Послання глав держав та тронні промови

Протягом останніх двох століть щорічні публічні звернення глав держав (Послання) набули сталого інституційного оформлення, перетворилися на ключові інструменти комунікаційної практики державних лідерів і центральні елементи стратегічної комунікації суспільств.

В умовах радикального посилення у суспільному житті та технологіях влади, Послання все більше набувають орієнтаційні, інтеграційні і мобілізаційні функції. Вони «працюють» як засоби організації стратегічного діалогу Глави держави та суспільства щодо: визначення та формулювання стратегічних проблем, які мають принципове значення для добробуту народу та майбутнього країни, формування та забезпечення реалізації стратегічного порядку денного розбудови держав і розвитку країн.

Звернення глави держави є також ефективним інструментом забезпечення інтелектуального, морального і політичного лідерства глави держави. Водночас Послання слугують інструментом легітимації інституту глави держави – президентства, створення умов для демократичного консенсусу і атмосфери суспільної довіри. Сьогодні змістовне і технологічне вдосконалення процедур підготовки та проголошення Послань виступає одним із головних напрямів подальшого розвитку і модернізації діяльності інституту глави держави.

Юридична енциклопедія (гол. редкол. Ю.С. Шемшученко) визначає Послання як «звернення глави держави до народу або до парламенту, в якому викладено його позицію з основних напрямів внутрішньої та зовнішньої політики або інформацію про важливі рішення, прийняті ним відповідно до його конституційних повноважень». У більшості країн практика проголошення Послань конституційно передбачена. Зокрема, Президент:

– час від часу подає до Конгресу інформацію про становище країни і рекомендує розглянути такі заходи, які вважає необхідними та доцільними (п. 3 ст. ІІ Конституції США);

– звертається до Федеральних Зборів із щорічним посланням про становище в країні, про основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики держави (п. «є» ст. 84 Конституції Російської Федерації);

- апелює до Парламенту з посланнями щодо питань загальнонаціонального значення (п. 2 ст. 85 Конституції Республіки Молдова);

– надсилає до Сабору послання про стан справ у Республіці та раз на рік виступати у Саборі з цього питання (ст. 103 Конституції Республіки Хорватія і т.д

Інститут щорічних Послань глави держави є механізмом оприлюднення стратегічних оцінок поточної ситуації в країні та світі, діяльності органів державного управління в тій чи іншій сфері державної політики з урахуванням стратегічних пріоритетів розбудови держави та розвитку країни, її самоствердження (позиціонування) у міжнародному середовищі.

Послання водночас виконують функції 1) політичного маніфесту глави держави; 2) стратегічної орієнтації розвитку держави у середньо- (іноді довго-) строковій перспективі; 3) оприлюднення законодавчих ініціатив глави держави, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Зазвичай Послання будується у формі змістовної доповіді «про внутрішнє і зовнішнє становище країни» за підсумками поточного року і містить оцінки, пропозиції та рекомендації щодо розв’язання актуальних національних проблем у найближчій перспективі. В цілому проголошення Послання є однією з центральних політичних подій року, навколо якої формується політичний порядок денний.

Сказане главою держави торкається кожного громадянина країни, потенційно має величезний вплив на суспільство, може слугувати джерелом нових суспільно-політичних процесів і практик – тому принципово важливим є лінгво-культурний і комунікативний зміст тексту Послань.

Між тим, незважаючи на загальноприйнятність практики щорічних послань глави держави у світі, процедури проголошення, механізми підготовки тексту та імплементації ініціатив, що містяться у Посланні у законодавче поле, є різними в різних країнах – в залежності від характеру політичного режиму (президентський, парламентський, змішаний) та його інституційної зрілості

Різновидом подібних звітів є так звані тронні промови монархів, які готуються урядами і проголошуються на початку сесій парламентів. Після проголошення такої промови у нижніх палатах парламентів відбуваються дебати із загальних питань урядової політики. Характерно, що форма трон­ної промови прийнята не тільки у Великобританії та в деяких інших євро­пейських парламентарних монархіях, а й у колишніх домініонах, зокрема в Канаді. Тут з тронною промовою виступає генерал-губернатор