2015-03-27
297
«За досягнення найкращих показників у вівчарстві ім. Лауреата Державної премії України М.О. Яйлова» та
«За досягнення найкращих показників надоїв молока на фуражну корову ім. Героя Соціалістичної праці З.І. Чорненької»
Запроваджені рішенням сесії Володарської районної ради № IV/3-59 від 12.09.2002 року.
Зінаїда Іванівна Чорненька (Курбацька) народилася 31 грудня 1935 року в селі Малинівка Володарського району у селянській родині. Після закінчення школи в 1952 році пішла до держплемзаводу “Диктатура”, працювала телятницею. Дояркою стала у 1956 році і пропрацювала нею аж до виходу на пенсію в 1991 році. Неодноразово була учасником Виставки Досягнень Народного Господарства СРСР з 1956 по 1991 р.р., була нагороджена Комітетом цієї виставки шістьома медалями.
В 1966 році Зінаїді Іванівні Курбацькій було присвоєне звання Героя Соціалістичноі Праці з врученням ордену Леніна і Золотої Зірки “Серп і Молот”. Одержала вона його за роки напруженої праці. На десятому році роботи дояркою вона вперше перевищила шеститисячний рубіж, тобто надоїла по 6 тис. кг молока в рік від кожної корови. А всього за рік від групи надоїла майже 154 тони продукції.
Другий орден Леніна Зінаїда Іванівна одержала в 1975 році. В1986 році її нагороджено орденом Жовтневої Революції. Крім цього - незлічені Грамоти, Дипломи, почесні звання... Доярок такого рівня, як З.І. Чорненька, в районі тільки одна-дві.
Важко було виборювати звання Героя, ще важче його носити. Зінаїда Іванівна вела дуже велику громадську роботу. Вона - неодноразовий делегат партійних з’їздів, наставник молоді. Крім цього вірна дружина і турботлива мати і бабуся. Разом з чоловіком Іваном Олександровичем Чорненьким виховали двох дітей – сина та дочку, мають онуків. Для них приклад – їх “зіркова” бабуся, для якої вищою цінністю у житті є праця на благо Батьківщини.
Зараз Зінаїда Іванівна знаходиться на заслуженому відпочинку. Живе в селі Малинівка. Почесний громадянин Володарського району. Заснована премія її імені, яка присвоюється кращим тваринникам району.
Лауреат Державної Премії України Михайло Олександрович Яйлов народився 6 липня 1929 р. в селі Новоянісоль в багатодітній родині. Батько Михайла – Яйлов Олександр Ілліч – працював головою, а згодом бухгалтером колгоспу “Емпро” (с. Труженик), а мати – Яйлова Лідія Харлампіївна – завідувала дитячими яслами. Крім нього у сім’ї було три сестри і брат.
Михайло Яйлов закінчив початкову школу і пішов працювати в колгосп. Це було вже після визволення села від німецько-фашистських загарбників в жовтні 1943 року. Довелося попрацювати і на шахтах Донбасу, але виявилося, що не може жити без рідного степу, і повернувся додому. Став працювати чабаном з 1953 року і майже до виходу на пенсію. Очолив бригаду чабанів колгоспу “3-я п’ятирічка” в 1958 році, коли показники продуктивності були вкрай низькими: вівці досягали 12-18 кг ваги, настриг вовни тільки 2 кг на вівцю, а на 100 вівцематок одержували тільки 50-60 ягнят.
М.А.Яйлов довів ці показники до рекордних. Починаючи з 1959 року, він домагався самих високих показників в районі, області, республіці: настриг вовни склав 6,3 кг від кожної вівці, одержав 174 ягня від кожної сотні вівцематок.
Державна премія УРСР була присуджена Михайлу Олександровичу за видатні досягнення в роботі за підсумками 1982 року. Він – єдиний лауреат цієї Премії в Володарському районі. І ще одна цікава деталь, яка характеризує цю людину як неабияку особистість: всю премію він віддав у Фонд миру.
Крім високого звання Лауреата Державної Премії УРСР протягом трудового життя М.О.Яйлова неодноразово відзначали нагородами Батьківщини. Це медаль “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.” (19.10.1945р.); орден Трудового Червоного Прапора (22.03.66р.); орден Жовтневої Революції (6.09.73 р.); орден Трудової Слави 3-го ступеня (27.12.76р.); орден Дружби народів (7.07.86 р.).
До шістдесяти п’яти років Михайло Олександрович був пов’язаний з тваринництвом колгоспу, працював завідувачем свинотоварної, птахотоварної та вівцетоварної ферм.
В 1994 році пішов на заслужений відпочинок, але не порвав з рідним колгоспом.
Все також боліла душа за виробничі невдачі і було радісно за перемоги і здобутки.
Михайло Олександрович, як завжди користується авторитетом у своїх односельців, він має велику сім’ю, де культом є праця.
Помер у 2006 році.
На честь М.О. Яйлова запроваджена премія кращим чабанам Володарського району.
