2015-02-27
4085Історія створення Світової організації торгівлі (СОТ)
Механізм функціонування СОТ
Принципи міжнародної торговельної системи
Переваги торгової системи
Факти про СОТ
Місце розташування: Женева, Швейцарія
Дата заснування: 1 січня 1995 року
Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986 – 1994 рр.)
Члени: 160 країн
Бюджет: 197,203,900 швейцарських франків на 2014 рік (≈ 212033087,32 американських доларів)
Штат Секретаріату: 640 співробітників
Глава: Паскаль Ламі (генеральний директор)
Історія створення Світової організації торгівлі (СОТ)
Перед початком І світової війни міжнародна торгівля досягла вже значних обсягів. Розвиток торговельних зв’язків полегшувався в той період стабільністю валют та відносною свободою руху капіталів і робочої сили, тому нагальної необхідності у створенні міжнародної організації для регулювання торгівлі не було. Світова війна зруйнувала все це і призвела до створення режимів майже економічної автаркії. Заходи жорсткої регламентації міжнародної торгівлі, запроваджені країнами в ході війни, діяли й після її закінчення. Відродження свободи торгівлі стало тим ідеалом, якого прагнули країни. І справді, з 1919 по 1939 рp. було зроблено чимало спроб створити механізм регулювання та розвитку міжнародної торгівлі.
Вже 1920 року в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулася фінансова конференція представників 30 країн. Зрозуміло, що прийняті цією конференцією резолюції стосувалися передовсім фінансових проблем. Разом з тим щодо міжнародної торгівлі конференція висловила побажання, щоб кожна країна поступово переходила від політики протекціонізму до дотримання принципів вільної торгівлі.
Друга міжнародна конференція з економічних питань проходила в Генуї 1922 p. Конференція прийняла ряд резолюцій щодо розвитку міжнародної торгівлі, а також щодо її більшої регульованості та прогнозованості.
1927 р. в Женеві відбулася третя велика економічна конференція, на якій 200 делегатів і 150 експертів представляли 50 країн світу. Відтак за кілька місяців на дипломатичній конференції була підписана спеціальна конвенція, згідно з якою країни брали на себе зобов’язання в шестимісячний термін зняти всі заборони та обмеження на імпорт й експорт, і не замінювати їх жодними подібними заходами. Але ця конвенція не була ратифікована більшістю країн, і процес лібералізації торговельно-економічних відносин було заблоковано.
Позитивні результати цих міжнародних конференцій виявилися незначними, але саме в цей період — прийняттям конвенцій про спрощення митних формальностей (1923 р.), про міжнародний торговельний арбітраж (1924 р.), про охорону промислової власності (1925 р.), про продукцію промисловості вторинної переробки металів (1929 р.) — було закладено основу сучасного правового підґрунтя світової системи регулювання торгівлі. Останню перед війною конференцію було скликано 1933 року в Лондоні. Здійснювані між двома світовими війнами спроби лібералізації торгівлі не дали очікуваних результатів, але після Другої світової війни всі питання, які обговорювалися раніше, знову опинилися в центрі уваги урядів майже всіх країн світу.
На конференції в Бреттон-Вудсі (липень 1944 p.) були створені дві організації — Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції та розвитку, а підсумковий акт форуму містив рекомендації державам щодо створення з метою регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин Міжнародної організації торгівлі. Відомо про дві спроби створення такого інституту — розробку Гаванського статуту (конференція в Гавані) та створення ГАТТ (конференції в Лондоні та Женеві).
На конференції в Гавані, що тривала від 21 листопада 1947 р. по 24 березня 1948 р., були присутні представники 56 країн. Гаванський статут не підписали три країни — Аргентина, Польща, Туреччина. Крім того, в роботі конференції не брали участі СРСР, Німеччина, Японія, Іспанія. Розроблена в Гавані за ініціативою США міжнародна угода містила 106 статей і мала дві основні теми: по-перше, принципи організації та регулювання міжнародної торгівлі, по-друге, створення міжнародної організації з регулювання торгівлі. Угоду ратифікували лише дві країни, а самі США пізніше відмовилися від свого проекту. Таким чином, ця спроба виявилася невдалою. Натомість на Женевській конференції, що розпочала роботу 20 жовтня 1947 p., представникам 23 держав вдалося розробити й ухвалити угоду, яка була названа Генеральною угодою з тарифів і торгівлі.
Досягнення угоди на Женевській конференції пояснюється простотою та лаконічністю тексту ГАТТ, який містив усього 35 статей; використанням механізму двосторонніх переговорів між країнами; відсутністю нововведень організаційного характеру, оскільки система відтворювала традиційний порядок функціонування міжнародних конференцій.
ГАТТ спрямував свою діяльність проти всіх видів протекціонізму, крім митних тарифів. Щоправда, з метою зниження останніх, які на початок діяльності ГАТТ у багатьох країнах були занадто високими, було створено систему тарифних переговорів. Переговори розпочиналисяна конференціях міністрів і тривали на раундах багатосторонніх торговельних переговорів.
Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх торгововельних переговорів – раундів, на яких обговорювалися актуальні проблеми торгової політики і визначалися юридичні норми, првила і принципи світової торгівлі.
З початку дії Генеральної угоди було проведено вісім таких раундів (табл. 1). Більшість торговельних раундів стосувалися здебільшого зниження тарифів, але на останніх раундах почався процес перегляду, реінтерпретації або розширення статей самої Угоди.
Таблиця 1
РАУНДИ БАГАТОСТОРОННІХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПЕРЕГОВОРІВ ГАТТ
| Рік проведення | Місце проведення | Предмет переговорів | Кількість країн-учасниць |
| Женева, Швейцарія | Тарифи | ||
| Аннесі, Франція | Тарифи | ||
| 1951—1952 | Торкі, Велика Британія | Тарифи | |
| Женева, Швейцарія | Тарифи | ||
| 1960—1961 | Женева, Швейцарія (раунд Діллона) | Тарифи | |
| 1964—1967 | Женева, Швейцарія (раунд Кеннеді) | Тарифи, антидемпінгові заходи | |
| 1973—1979 | Женева, Швейцарія (Токійський раунд) | Тарифи, нетарифні та рамочні угоди | |
| 1986—1994 | Пунта-дель-Есте, Уругвай, Марракеш, Марокко (Уругвайський раунд) | Тарифи, нетарифні, антидемпінгові та рамочні угоди; послуги; інтелектуальна власність; сільське господарство; текстиль та одяг |
Восьмий (Уругвайський) раунд торговельних переговорів був найбільш конструктивним і багатостороннім з усіх, які мали місце. Він розглянув як традиційні для ГАТТ сфери (зниження тарифів, уточнення правил і ліквідацію нетарифних перешкод), так і нові — торгівлю послугами й торговельні аспекти, пов’язані з правами інтелектуальної власності, а також сфери торгівлі товарами, які тривалий час не лібералізувалися (сільське господарство та легку промисловість). Усього на раунді було ухвалено 45 угод і протоколів, що регулюють різні напрямки міжнародних торговельно-економічних відносин.
У рамках Уругвайського раунду для проведення багатосторонніх переговорів було створено досить складну організаційну структуру. До її складу увійшли: Комітет з нагляду як спеціальний орган, призначений для спостереження за виконанням зобов’язань учасниками не запроваджувати нових торговельних обмежень, що суперечать ГАТТ, а також 15 переговорних робочих груп (з митних тарифів; з нетарифних заходів; з тропічних товарів; з продукції, що виробляється на основі природних ресурсів; з текстилю та одягу; з сільськогосподарської продукції; з субсидій і компенсаційних заходів; з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність, включаючи торгівлю підробленими товарами; із захисних застережень; із функціонування системи ГАТТ; із торгових аспектів інвестиційної політики; зі зміни статей ГАТТ; з угод і домовленостей щодо огляду торгової політики; урегулювання суперечок; з торгівлі послугами). Крім того, в рамках Уругвайського раунду працювали численні неофіційні робочі групи.
Одним з основних підсумків Уругвайського раунду було рішення щодо створення (з 1 січня 1995 р.) організаційного механізму забезпечення реалізації комплексу договорів, що були розроблені в ході Уругвайського раунду, — Світової організації торгівлі (СОТ). З моменту створення СОТ і підписання комплексу конвенцій і договорів Уругвайського раунду система ГАТТ–СОТ діє як торговельно-економічна ООН: договори є правовою основою, а СОТ — інституційним механізмом забезпечення дії цієї системи.
У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках GATT 1947 року були завершені. На сьогоднішній день, GATT 1994 року як угода про торгівлю товарами є однією з основних угод в рамках СОТ. Її доповнюють «Генеральна угода з торгівлі послугами» (англ. «General Agreement on Trade in Services» — «GATS») та «Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності» (англ. «Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights» — «TRIPS»).
СОТ є новою міжнародною організаційною структурою, заснованою на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду, іншими словами — це об’єднання держав, спрямоване на створення та підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі.
Постсоветские страны, которые присоединялись к ВТО:
· Киргизия, 20 декабря 1998 (133-й член ВТО).
· Латвия, 10 февраля 1999 (134-й член ВТО).
· Эстония, 13 ноября 1999 (135-й член ВТО).
· Грузия, 14 июня 2000(137-й член ВТО).
· Литва, 31 мая 2001 (141-й член ВТО).
· Молдавия, 26 июля 2001 (142-й член ВТО).
· Армения, 5 февраля 2003 (145-й член ВТО).
· Украина 16 мая 2008 (152-й член ВТО).[15]
· Россия, 22 августа 2012 (156-й член ВТО)
· Таджикистан, 2 марта 2013 (159-й член ВТО).
За рамками ВТО остаются пять постсоветских стран: Азербайджан, Беларусь, Казахстан, Туркменистан и Узбекистан. В 2013 году Туркменистан выступил с инициативой о вступлении в ВТО[16][17].
Членами СОТ є 160 держав та окремі митні території, на які припадає приблизно 95 % обсягу світової торгівлі.
Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою світової торгівлі за період, що минув з кінця ІІ світової війни, реалізувавши у сучаснішій формі спробу створення у 1948 році Міжнародної організації торгівлі. Цим було завершено формування основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в трьох основних сферах торговельних операцій — товари, послуги, інтелектуальна власність, — до якого сторони ГАТТ прагнули з моменту підписання Генеральної угоди.
