Опис джерела, в якому розміщено складову частину (ідентифікаційного документа)

Коли основна назва ідентифікаційного документа є тематичною, слова й словосполучення в ньому не скорочують.

Основну назву ідентифікаційного документа можна скоротити, якщо це:

- типова назва багатотомного чи подовжувального документа (Полн. собр. соч.; Избр. тр.);

- назва періодичного документа (журналу чи газети).

Рудюк В. Проблеми зберігання і захисту електронних документів: досвід ФРН / В. Рудюк // Бібл. планета. – 2006. – № 4. – С. 17–21.

Відомості, що належать до назви наводять лише в тих випадках, коли необхідно уточнити не ясно виражену назву або ідентифікувати документ з типовою назвою серед тих, що мають аналогічні назви. У інших випадках відомості, що відносяться до назви, можуть не зазначатися.

В зоні вихідних даних наводять місце та рік публікації, розповсюдження чи виготовлення документа. В аналітичному бібліографічному описі відомості про видавця не зазначають, якщо немає потреби (для ідентифікації документів з однаковими назвами, які мають різних видавців).

Литвак Б. Г. О закономерностях эволюции делопроизводственной документации в ХVIII-ХІХ вв. (к постановке вопроса) / Б. Г. Литвак // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин. – М., 1984. – С. 48–55.

Коли документ, що містить частину, є періодичним, також не наводять й місце видання, за виключенням випадків, коли зазначення місця видання потрібне для ідентифікації документа.

Маньковський А. Л. Спеціалізовані системи автоматизації діловодства і документообігу / А. Л. Маньковський // Студії з архівної справи та документознавства. – 2002. – Т. 8. – С. 142–146.

Відомості про об’єм ідентифікаційного документа в аналітичному бібліографічному описі не наводять.

Зона серії також може бути пропущена, якщо її зазначення не потрібне для ідентифікації документа.

В аналітичному бібліографічному описі, що є складовою частиною списку використаних джерел також не треба наводити відомості зони стандартного номеру та умов доступності.

Коли том ідентифікаційного документа включає більш дрібні частин, їх наводять через кому (Т. 2, вип. 3).