Документарний акредитив у міжнародних розрахунках, його форми

Документарний акредитив — це угода, згідно з якою банк зобов'язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив.

Специфічність акредитивної форми розрахунків обумовлена цілою низкою умов та вимог, які мають бути виконані торговельними партнерами, а також банками. Комерційні банки з простого переказника грошових коштів, якими вони є при використанні відкритого рахунку та авансових платежів, перетво-рюються у заінтересованих учасників розраху-нкової операції поряд із зовнішньоторго-вельними контрагентами.

До 80% платежів у світовій торгівлі здійснюється за допомо­гою акредитива. Це пов'язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунків документарний акредитив є найменш ризикованим та найбільш дійовим інструментом забезпечення платежівУ практиці міжнародних розрахунків розрізняють такі основні форми акредитива:

• відкличний;

• безвідкличний;

• непідтверджений та підтверджений;

• непокритий та покритий.

Відкличний акредитив у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом за вказівкою сторони, яка да­ла наказ на відкриття акредитива навіть без попереднього повідомлення бенефіціара.

Безвідкличний акредитив дає бенефіціару високий ступінь гарантії того, що його поставки і послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитива.

При безвідкличному непідтвердженому акредитиві банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитива. У цьому разі він не бере ніякого власного зобов'язання щодо платежу і, таким чином, не зобов'язаний його проводити по документах, які надані бенефіціаром, за свій рахунок.

При безвідкличному підтвердженому акредитиві банк-ко­респондент підтверджує бенефіціару акредитив. Тим самим він зобов'язується здійснити платіж за документами, відповідними акредитиву і поданими в строк.

Документарні акредитиви можуть бути покритими і непокритими.

Непокритими вважаються такі акредитиви, які підтверджуються банками без попередньо зарезервованих ними коштів клієнтів на своїх рахунках для оплати товару (послуги) за акредити­вом. Такі акредитиви використову-ються тоді, коли банки довіряють один одному та своїм клієнтам, а ризики, пов'язані з пере-казуванням коштів, мінімальні.

Покритими вважаються акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття), що належать імпортеру, на суму акредитива на термін дії зобов'язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для платежів за акредитивом. Покриття може надаватися кількома способами:

— кредитуванням на суму акредитива кореспондентського ра­хунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку;

— наданням виконуючому банку права списати всю суму акре­дитива з рахунку банку-емітента, що ведеться в ньому;

— відкриттям банком-емітентом страхових депозитів або депозитів покриття у виконуючому банку.