Оцінка валідності може мати

1. Кількісний характер – коли співставляються результати, одержані при застосуванні діагностичної методики, з даними, одержаними за зовнішнім критерієм, по тих же особах. При цьому використовуються різні види лінійної кореляції (за Спірменом, за Пірсоном), задовільний рівень kk – не менше 0,3-0,5.

2. Якісний характер - коливикористовують клінічну оцінку, що становить собою якісний опис сутності досліджуваної властивості без використання прийомів, що спираються на статистичну обробку.

Виділяють наступні види валідності:

1. Змістовна валідність (логічна валідність). Цей вид валідності підходить для критеріально-орієнтованих тестів та визначає наскільки повно тест охоплює досліджувані якості.

2. Валідність «за одночасністю» (поточна валідність) визначається за допомогою зовнішнього критерію, за яким інформація збирається одночасно з експериментами щодо перевірки методики. Наприклад, дублювання дослідження ідентичними, але вже валадізованими надійними методами.

3. Прогностична валідність - визначається за достатньо надійним зовнішнім критерієм (наприклад, спостереження у часі за динамікою прогнозованих якостей), але така інформація збирається через певний час після дослідження. Проте, чим більше часу проходить, тим більшу кількість факторів що впливають на передбачення, потрібно враховувати, що практично неможливо.

4. «Ретроспективна» валідність – визначаєтьсяна основі критерію, що відображає стан якості в минулому. Може бути використана для швидкого одержання відомостей про прогностичні властивості методики. Так, для перевірки результативності тесту здібностей, можна співставити минулі оцінки успішності та експертні висновки у осіб із високими та низькими показниками успішності.

5. Конструктивна валідність – визначає відповідність конструкції складових компонентів тесту концептуальним уявленням про ракурси досліджуваної якості (Наприклад, тест структури інтелекту Амтхауера вимірює відповідна структурні компоненти інтелекту).

6. Критеріальна валідність - Цей прийом використовується в основному в тестах досягнень, коли проводиться співставлення успішності за тестом з експертними оцінками фахівців чи педагогів по даному питанню.

ТЕМА 3

«ЧИННИКИ УСПІШНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДІВ»

Навчальний час 4 години

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Психодіагностичний процес.

2. Етика психодиагностичного обстеження.

Рекомендована література:

1. Анастази А. Урбина С. Психологическое тестирование: пер. с англ. – Спб.: Питер, 2001.

2. Андреева Е.А. Социальная психология. – М., 1989.

3. Блейхер В.М., Крук Н.В. Патопсихологическая диагностика. – К., 1986.

4. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. – К., 1983.

5. Бом Э. Учебник по психодиагностике. – М., 1978.

6. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. – Спб.: Питер, 2002. – 352 с.

7. Годфруа Ж.Г. Что такое психология. В 2-х т. – М., 1996.

8. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М., 1985.

9. Общая психодиагностика. /Под ред. А.А.Бодалева и В.В.Столина. – М., 1987.

10. Основы психодиагностики. /Под ред. А.Г.Шмелева. Уч. пос. – М., Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

11. Основы профессионального психофизиологического отбора. / Под ред. Н.В. Макаренко. – К., 1987.

12. Психологическая диагностика детей и подростков. /Уч. пособие под ред. К.М.Гуревича и Е.М. Борисовой. – М., 1995.

13. Столяренко А.А. Общая психология. – Ростов-на-Дону, 1996.

14. Суходольский Г.В. Основы математической статистики для психологов. – Л., 1972.