Поняття про темперамент та його фізіологічні механізми

Відомо, що емоційні прояви і вчинки людей в різних ситуаціях життя не є однаковими. Одні миттєво приймають найважливіші рішення, другі довго вагаються перед тим як здійснити той чи інший вчинок. Одна людина зберігає спокій в усіх ситуаціях, а інша навіть від незначної неприємності може впасти у відчай. Такі відмінності значною мірою можна пояснити темпераментом конкретної людини.

Темперамент – це психічна своєрідність, що виражається в певній збудливості, емоційності, вразливості, вразливості і швидкості перебігу психічної діяльності.

Темперамент – це індивідуальні особливості особистості, які проявляються в динаміці протікання психічних процесів, загальної рухливості й емоційній збудливості.

Відомі три основні теорії пояснення суті темпераменту:

1. Вперше про темперамент (гуморальна теорія) сказав давньогрецький лікар Гіппократ (V ст. до н. е.). Гіппократ, який пояснив природу темпераменту, співвідношенням різних рідин в організмі. Назви основних типів темпераменту походять від назв цих рідин і збереглися донині: холеричний - від слова chole (жовч), сангвінічний - від sanguis (кров), меланхолічний - від melon chole (чорна жовч), флегматичний - від phlegma (слиз). Але, незважаючи на правильний опис типів, Гіппократ не зміг дати їх наукове обґрунтування.

2. Другу (конституційну) теорію започаткував у XX ст. н. е. німецький психіатр Е. Кречмер. Обґрунтував думку про те, що психічний склад індивіда відповідає будові тіла, загальній конституції. Е. Кречмер виділив чотири конституційні типи (астеничний, атлетичний, пікнічний, дисплатичний) і вважав, що кожному з них притаманний відповідний темперамент.

Основним недоліком гуморальної та конституційної теорій було пояснення темпераменту лише біологічними чинниками і недооцінювання ролі середовища і соціальних умов у формуванні психологічних властивостей індивіда.

3. Третій підхід до пояснення суті темпераменту пов'язаний з вченням І. П. Павлова про діяльність центральної нервової системи. У результаті досліджень було встановлено, що в основі індивідуальних відмінностей лежать такі фізіологічні властивості: сила, врівноваженість, рухливість нервові процесів. Виділено 4 типи вищої нервової діяльності. Встановлено зв'язок між типом вищої нервової діяльності і типом темпераменту.

2.