Особливості розвитку освіти, науки, літератури, мистецтва

Галузі культури

Досягнення Прояви «ждановщини»

Освіта

• 1950 р. — відновлена довоєнна мережа шкіл;

• фонд всеобучу;

• поширення вечірньої та заочної форм навчання;

• 1953 р. — в основному семирічне навчання;

• 1950 р. — працювало 160 вузів

Русифікація шкіл та освіти:

• з 1948 по 1954 рік кількість російських шкіл

збільшилося в 1,5 раза;

• скорочення українських шкіл;

• викладання в більшості вузів здійснювалося

російською мовою

Наука

• Українська Академія наук — головна наукова

установа;

• 1950 р. — 462 науково-дослідних інститути;

• 1946 р. — створено перший атомний реактор;

• поява в інституті електротехніки АН УРСР першої

електронно-обчислювальної машини «МЕОМ»;

• Інститут електрозварювання АН УРСР — створе-

но автомати зварювання металу під флюсом

• 1947 р. — ЦК КП(б)У ухвалив постанову, де засуджувалася

діяльність Інституту історії АН УРСР.

Біологія:

• 1948 р. — розгром школи генетиків.

Історія:

• «розгром» Інституту історії АН УPCP.;

• 1950 р. — ліквідовано кабінет єврейської історії

Академії наук України

Література

Проза:

• О. Гончар «Прапороносці»; Ю. Яновський

«Київські оповідання»;

• оповідання О. Вишні; В. Некрасов «В окопах

Сталінграда».

Поезія:

• М. Рильський, П. Тичина, В. Сосюра, А. Малишко

• 1946 р. — ЦК КП(б)У засудив за націоналістичні

прояви «Нариси історії української літератури»,

журнали «Перець» і «Вітчизна».

• Зазнали переслідувань М. Рильський, Ю. Янов-

ський, І. Сенченко, О. Довженко,В. Сосюра

• 1949 р. — початок боротьби з космополітизмом

і низькопоклонством перед Заходом.

• 1950 р. — звинувачення журналу «Дніпро»

у формалізмі

Театральне мистецтво

• 1948 р. — Постанова ЦК КП(б)У, де піддавалася

критиці творчість Б. Лятошинського, М. Гозен-

пуда та ін. композиторів.

• 1951 р. — піддана критиці опера К. Данькевича

«Богдан Хмельницький»

Ждановщина радянське культурне вчення, запроваджене секретарем ЦК КПРС А. Ждановим в 1946. Згідно з цим вченням світ був поділений на два табори:

«імперіалістичний», очолюваний США

та «демократичний», очолюваний СРСР.

Головний принцип ждановської доктрини звичайно окреслюють фразою «Єдиний можливий у радянській культурі конфлікт — це конфлікт доброго й найліпшого». Незабаром ждановщина перетворилась на культурну настанову, за якої усі радянські митці, письменники та інтелігенція в своїй творчості мали притримуватись основної лінії Партії. Ця настанова передбачала переслідування митців, що відхилялися від цієї генеральної лінії.

Доктрина Жданова торкнулася і української культури. Зокрема було видано постанови ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури», "Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про репертуар державних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення» тощо.

Під проводом Лазара Кагановича цькування національної культури набуло ще ширшого масштабу. ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР». У вересні 1947 Олександр Корнійчук виступив на пленумі правління СРПУ з промовою "Про виконання СРПУ постанови ЦК ВКП(б) про журнали «Звезда» і «Ленинград», у якій звинуватив у націоналістичних ухилах Максима Рильського, Олександра Довженка та інших. Нові витки кампанії відбувалися у 1950, внаслідок постанови ЦК КП(б)У «Про журнал „Дніпро“», та у 1951, коли московська газета «Правда» розкритикувала Володимира Сосюру за вірш воєнної доби «Любіть Україну».

Безрідний космополіт (рос. безродный космополит) — провідний термін часів кампанія боротьби з космополітизмом («боротьби з космополітизмом і низькопоклонством перед Заходом» в СРСР (1948—1951).

Відкрито антисемітська кампанія Сталіна супроводжувалася звільненнями євреїв та їх арештами. Висувались звинувачення у «безрідному космополітизмі» та ворожості до російського народу, радянського патріотизму тощо. Велика група відомих єврейських громадських і культурних діячів були звинувачені у «шпигунстві» та розстріляні (справа радянського «Єврейського антифашистського комітету»).

Паралельно до ідеологічно-пропагандистської кампанії «боротьби проти безрідного космополітизму» велась кримінальна «Справа лікарів», що супроводжувалась арештами провідних лікарів 4-го («Кремлівського») лікувально-санітарного управління Мінздрава СРСР, багато з котрих були євреями.

Разом із смертю Сталіна (березень 1953) ці кампанії були швидко згорнуті, практично всі заарештовані були звільнені.

Офіційно ці події радянською владою та її правонаступниками ніколи не були визнані, аби запобігти звинуваченням у державному антисемітизмі.

Справа лікарів (Справа лікарів-отруйників) — кримінальна справа проти групи високопоставлених радянських лікарів, звинувачених у змові і вбивстві ряду радянських лідерів. Витоки кампанії відносяться до 1948 року, коли лікар Лідія Тимашук звернула увагу компетентних органів на відхилення в лікуванні Жданова, що призвели до смерті пацієнта. Кампанія закінчилася одночасно зі смертю Сталіна від інсульту в 1953, після чого з обвинувачених було знято звинувачення, та звільнено від переслідувань.

В тексті офіційного повідомлення про арешт було оголошено, що «більшість учасників терористичної групи (Вовсі М. С., Коган Б. Б., Фельдман А. І., Грінштейн А. М., Етінгер Я. Г. та інші) були пов'язані з міжнародною єврейською буржуазно-націоналістичною організацією „ Джойнт“, створеної американською розвідкою нібито для надання матеріальної допомоги євреям в інших країнах». У зв'язках з цією ж організацією раніше були звинувачені і проходили у справі Єврейського Антифашистського комітету.

Смерть Сталіна. 1 березня 1953 Сталіна, лежачого на підлозі в малій їдальні Ближній дачі (одна з резиденцій Сталіна), виявив співробітник охорони Лозгачёв. Вранці 2 березня на Ближню дачу прибули лікарі і діагностували параліч правої сторони тіла. 4 березня 1953 було оголошено про хворобу Сталіна, опубліковані і передавалися по радіо бюлетені про стан його здоров'я; згадувалися такі ознаки важкого стану, як інсульт втрата свідомості, параліч тіла. 5 березня в 21 годині 50 хвилин Сталін помер. Про смерть Сталіна було оголошено 5 березня 1953. Згідно з медичним висновком, смерть настала в результаті крововиливу в мозок. Похорони відбулися 9 березня.

Існують численні теорії змови, які передбачають неприродність смерті і причетність до неї оточення Сталіна. За однією (письменник Е. С. Радзінський), Л. П. Берія, Н. С. Хрущов і Г. М. Маленков сприяли його смерті, не надавши допомоги

https://www.youtube.com/watch?v=RIwuhAKCEsI

Під час похорону сталася тиснява в районі Трубної площі, в якій загинули люди. Загинуло від кількох сотень до двох-трьох тисяч чоловік (дані про кількість засекречені