Інфляція попиту. Інфляція пропозиції

7.   Інфляція попиту. Якщо уряд проводить активну політику бюджетних видатків, або збільшує грошову масу, слід очікувати збільшення сукупного попиту і зміщення лінії AD₁ праворуч. Встановлюється нова рівновага у точці Е₂, якій відповідає крива сукупного попиту AD₂.

Реальний обсяг виробництва збільшується, рівень цін на кінцеві товари зростає, безробіття зменшується, рівень цін на ресурси починає наздоганяти рівень цін на кінцеві товари. Як наслідок, крива сукупної пропозиції AS₁ починає зміщуватись угору в положення AS_2.  Встановлюється точка нової рівноваги Е₃, у якій реальний випуск повернеться до свого природного рівня.

Інфляція пропозиції виникає, коли крива сукупного попиту AD₁ стабільна, а крива сукупної пропозиції AS₁ зміщується ліворуч в положення AS₂ внаслідок того, що фірми очікують зростання витрат виробництва. Як результат, рівень цін підвищується, скорочується реальний обсяг виробництва і зростає безробіття, виникає інфляція пропозиції. З метою подолання такої інфляції уряд може здійснити експансіоністську бюджетну або грошово-кредитну політику, що змістить криву сукупного попиту AD₁ в положення AD₂. Це приведе економічну систему в положення Е₃ і забезпечить реальний обсяг виробництва на природному рівні.

Ситуацію зменшення реального обсягу випуску при значному рівні інфляції і безробіття називають стагфляцією.

8. В неокласичній макроекономічній теорії сукупний попит є спадною функцією від загального рівня цін в економіці.

Цінові фактори:

1. Ефект багатства або ефект реальних касових залишків.

2. Ефект процентної ставки.

3. Ефект імпортних закупівель.

Нецінові фактори сукупного попиту:

1. Зміни у видатках споживачів:

— зміни у багатстві споживачів;

— зміни у сподіваннях споживачів;

— зміни у заборгованості споживачів;

— зміни ставок оподаткування.

2. Зміни інвестиційних видатків:

— зміни відсоткової ставки;

— зміни у сподіваннях інвесторів щодо прибутків від інвестицій;

— зміни у ставках оподаткування бізнесу;

— зміни у технології виробництва;

— зміни надлишкових виробничих потужностей.

3. Зміни у державних видатках

4. Зміни видатків на чистий експорт:

— зміни національного доходу в інших країнах;

— зміни обмінних курсів.