Загальні відомості. За умов ударного навантаження, навіть для пластичних матеріалів, зростає небезпека крихкого руйнування

За умов ударного навантаження, навіть для пластичних матеріалів, зростає небезпека крихкого руйнування, збільшується небезпека концентраторів напружень у матеріалі - раковин, надрізів, тріщин.

Механічні характеристики, що отримані при статичних випробуваннях матеріалу (навантаження зростає повільно), не дозволяють оцінити його здатність протистояти ударному навантаженню.

Щоб оцінити здатність матеріалу сприймати ударні навантаження та виявити його схильність до крихкого руйнування, проводиться випробування матеріалу на ударну в’язкість. Найпоширенішими й стандартизованими випробуваннями на ударну в’язкість є ударні випробування на згинання зразків з надрізом, у результаті яких визначається в’язкість руйнування - опір поширенню тріщин.

Ескіз зразка для випробування на ударну в’язкість приведено на рис. 13.1.

Розмір H зразка може бути 6, 7, або 8 мм. Допускається використання зразків з кутовим надрізом.

Надріз робиться для створення концентрації напружень – об’ємного напруженого стану, що ускладнюєрозвиток пластичних деформацій, поліпшує крихке руйнування.

Відносною ударною в’язкістю називається відношення роботи, витраченоїна руйнування зразкаударом, до площіпоперечного перерізу зразка в місці удару:

(13.1)

Випробовуються зразки на маятникових копрах з граничною енергією 300 Н∙м. Зразок кладуть горизонтально, строго посередині прольоту між опорами. Удар наноситься з боку, протилежного до надрізу, перпендикулярно до осі зразка (рис. 13.2).