Педагог-організатор

Залучає учня до роботи в дитячих і молодіжних організаціях, проводить заходи виховного характеру (бесіду, вечір, зустріч із цікавими людьми і ін.), допомагає вибрати гурток, секцію за інтересами. Подає звіт про проведену роботу в особову справу учня.

Соціальний педагог. Складає разом із психологом корекційно-реабілітаційну програму учня. Складає програму соціально-педагогічного вивчення учня (соціально-педагогічна діагностика, аналіз причин асоціальної поведінки, заходи щодо соціальної корекції і профілактики, рекомендації учню, вчителям, батькам). Подає звіт в особову справу учня про результати роботи (щомісячно). Знайомить з програмою реабілітації всіх учасників програми і відповідає за її виконання, звітується перед адміністрацією закладу про хід її проведення.

Психолог. Подає звіт в особову справу учня про результати роботи психолога (щомісячно). Складає програму вивчення учня (психологічна діагностика, аналіз причин асоціальної поведінки, заходи щодо психологічної корекції і профілактики, рекомендації учню, вчителям, батькам). Подає підсумковий аналіз своєї роботи з учнем за навчальний рік.

Заступник директора школи по виховній роботі. Контролює роботу всіх учасників програми, за необхідності вносить доповнення в неї, слідкує за її результатами. У разі відсутності позитивних результатів вирішує питання про запрошення учня разом із батьками за засідання комісії у справах неповнолітніх.

П’ятий етап – вирішення проблем, тобто виконання рекомендацій кожним учасником соціально-психолого-педагогічного супроводу.

Шостий етап – аналіз виконання рекомендацій всіма учасниками (Що вдалось? Що не вдалось? Чому?).

Сьомий етап – подальший аналіз розвитку дитини (Що ми робимо далі?).

Постреабілітаційний захист – допомога дитині після виходу із реабілітаційного центру чи після проведення реабілітаційних заходів у школі щодо відновлення гармонійних стосунків із сім’ю, друзями шляхом регулярного патронажу й корекції конфліктів, що виникають.

Всі етапи умовні, оскільки вирішення соціальної проблеми дитини потребує індивідуального підходу й високої мотивації всіх учасників процесу соціально-психолого-педагогічного супроводу: дитини, батьків, педагогів, спеціалістів. Слід враховувати також стан школяра – це може бути кризовий чи передкризовий стан. У роботі з такими дітьми соціальний педагог повинен володіти прийомам екстреної діагностики ситуації.

Основними видами діяльності є індивідуальні консультації, залучення до тренінгових груп з метою корекції негативних емоційно значущих ситуацій, індивідуальна робота із системою цінностей дитини, навчання соціальним навичкам, способам ефективного спілкування, конструктивній поведінці у конфліктних ситуаціях.

Отже, від соціального педагога, який здійсню корекційної-реабілітаційну роботу, вимагається професійне володіння різноманітними технологіями й конкретними методиками, за допомогою яких має реалізовуватися мета – нормалізація діяльності учнів, виправлення вад їх емоційно-особистісного й соціального розвитку. Соціальний педагог повинен вміти бачити відхилення у розвитку дитини й ставити соціально-педагогічний діагноз відхиленню, проводити діагностику й прогнозувати шляхи подальшого розвитку дитини, враховуючи можливі наслідки, визначати й планувати загальні й конкретні завдання корекційної роботи, враховувати в своїй діяльності її особливості, відбирати необхідні форми, методи, засоби корекційної роботи, визначати результативність своєї корекційної-реабілітаційної роботи.

Література:

1. Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. Психологические основы. Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л.И.Акатов. – М.: ВЛАДОС, 2003. – 368 с.

2. Важковиховуваність: сутність, причини, реабілітація: навч. посіб. для соц. педагогів та практ. психологів освіт. закл. / за ред. О. М. Полякової. – Суми: Університет. кн., 2009. – 346 с.

3. Гончарова Е.Л., Кукушкина О.И.. Реабилитация средствами образования: особые образовательные потребности детей с выраженными нарушениями в развитии / Е.Л.Гончарова, О.И.Кукушкина // Альманах ИКП РАО, 2000. –№1. –С.12-21.

4. Перешеина Н. В. Девиантный школьник: Профилактика и коррекция отклонений / Н.В.Перешеина, М. Н. Заосторвцева. – М.: Сфера, 2006. – 192 с.

5. Соціальна педагогіка: підручник /4-те вид. виправ. та допов. / за ред. проф. А.Й.Капської]. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 488 с.

6. Технології соціально-педагогічної роботи: навч. посіб. / за заг. ред. А.Й.Капської. – К.: б. в., 2000. – 372 с.

7. Харченко С.Я. Соціально-педагогічні технології: навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /С.Я.Харченко, Н.П.Краснова, Л.П.Харченко. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 552 с.

8. Шевцов А.Г. Методичні основи організації соціальної реабілітації дітей з вадами здоров’я: Монографія./ А.Г.Шевцов. – К.: НТІ «Інститут соціальної політики», 2004. - 240 с.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте особливості корекційно-розвивальної й реабілітаційної роботи соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі.

2. Проаналізуйте особливості корекційного впливу таких методів як казкотерапія, епістолярна терапія.

3. Порівняйте індивідуальну та групову форми корекційної роботи в школі.

4. Порівняйте особливості розробки й реалізації корекційної й реабілітаційної програм.