Як пакувальники картону навчилися конвертінгу

Пакувальний картон для складальних коробок - багатошаровий: він складається з верхнього і нижнього шарів, спресованих у вологому стані з одним або декількома внутрішніми шарами. Перші складальні коробки, призначені для меблевих цвяхів, стала випускати американська компанія Bird & Company в 1850-і роки: продавець складав коробки у присутності покупця. Нетерплячим клієнтам таке нововведення не сподобалося, та і продавці були незадоволені.

Пройшла ще чверть століття, поки з'явилися по-справжньому зручні прості у виготовленні коробки. Технологію їх виготовлення розробив в 1879 році нью-йоркський друкар Роберт Гейр, який займався друкуванням написів на паперових пакетах. Його друкарська машина розладналася, і в результаті металева лінійка стала різати папір. Майстер помітив, що на цій машині можна кроїти картон. В ході подальших експериментів він побачив, що по слабкому сліду від металевої кромки картон легко згинається. Так вперше вдалося сумістити виготовлення коробок і друкарський процес.

Використовуючи штампи з гострими і тупими кромками, Гейр висікав на своїй машині до 7500 заготовок коробочок в годину. Розрізні клапани після згинання утворювали дно і кришку коробки. Таку зручну, легку і компактну упаковку відразу ж оцінили виробники різного роду товарів, та і не тільки вони. З'ясувалося, що покупці значно більше довіряють продуктам у фабричних коробках з написами і малюнками, чим «розвісним», які купують менш охоче. Американські компанії Quaker oats (марка вівсянки), Uneeda та інші негайно скористалися винаходом.