; подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; заявляти клопотання; давати усні та письмові пояснення господарському суду; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, які виникають у ході господарського процесу; заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу; брати участь у прийнятті рішення; вносити подання про перевірку рішення, ухвали, постанови господарського суду та ін.

Апеляція. Прокурор, відповідно до ст.ст. 91, 106 ГПК, має право внести апеляційне подання на рішення (ухвали) місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційне подання вноситься прокурором (його заступником) прокуратури обласного рівня (а також - прирівняних до них) через місцевий господарський суд, який розглядав справу (цей суд у п'ятиденний строк надсилає це подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду). Апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення. Відновлення пропущеного строку внесення подання можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Відповідно до правил ст. 94 ГПК, подання прокурора вноситься у письмовій формі і повинно містити: найменування апеляційного господарського суду, до якого вноситься подання; найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення; вимоги прокурора, а також підстави, на яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково; перелік документів, доданих до подання. До подання додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі (прокурор зобов'язаний надіслати сторонам копії подання й доданих до нього документів, які відсутні у справі (ст.95 ГПК).

Прокурор має право оскаржувати в апеляційному порядку рішення та ухвали господарського суду, у тому числі про відмову у задоволенні клопотань про забезпечення доказів, позову або про зупинення чи припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду тощо.

Беручи участь у розгляді справи апеляційною інстанцією, прокурор користується тими ж правами, що і в суді першої інстанції. Він має право також надавати додаткові докази, але за умови, що зможе обґрунтувати неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали (ст. 101 ГПК).

Апеляційне подання на рішення та ухвалу місцевого господарського суду розглядається у двомісячний термін з дня надходження справи разом з апеляційним поданням в апеляційну інстанцію. За наслідками розгляду апеляційного подання апеляційний господарський суд приймає постанову, яка набирає законної сили з дня її прийняття. Ця постанова надсилається сторонам і прокурору в п'ятиденний строк з дня її прийняття. На постанову апеляційного суду прокурор має право внести касаційну скаргу.

Касація. На рішення, ухвали місцевих та постанови апеляційних господарських судів, які набрали законної сили, можуть бути принесені касаційні скарги до суду касаційної інстанції Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами обласного рівня, їх заступниками та прирівняними до них.

Вищий господарський суд України переглядає за касаційним поданням прокурора рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду (судова палата у господарських справах Верховного Суду України виступає судовою інстанцією повторної касації на постанови Вищого господарського суду України (ст. 48 Закону України „Про судоустрій України”).

Касаційне подання вноситься до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний надіслати подання разом зі справою до Вищого господарського суду України у п'ятиденний строк з дня його надходження. Касаційне подання може бути внесено протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Касаційне подання вноситься у письмовій формі і повинно містити реквізити, визначені ст. 111 ГПК. Не допускаються посилання у касаційному поданні на недоведеність обставин справи.

Про прийняття касаційного подання до провадження суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду подання. Ця ухвала надсилається прокурору.

У касаційній інстанції подання прокурора розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Тобто, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ст. 111-5 ГПК).

Касаційне подання розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом із касаційним поданням до Вищого господарського суду України. За наслідками розгляду касаційного подання суд приймає постанову, яка набирає законної сили з дня її прийняття. Вона надсилається прокурору у п'ятиденний строк з дня прийняття.

Відповідно до ст. 111-14 ГПК, Генеральний прокурор України має право оскаржити в касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду до Верховного Суду України з наступних мотивів: застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України; у разі їх невідповідності рішенням Верховного Суду України чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права; у зв'язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах; на підставі визнання їх міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні ар зобов'язання України.

Касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України може бути внесено не пізніше одного місяця з дня її прийняття. Подання вноситься до Верховного Суду України через Вищий господарський суд. Вищий господарський суд України надсилає подання разом із справою до Верховного Суду України у десятиденний строк з дня надходження подання.

Провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду порушується за згодою не менше п'яти суддів Верховного Суду і розглядається протягом місяця з дня надходження касаційного подання. Постанова Вищого господарського суду переглядається на спільному засіданні відповідних колегій Верховного Суду України. Постанови Вищого господарського суду України переглядаються у касаційному порядку за правилами розгляду справи у господарському суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин та їх доказуванням. За результатами касаційного подання більшістю голосів суддів, які брали участь у перегляді постанови Вищого господарського суду, ухвалюється постанова Верховного Суду України. Ця постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Вона в п'ятиденний строк з дня її ухвалення надсилається Генеральному прокуророві.

Стаття 113 ГПК передбачає право прокурора вносити подання щодо перегляду судового рішення господарського суду, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Строк внесення такого подання - не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Подання прокурора вноситься до господарського суду, який прийняв судове рішення, з надсиланням учасникам розгляду копії подання та доданих до нього документів.

Про прийняття подання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду подання. Рішення і ухвали, що набрали законної сили, прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення.

Подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядається господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, надсилається прокурору у п'ятиденний строк з дня їх прийняття. Ці рішення можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Генеральний прокурор України у вищезазначеному наказі зобов'язує підпорядкованих прокурорів вживати в межах своєї компетенції заходів щодо своєчасного виконання судових рішень у справах за їх позовами. Не повинні залишатися без відповідного реагування факти невиконання або неналежного виконання судових рішень за позовами прокурорів. У необхідних випадках прокурор має ставити перед судом питання про зміну способу та порядку виконання судових рішень.

Управління представництва інтересів громадян і держави у судах, Головне управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України, аналогічні підрозділи прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них, зобов'язані систематично вивчати і спрямовувати діяльність підпорядкованих прокурорів на реалізацію ними повноважень у цивільному і господарському судочинстві, вживати заходів до її удосконалення. Вони також зобов'язані забезпечувати взаємодію з іншими під розділами, науковими установами та навчальними закладами.

Робота прокурорів у цій діяльності оцінюється з урахуванням активності і ефективності використання ними повноважень у цивільному та господарському судочинстві, дотримання положень наказів Генерального прокурора, у тому числі сукупності даних про своєчасність, повноту, обґрунтованість та кількість поданих позовів, якість підтримання їх у судах, ефективність реагування на незаконні і необґрунтовані судові постанови, реальне виконання судових рішень у справах за позовами прокурорів.

1. Про організацію роботи по представництву в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень. Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. № 6. - http: // www. rada. kiev. ua / laws / pravo / new / news. html.

2. Бородін І. Функціональні обов’язки прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів громадян) // Право України. – 2000. – № 7. – С. 46.

3. Глаговський В., Руденко М. Роль прокуратури у реалізації положень Господарського кодексу України. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 7(25). – С. 57 – 62.

4. Дунас Т. Прокурор у цивільному процесі іноземних держав. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 7(25). – С. 109 – 113.

5. Дунас Т., Руденко М. Участь прокурора в цивільносу процессі. // Вісник Прокуратури. – 2005. - № 6 (48). – С. 55

6. Книжкова полиця. Нове дослідження з сучасних проблем правового регулювання представництва прокурора в цивільному процессі. // Вісник Прокуратури. – 2006. - № 7 (61). – С. 127

7. Кононенко В., Огієнко Д. Про право прокурора на звернення до господарського суду. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 10(28). – С. 75 – 78.

8. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. – Донецк: Донеччина, 1999. – С. 75-117.

9. Прокурорський нагляд в України: Підручник для юридичних вузів i фак. / За ред. проф. Горшевого Ю. М. - Донецьк, 1997. – С. 228-235.

10. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій для студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Кол. авторів: Нор В.Т., Береський Я.О., Когутич І.І., Котик З.Д., Гузела М.В., Павлишин А.А., Анікіна Н.П., Писарчук С.І. // За ред. проф. В.Т. Нора. - Львів: Тріада плюс, 2002. – С. 251-275.

11. Руденко М. Арбітражний суд і прокуратура: Історія становлення та сучасний стан взаємовідносин // Право України. – 2000. – № 2. – С. 58.

12. Руденко М. Представництво прокуратурою України інтересів держави у господарському суді: проблеми теорії та практики // Право України. – 2001. – № 11. – С. 49.

13. Руденко М. Проблемні питання прокурорського нагляду за законністю виконання рішень арбітражних судів // Право України. – 2000. – № 7. – С. 43.

14. Руденко М. Суть завдання та значення участі прокурора в господарському судочинств // Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 42.

15. Сакара Н. Захист громадського інтересу в цивільному судочинстві. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 2(32). – С. 96 – 100.

15. Симонян А. Представництво інтересів громадян і держави в суді. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 2(32). – 59 – 64.

16. Хавін О. Концептуальне забезпечення форм реалізації представницької функції прокуратури в суді // Вісник прокуратури. – 2001. – № 3. – С. 60.

17. Шморгун О. Участь прокурора у розгляді господарських справ. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 11(29). – С. 57 – 60.

18. Ясь О. Право прокурора на звернення до господарського суду. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 7(25). – С. 38 – 41.

Тема 9. Нагляд за додержанням законів при виконанні

судових рішень у кримінальних справах, а також при

застосуванні інших заходів примусового характеру,

пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

1. Суть, завдання, предмет та об'єкти нагляду за додержанням законів у ході виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру.

2. Повноваження прокурора та особливості їх реалізації, залежно від об'єкта нагляду.

1. Суть, завдання, предмет та об'єкти нагляду за додержанням законів у ході виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру. Згідно зі ст. 121 Конституції України обов'язок здійснення нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у ході застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, покладено на прокуратуру. Це ж положення закріплене у ст. 415 КПК.

Прокурорський нагляд за законністю кримінально-виконавчої діяльності певним чином відрізняється від інших прокурорських функцій, але в той же час знаходиться з ними в тісних робочих стосунках, забезпечуючи захист громадянських прав засуджених, одночасно виконуючи роль засобу превалювання каральної функції держави, захисту суспільства та громадян, примусового засобу виконання державної волі і засобу гарантії проти зловживань правами. Специфічні риси цієї галузі прокурорського нагляду полягають у тому, що:

1) вона виконує роль головного гаранта дотримання прав і свобод громадян, які перебувають в органах і установах, котрі реалізовують заходи процесуального примусу та судові рішення у кримінальних справах (органи і установи Державного департаменту України з питань виконання покарань). Ця роль гаранта обумовлена наявністю у прокуратури імунітету від місцевих та відомчих впливів, її особливим становищем у системі контролю шляхом нагляду за законністю дій та актів службових осіб названих вище органів і установ;

2) їй властивий ініціативний характер його здійснення, й такий що не вимагає обов'язкової наявності сигналів про порушення законності;

3) вона має чітко виражений владний характер повноважень прокурора, якими забезпечується його безпосередня участь у встановленні й усуненні порушень законодавства.

Предмет цієї галузі прокурорського нагляду визначено статтею 44 Закону України „Про прокуратуру”, як:

1) законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом;

2) додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах;

3) додержання встановлених законодавством прав осіб, що перебувають у цих установах і виконання ними своїх обов'язків;

4) законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання або заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до предмету завдання цієї галузі прокурорського нагляду полягають у наступному:

1) не допускати незаконних і безпідставних обмежень особистої свободи громадян, гарантованої Конституцією України;

2) поновлювати порушені права громадян, усувати допущені незаконні та безпідставні обмеження особистої свободи громадян;

3) систематично здійснювати нагляд з тим, щоб обмеження особистої свободи громадян застосовувалися тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи будуть визнані недостатніми чи малоефективними;

4) щоби примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися лише до суспільно-небезпечних осіб за наявності достатніх медичних, психіатричних підстав.

Мета нагляду - сприяти законному виконанню кримінального рішення; контролювати, щоб визначені засоби впливу діяли за своїм призначенням; забезпечити координацію та уніфікацію практики різних органів, які беруть участь у виконанні покарань та інших примусових заходів, що обмежують особисту свободу особи. Прокурор, здійснюючи цей нагляд, зобов'язаний:

1) забезпечити, щоб своєчасно і правильно зверталися до виконання і виконувалися відповідно до закону судові рішення у кримінальних справах;

2) забезпечувати, щоб на законних підставах перебували особи в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових та в інших органах і установах, які виконують кримінальні покарання або реалізують застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

3) слідкувати, щоб забезпечувалось додержання встановлених законом прав осіб, взятих під варту, засуджених, виконання ними обов'язків, а також додержання порядку, умов утримання цих осіб та відбування покарання;

4) слідкувати за виконанням законодавства про звільнення засуджених від відбування покарання та за іншими питаннями, пов'язаними з виконанням вироків.

До державних органів і установ, які виконують судові рішення у кримінальних справах і застосовують заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян (безпосередні об'єкти нагляду) належать:

1) органи і установи Державного департаменту України з питань виконання покарань (центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань): а) кримінально-виконавчі інспекції; б) слідчі ізолятори; в) тюрми; г) лікувально-трудові профілакторії; ґ) виправно-трудові колонії; д) виховно-трудові колонії; е) арештні доми; є) колонії поселення; ж) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) тощо;

2) місця утримання затриманих (ІТЗ) органів внутрішніх справ і прикордонної служби;

3) органи внутрішніх справ (на них покладається контроль за виконанням покарань у вигляді індивідуально-профілактичної роботи за місцем засудженого до громадських робіт, а також здійснюють контроль за поведінкою осіб, звільнених судом від відбування покарання з випробовуванням(ст. 75 КК); вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до семи років, звільнених від відбування покарання з випробовуванням (ст. ст. 79. 83 КК); умовно-достроково звільненими від відбування покарання (ст. 81 КК) тощо);

4) дисциплінарні батальйони (роти), виконують покарання у вигляді тримання у них засуджених військовослужбовців строкової служби;

5) гарнізонні гауптвахти, виконують покарання у вигляді відбування військовослужбовцями арешту на гауптвахті (ст. 60 КК);

6) психіатричні стаціонари Міністерства охорони здоров'я (психіатричні лікарні (відділення лікарень, військових госпіталів), виконують рішення судів у кримінальних справах щодо застосування примусових заходів медичного характеру; виконують стаціонарні судово-психіатричні експертизи;

7) спеціалізовані державні органи (спеціальні виховні або лікувально-виховні установи для неповнолітніх), які реалізують примусові заходи виховного характеру, застосовані судом щодо неповнолітніх, звільнених від покарання, а також щодо неповнолітніх, які вчинили суспільно-небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.

У Наказі Генерального прокурора України від 23.05.2004 р. № 8 „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” вказано, що здійснення нагляду на цій ділянці покласти:

1) у слідчих ізоляторах управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - ДДУПВП) в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Київській області, а також регіональних комісіях з питань розподілу, направлення та переведення засуджених до позбавлення волі, - на відділи прокуратур Автономної Республіки Крим, областей (старших помічників прокурорів областей і м. Києва) з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, у взаємодії з іншими структурними підрозділами. Прокурори Автономної Республіки Крим та областей, де слідчі ізолятори знаходяться за межами обласних центрів, за погодженням з галузевим відділом Генеральної прокуратури України, можуть покладати організацію нагляду за додержанням законів у вказаних установах безпосередньо на міських, районних, міжрайонних прокурорів за місцем їх розташування;

2) у виправних та виховних колоніях, виправних центрах, дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, лікувально-трудових профілакторіях управлінь (відділів) ДДУПВП в Автономній Республіці Крим та областях - на прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, у разі відсутності таких прокурорів - на міських, районних, міжрайонних прокурорів за місцем їх розташування;

3) у дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України - на військового прокурора Північного регіону України; на гауптвахтах, де відбувають арешт військовослужбовці, - на відповідних військових прокурорів гарнізонів. У військових частинах, щодо службового обмеження для військовослужбовців та засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, - на військових прокурорів гарнізонів за місцем дислокації військових частин.

4) у кримінально-виконавчих інспекціях управлінь (відділів) ДДУПВП в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Київській області, м. Севастополі, - на районних, міських, районних у містах і міжрайонних прокурорів за місцем їх розташування.

5) у районних, міських, районних у містах відділах державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції щодо виконання кримінальних покарань у виді штрафу та конфіскації майна, - на районних, міських, районних у містах та міжрайонних прокурорів за місцем їх розташування.

6) у Республіканській психіатричній лікарні із суворим наглядом, відділеннях психіатричних лікарень з посиленим наглядом при застосуванні примусових заходів медичного характеру стосовно осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, - на відділи прокуратур Автономної Республіки Крим, областей (старших помічників прокурорів областей) з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - за місцем розташування таких медичних закладів;

7) у міжобласних центрах і відділеннях стаціонарної судово-психіатричної експертизи для осіб, які тримаються під вартою, - на відділи прокуратур Автономної Республіки Крим, областей (старших помічників прокурорів областей та м. Києва) з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - за місцем розташування таких медичних закладів.

2. Повноваження прокурора та особливості їх реалізації, залежно від об'єкта нагляду. Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, вирізняються такими рисами:

1) підвищений рівень можливостей оперативного виявлення й усунення прокурором порушень закону, допущених органами та установами, які виконують судові рішення й реалізують застосування інших заходів процесуального примусу;

2) безпосередність впливу правових засобів прокурорського нагляду на додержання законів вищезазначеними органами та установами;

3) безальтернативний характер прокурорських рішень та дій, що мають за мету виявити й усунути порушення закону.

Стаття 44 Закону, ст. ст. 11, 39-1, 44, 81-1, 82-1, 82-3 (хоча дві останні не повинні б діяти) та ін. ВТК України передбачає такі повноваження прокурора:

1) відвідувати безперешкодно в будь-який час, установи, що виконують покарання, а також місця тримання затриманих та місця попереднього ув'язнення;

2) право безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративне затримані, заарештовані;

3) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених (щомісяця проводити прийом заарештованих, засуджених до позбавлення волі та осіб, котрі тримаються у лікувально-трудових профілакторіях, дисциплінарних батальйонах (ротах) тощо);

4) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи тримаються в місцях позбавлення волі або затримані чи взяті під варту;

5) у встановлених законом випадках узгоджувати акти адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання (наприклад, у статті 39-1 ВТК передбачено погодження з прокурором дозволу засудженим на короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі