Логіка, закон логіки, закони тотожності, протиріччя,виключеного третього та достатньої підстави; логічна помилка

ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Виконати перше завдання до практичного заняття № 3.

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 163-167.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 118-130.

3. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 64-71.

4. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 232-252.

8. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С. 73-78.

9. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С. 62-146.

б)додаткова

1. Мацько Л., Мацько О. Аргументація як розділ риторики // Дивослово. – 2003. – №10.–

С. 55-58.

2. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 86-95.

3. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989. –

С 66-90.

4. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С. 41-50.

5. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1978. – С. 104-113.

6. Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С. 5-9.

7. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С. 92-122.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для того, щоб аргументація у виступі чи дискусії була дійсно доказовою, необхідно дотримуватися законів логіки, які відображають закономірні процеси та явища об’єктивної дійсності. Варто пригадати сутність логічних законів і їх значущість для формування й вираження думки: тотожності (визначеність думки: один предмет мислення не можна замінювати іншим у процесі розмірковування), протиріччя (послідовність викладу думки: коли один вислів не може бути одночасно істинним та помилковим), виключеного третього (несуперечливість думки: істинним може бути або вислів, або його заперечення) та достатньої підстави (обгрунтованість думки).

Якщо вищезазначені закони порушуються, то в доказах чи твердженнях виникають логічні помилки. Найбільш типові з них наведені у підручниках С.Д. Абрамовича та Л.І. Мацько (підміна тези, недоведена основа доказу, визначення невідомого через інше невідоме, подання визначення через заперечення, “коло” в доказі та ін.). Ознайомившись з видами помилок, можна виконувати перше завдання до практичного заняття № 3.

Студенти повинні знати: сутність законів логіки; основні види логічних помилок

Студенти повинні вміти: виявляти у твердженнях логічні помилки та виправляти їх.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення терміна «логіка».

2. Сформулюйте сутність 4 основних законів логіки.

3. Що таке логічна помилка? Назвіть найбільш поширені види логічних помилок.

4. Яке значення для оратора має знання законів логіки та видів логічних помилок?

5. На яких етапах підготовки виступу оратор повинен звертати особливу увагу на закони

логіки?

6. Доведіть, що логічні помилки свідомо можуть використовуватися у тексті виступу.

Самостійна робота № 5

Тема: НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ (2 год.)

План

1. Поняття про невербальні компоненти спілкування.

2. Різновиди невербальних засобів та вимоги щодо їх використання.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Невербальні засоби спілкування, жест, міміка, поза, дистанція спілкування.

ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Виконати другу вправу до практичного заняття № 4.

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 198-205.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 171-186.

3. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 72-74..

4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 109-115.

6. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 142-156.

7. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С. 244-251.

9. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 115-120, 239-249.

10. Пиз А. Язык телодвижений. – Нижний Новгород, 1992.

б)додаткова

1. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 42-58.

2. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М.,1978. – С. 224-227.

3. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С.160-171.

4. Степанов А.В. и др. Спутник оратора. – М., 1966. – С.338-343.

5. Посібник для громадських молодіжних організацій. – К., 2003. – С 60-73.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У процесі комунікації люди використовують не тільки вербальні (словесні), але й невербальні (несловесні) засоби – ті, які безпосередньо не пов’язані з текстами (пози, жести, міміку, погляд, манеру спілкування тощо). Під час виголошення промови саме невербальні засоби впливу оратора на аудиторію відіграють важливу роль.

Найбільші проблеми виникають у промовця у зв’язку з використанням жестів, які погано піддаються свідомому контролю, бо є фізичним вираженням думок і почуттів людини. Вони можуть бути вказівними, описовими, виражальними, актуалізуючими, емоційними, копіювальними та механічними (останніми двома видами краще не послуговуватися). Варто ознайомитися з правилами вживання жестів та їхнім значенням. Це допоможе не тільки самовдосконалитися, але й «читати» аудиторію (розуміти її реакцію, ставлення до змісту виступу та до оратора). Поспостерігайте за оточуючими, виявіть типові жести та пози, які свідчать про увагу/неувагу, зацікавленість/нудьгу, згоду/незгоду. Ці знання дадуть можливість вчасно коригувати власне мовлення, змінювати його зміст та структуру, щоб активізувати слухачів. Виконуючи вправу до практичного заняття № 4, необхідно вдатися до власного досвіду та звернутися до книги Алана Піза.

Міміка промовця, мов дзеркало, відображає його стан, впливає на атмосферу в аудиторії, й погано, коли вираз обличчя оратора непорушний і байдужий. Зміст сказаного та вираз обличчя повинні збігатися, підсилювати в разі потреби емоційне звучання промови, привертати, а не відволікати увагу слухачів. Обличчя оратора може бути серйозним чи веселим, але обов’язково привітним і дружнім, чому сприяє посмішка.

Промовець повинен зберігати постійний зоровий контакт з аудиторією, не дивитися повз слухачів (у простір), а повільно переводити погляд з однієї людини на іншу або з одного сектора на інший (у великій аудиторії).

Поза оратора має бути спокійною, невимушеною, але ні в якому разі не занадто вільною чи застиглою. Не слід знаходитися в закритих позах (вони сприймаються як вияв недовіри, а то й зверхності), опиратися руками на невисокий стіл, лягати на трибуну грудьми, розкачуватися, переступати з ноги на ногу. Промовцеві краще стояти на підвищенні (правило «вертикального домінування»), однак у невеликій аудиторії подіум треба використовувати якомога менше, інакше порушується правило «інтимності спілкування». Ораторові радять наближатися до слухачів, спускатися до зали, ходити по приміщенню, але не заходити занадто далеко (на чверть-третину глибини). Назад необхідно повертатися задкуючи та не поспішаючи.

Студенти повинні знати: види невербальних компонентів спілкування та правила використання їх під час публічного виступу; значення найбільш вживаних жестів.

Студенти повинні вміти: доцільно послуговуватися невербальними засобами комунікації під час виступу; «читати» жести й пози слухачів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які засоби спілкування належать до невербальних?

2. У чому полягає значення несловесних засобів?

3. Назвіть види жестів. Які з них найбільше пасують ораторові?

4. Сформулюйте правила використання жестів оратором.

5. Які вимоги щодо пози оратора існують?

6. Пригадайте типові жести та пози слухачів, що свідчать про увагу/неувагу,

зацікавленість/нудьгу, згоду/незгоду.

7. Обгрунтуйте значущість правильної міміки для оратора.

8. Розкажіть про те, як ораторові слід контролювати свій погляд.

9. Що ви можете розповісти про правила пересування оратора в аудиторії?