Вплив іонізуючого випромінювання на живий організм

Під впливом іонізуючого випромінювання в організмі утворюються ві­льні електрони і іонізовані атоми. Вони беруть участь у складній ланці фізи­чно-хімічних перетворень, внаслідок яких утворюються нові молекули, у то­му числі й вільні радикали. Розпочинаються хімічні зміни в організмі. Вільні радикали, що утворилися, вступають в реакцію з молекулами організму та змінюють їхню хімічну структуру, порушуючи нормальне функціонування клітин. Наступні біохімічні зміни можуть відбутися як через кілька секунд, так і через десятиріччя після опромінення та спричинити загибель клітин або зміни в них, що спричиняють рак.

Повторне опромінення може прискорити цей процес.

Дослідження (у рамках ООН) встановили значення доз, які спричиню­ють різні зміни в організмі:

- 10000 рад - смерть наступає протягом кількох годин або діб;

- 1000...5000 рад - людина помре через 1...2 тижні від крововиливу у шлунково-кишковий тракт; за менших доз смерть через 1...2 місяці через руйнування клітин червоного косного мозку;

- 300...500 рад - вмирає 50% опромінених;

- 50... 100 рад - кровотворна система припиняє нормальне функціону­вання, але вона може повністю відтворити свої функції, якщо доза не досить велика.

Особливо уразливі діти. Опромінення в дитячому віці може призвести до аномального розвитку кісток, втрати пам'яті, до недоумства.

Репродуктивні органи та очі дорослої людини мають також високу чуй­ність до опромінення. Одноразове опромінення сім'яників при дозі 10 рад призводить до тимчасової стерильності, 200 рад - до сталої стерильності. Яє­чники при дозі 300 рад можуть призвести до безпліддя. Очі вражаються при дозах 200...500 рад. Нирки витримують сумарну дозу 2300 рад, печінка -4000 рад, сечовий міхур - 5500 рад. Більшість дослідників дійшли висновку, що яка завгодно мала доза підвищує ймовірність захворювання на рак. Хоча безперечних доказів впливу малих доз ще не отримано. При потраплянні ра­діоактивних речовин у середину організму вражаються органи, в яких від­кладаються ті чи інші ізотопи: йод у щитовидній залозі, стронцій у кістках, уран і плутоній у нирках, кишечнику, печінці, цезій у м'язовій тканині. З ча­сом відбувається розпад радіоактивних елементів і виведення їх з організму. Найбільш небезпечними є стронцій і плутоній, які можуть накопичуватися протягом усього життя.

Нині діють «нормы радиационной безопасности НРБ - 76/87», які вста­новлюють безпечні межі опромінення населення: для мирного часу - 0,1Р; для воєнного часу існують спеціальні таблиці.