Ринок валютних ресурсів

Купівля та продаж іноземної валюти відбувається на валютних ринках, що являють собою офіційні центри, де такі операції здійснюються за певним курсом. На цих ринках здійснюються також операції, зв’язані з рухом капіталу: купівля-продаж цінних паперів в іноземній валюті, валютне інвестування.

Світовий ринок валютних ресурсів сформувався в ХІХст. Зростання об’єму операцій на національних ринках і поглиблення взаємних зв’язків між ними в міру посилення тенденцій до інтернаціоналізації господарського життя привели до утворення цього ринку.

Масштаби операцій з валютою набагато перевищують потреби комерційних угод. Валютні ринки все ширше використовуються для страхування валютних і кредитних ринків, важливе місце займають спекулятивні і арбітражні операції.

Швидке зростання ринку валютних ресурсів в значній мірі пов’язане з крахом Бреттонвудської валютної системи, що характеризувалася системою фінансових валютних курсів.

Ямайська система, в якій дозволено вільний вибір режиму валютного курсу хоч і дає центральним банкам більш широкі можливості для маневру привела до посилення щоденної нестабільності валютних курсів. Одним із наслідків цього стало зростання масштабів валютної спекуляції. Вважається, що валютна спекуляція забезпечує ліквідність, однак має дестабілізуючий вплив на ринок. Тому велике значення мають інтервенції центральних банків.

Роль центральних банків як стабілізаторів валютного ринку є досить значною. В середині 90-х років зусиллями центральних банків і фінансових органів було в цілому стабілізовано ситуацію на світовому валютному ринку.

На цьому ринку існує три найбільших центри: Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Великими регіональними валютними ринками в Європі є: Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Париж, Брюссель; в Азії: Сінгапур і Гонконг.

Світовий валютний ринок, який діє цілодобово, має децентралізований характер. Основна частина операцій з валютою здійснюється між великими банками з використанням найновішої електронної апаратури, її запровадження дало можливість скоротити час на виконання операцій, але не зняло повністю валютний ризик, що пов’язаний з багатогодинною різницею між окремими частинами ринку. Різниця в часі складає між Токіо і Лондоном 9 годин, між Лондоном і Нью-Йорком і Токіо - 10 годин.

Світовий валютний ринок тісно зв’язаний з світовим кредитним ринком, який являє собою сферу і форму організації руху кредитних ресурсів між країнами. Він є частиною ринку позичкових капіталів, на якому надаються середньо і довгострокові іноземні кредити. Однією з найважливіших частин світового кредитного ринку є Євроринок.

Світовий кредитний ринок тісно пов'язаний із світовим фінансовим ринком, який спеціалізується в основному на емісії цінних паперів і їх обігові. На фінансовому ринку здійснюється емісія іноземних і міжнародних облігаційних займів. Доля сегменту іноземних облігаційних займів в цілому має тенденцію до зниження, однак ринок міжнародних облігацій (Єврооблігації) зростає швидкими темпами.

Висновки

1. Швидке регулювання зовнішньоекономічних зв’язків держав сприяло розвитку і вдосконаленню зовнішньоекономічної політики. Зовнішньоекономічна політика, як складова частина зовнішньої політики набуває дедалі більшого значення. Підвищення її ролі вказує на розвиток світогосподарських зв’язків, поглиблення міжнародного поділу праці та зростання залежності національних економік від зовнішнього ринку.

2. У системі зовнішньоекономічної діяльності країн провідне місце належить зовнішньоторговельній діяльності. Це відображає місце і роль зовнішньої торгівлі у системі сільськогосподарських зв’язків. Саме зовнішня торгівля, яка опосередковує міжнародний поділ праці, була початковою формою міжнародного господарського спілкування. З утвердженням світового ринку і зростанням залежності від нього національних господарств зовнішньоторговельна діяльність стає все більш важливішою для дедалі більшої кількості країн, що втягуються у міжнародний поділ праці.

3. Світовий ринок товарів уже довгий час розвивається, його структура з часом стає складнішою і досконалішою. В сучасних умовах світовий ринок товарів включає різні типи ринків, типологізацію яких здійснюють на основі різних підходів. Так, наприклад, враховуючи ступінь свободи конкуренції виділяють: ринок досконалої конкуренції, ринок частої монополії, ринок олігополії, ринок монополістичної конкуренції. Кожен з них має свої особливості і характеризується певними видами товарної продукції.

4. На світовому ринку товарів функціонує ринковий механізм і ціноутворення здійснюється під дією конкретної ринкової ситуації, певних факторів. У рамках світового ринку ціноутворення має свої особливості. Так, співвідношення попиту і пропозиції в умовах світового ринку відчувається суб’єктами зовнішньої торгівлі гостріше, ніж постачальниками продукції на внутрішньому ринку. Крім того, можливі випадки порушення правил у співвідношенні попиту і пропозиції. Також досить часто на світовому ринку товарів більшу частину товарів реалізують країни, які з економічної точки зору не є могутніми державами.

5. Сучасна торговельна політика країн характеризується співвідношенням двох тенденцій: протекціонізму і лібералізації. Лібералізація пов’язана із зменшенням митних бар’єрів, протекціонізм – зі збільшенням. Торговельні бар’єри існують у формі захисного мита, квот, немитних бар’єрів та “добровільних” обмежень експорту. Співвідношення протекціонізму і одночасно лібералізації в галузі імпорту доповнюється модифікацією програм державного стимулювання експорту. В цілому, визначаючи рівноважну тенденцію, можна вказати, що результатом стає лібералізація світової торгівлі за більшої гнучкості протекціоністських бар’єрів.

6. Світовий ринок ресурсів в сучасних умовах характеризується рядом нових тенденцій. Так, наприклад, змінилася галузева структура вивозу капіталу, а механізм і канали, по яких здійснюються прямі інвестиції знаходяться в процесі постійного вдосконалення і розвитку, модернізуються разом зі структурними зрушеннями у всьому світовому господарстві. Іноземний капітал в виробничій інвестиційній формі переважно іде в країни з ринковим господарством, яке ефективно і динамічно розвивається. Що ж до ринку валютних ресурсів, то спостерігається його швидкий розвиток. Він має децентралізований характер. Основна частина операцій з валютою здійснюється між великими банками з використанням найновішої електронної апаратури. На ринку трудових ресурсів центрами імміграції є найрозвиненіші країни світу, а, також країни з високими доходами від продажу нафти.

Основна література

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. – С.496-517.

2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.:… С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – С.93; 259; 609 – 614.

3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.:… С.В.Мочерний (відп. Ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – С.409 – 422.

4. Економіка зарубіжних країн. За ред. Проф. Філіпенка А.С. – К.: Либідь, 1998. – С.13-15; 62-64.

5. Киреев А. Международная экономика. – М.: Международные отношения, 1999. – С.28-33; 77-283.

6. Макконнелл К., Брю С. Макроекономіка /Пер. з англ. – Львів: Просвіта, 1997. – С.499-608.

Допоміжна література

1. Самуельсон П. Економіка. – Львів: Світ, 1993. – С.483-493.

2. Семюелсон П.А. Нордгауз В.Д. Макроекономіка / Пер. з англ. – К.: “Основи”, 1995. – С.437-479.

3. Філіпенко А.С. Рогач О.І., Шнирков О.І. та ін. Світова економіка. – К.: Либідь, 2000. – С.14-48; 112-234.

4. Фішер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: Дело, Лтд, 1995. – С.671-750.