Третій етап переходу до єдиної валюти (1999-2002 рр.). Ø євро замінює ЕКЮ у співвідношенні 1:1

Ø з1 січня 1999 р. фіксуються валютні курси євро до національних валют країн-учасниць євро, євро стає їхньою загальною валютою

Ø євро замінює ЕКЮ у співвідношенні 1:1

Ø розпочала свою діяльність Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) - включає ЄЦБ та центральні банки країн-учасниць зони євро

Ø ЄСЦБ заохочує впровадження євро на світові валютні ринки

З 1 січня 2000 р. до зони євро приєдналась Греція.

· З 1 січня 1999р. відблася тверда фіксація курсів валют країн зони євро для перерахунків.

· З 1 січня 2002р. випущено в обіг банкноти і монети євро, паралельний обіг з національними валютами країн-членів, обмін останніх на євро.

· З 1 липня 2002р. виключено з обігу національні валюти і здійснено повний перехід господарчого обігу країн-учасниць на євро.

На сучасному етапі з зони євро виключені за власною волею – Велика Британія, Данія, Швеція (на референдумах в цих країнах населення відмовляється від єдиної валюти), та, за об’єктивними чинниками, 10 нових країн – членів, орієнтовне введення якими євро очікується не раніше 2011 – 2015 рр.

ОСНОВНІ ІНСТРУМЕНТИ ПОЛІТИКИ ЄСЦБ:

a) Таргетування (встановлення цільових орієнтирів основних грошових агрегатів з метою контролю над інфляцією);

b) Встановлення меж коливань основних процентів ставок, у тому числі з метою їхнього зближення по всій зоні євро;

c) Операції на відкритому ринку;

d) Встановлення мінімальних резервних вимог для банків.

Завдання ЄСЦБ такі:

§ визначення та втілення монетарної політики;

§ утримання офіційних резервів в іноземній валюті держав-членів ЄВС та управління цими резервами;

§ проведення операцій з іноземною валютою;

§ забезпечення чіткої роботи платіжних систем;

§ санкціонування випуску банкнот;

§ сприяння планомірному проведенню політики у сфері пруденційного нагляду.

Важливим інструментом зони євро є система взаємних розрахунків “ТАРГЕТ”, що керується ЄСЦБ.