Обов'язків посадових осіб)

27 квітня 2000 року

П.4 абз.2 Згідно із конституційно-правовими засадами поділу влади на

законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та

принципами конституційності, законності органи державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України (частина друга

статті 19). Хоча органи законодавчої, виконавчої та судової влади

є самостійними у своїй діяльності в межах наданих їм повноважень,

проте стабільність конституційного ладу досягається чіткою

системою їх взаємостримувань і противаг. Поділ влади на

законодавчу, виконавчу та судову передбачає їх тісну взаємодію,

кінцевим результатом якої є досягнення конституційних цілей і

завдань (забезпечення прав і свобод людини і громадянина, їх

безпека, стабільність конституційного ладу тощо).

Конституція України покладає на Президента України як главу

держави особливий обов'язок - бути гарантом державного

суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції

України, прав і свобод людини і громадянина (стаття 102).

Процес внесення Президентом України пропозицій щодо

кандидатур для призначення на посади згідно з вимогами Конституції

України повинен здійснюватись у взаємодії з Верховною Радою

України в межах парламентських процедур. Положення Конституції

України передбачають досягнення згоди між Президентом України і

Верховною Радою України і у вирішенні кадрових питань. Так, згідно

з частиною першою статті 122 Конституції України Генеральний

прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради

України та звільняється з посади Президентом України, а Верховна

Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві

України, що має наслідком його відставку з посади. Відповідно до

статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності

органів прокуратури України визначаються законом.

За Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в

Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75), до

повноважень якого належить прийняття законів (пункт 3 частини

першої статті 85) та здійснення інших повноважень, які віднесені

до його відання (частина друга статті 85). Це стосується і

призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання

згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках,

передбачених Конституцією України (пункт 15 частини першої

статті 85). Пунктом 12 частини першої статті 92 Конституції

України передбачено, що організація і діяльність органів

виконавчої влади, основи державної служби визначаються виключно

законами. Норми цієї статті відтворюються і в частині другій

статті 120 Конституції України, згідно з якою організація,

повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України,

інших центральних та місцевих органів виконавчої влади

визначаються Конституцією і законами України. Питання про порядок

призначення посадових осіб, тимчасове виконання їхніх обов'язків,

в тому числі й визначення строків щодо подання кандидатур для

призначення на відповідну посаду та порядку внесення пропозицій

щодо цих кандидатур, перебуває саме в площині діяльності органів

виконавчої влади і правових основ державної служби і тому має

регулюватися виключно законами України. Адже йдеться про порядок

призначення посадових осіб, які є керівниками відповідних

державних органів, і невизначеність їх правового статусу, порядку

тимчасового виконання обов'язків і призначення прямо впливає на

законність і ефективність їх діяльності. Посади цих керівників не

можуть бути тривалий час вакантними, оскільки це, як свідчить

практика, призводить до негативних наслідків.

Якщо виходити з повноважень Верховної Ради України щодо

надання нею згоди на призначення і щодо призначення поданих

Президентом України кандидатур на відповідні посади та

необхідності обопільної узгодженості цих повноважень в ході їх

реалізації, не виключається можливість перегляду Верховною Радою

України свого рішення про ненадання згоди на призначення або про

відхилення внесеної Президентом України кандидатури і повернення

до її розгляду.

Отже, прийняття Верховною Радою України Закону України "Про

тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на

посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або

Верховна Рада України за поданням Президента України" не є

перевищенням повноважень Верховної Ради України, випливає із

змісту зазначених статей Конституції України і не обмежує

повноважень Президента України. Навпаки, законодавче врегулювання

порядку тимчасового виконання обов'язків і призначення на посади

Голови Національного банку України, Генерального прокурора

України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду

державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і

радіомовлення України треба розглядати як позитивний момент у

правовому регулюванні організації цих органів та їх взаємодії з

іншими органами державної влади, оскільки в цьому разі така

деталізація спрямована на підвищення ефективності їх діяльності.

Крім того, законодавчо встановивши порядок призначення вказаних

посадових осіб, Верховна Рада України визначила і для себе певні

правові строки розгляду цих питань.