Хромофорна теорія, відповідно до якої за колір органічних сполук відповідні групи атомів, які містять кратні зв’язки(—N=N—, —N=O). Істина будова барвників описується не класичною структурною формулою, а відповідає деякому проміжному стану, названому пізніше мезомерним. Для цього стану характерна делокалізація зв’язків і зарядів атомів в молекулі. Особливо легко така делокалізація відбувається в молекулах, що містять систему спряжених зв’язків в комбінації з розташованими на її кінцях електронодонорними й електроноакцепторними групами. Ця комбінація, характерна практично для усіх типів барвників, обумовлює як легкість поляризації молекул (внаслідок зміщення π-електронів по ланцюгу спряження), так і переходу молекул у збуджений стан. Перше визначає інтенсивність поглинання світла, друге — глибину забарвлення речовини. Спектральні кольори – монохроматичні світлові промені, додаткові кольори, які виникають в зоровому апараті, якщо з білого променя вилучається (поглинається) будь-який з спектральних кольорів. Біле тіло практично цілком відбиває промені усієї видимої частки спектра, чорне - цілком поглинає їх, сіре - поглинає усе промені приблизно однаково, але не повністю, кольорове - вибірково поглинає деякі з них.
λ, нм | Спектральній колір | Додатковий колір |
400-435 | Фіолетовий | Зеленувато-жовтий |
435-480 | Синій | Жовтий |