Види валютних систем і їх елементи

Валютні відносини виникають на національному і міжнародному рівні. На національному і на міжнародному рівні вони формують національну валютну систему яка включає в себе валютні відносини країн і їх інституціональні форми які визначають валюту, законодавство, розгалужені підрозділи, які забезпечують функціонування національної валютної системи.

Елементами національної валютної системи:

1. Національна грошова одиниця.

2. Офіціальні золотовалютні резерви.

3. Паритет національної валюти і механізм формування обмеженого курсу.

4. Умови конвертації валют.

5. Наявність або відсутність валютних обмежень.

6. Банківські і кредитно – фінансові організації, валютна біржа.

7. Порядок здійснення зовнішньої торгівельних розрахунків.

8. Системи валютного регулювання і валютного контролю.

9. Національні органи управління і регулювання і валютного контролю.

10. Національне регулювання міжнародного регулювання країн.

Міжнародна валютна ліквідність – це здатність своєчасно погашати свої зобов’язання застосовані для кредитора платіжних коштів.

Ринок валютної системи складається в межах інтеграційних груп і валютних блоках і їх елементах:

1. Колективна валюта.

2. Механізм взаємної координації і регулювання.

3. Регіональні банківські і валютне фінансові заклади.

4. Над державними організаціями контроль здійснюється валютним регулюванням.

Міжнародна валютна система – це форма організації міжнародних валютних відносин яка історично склалась і закріпилась між державами договором.

Це сукупність способів за допомогою яких здійснюється взаємний платоспроможний розрахунковий оборот в межах світового господарства.

Вони регулюються нормами національного і міжнародного права інструкціями і положеннями які виникають із сумісної розробки і прийнятих в країнах документів і угод. Елементи Міжнародної валютної системи:

1. Національне резервування та колективне.

2. Міжнародні платіжні активи.

3. Механізм валютних паритетів і обмінних курсів.

4. Умови взаємної конвертації валют.

5. Форми міжнародних розрахунків.

6. Умови функціонування міжнародних валютних ринків і ринків золота.

7. Міждержавне регулювання валютних організацій.

8. Міжнародні фінансові інститути і організації.

Інституціональною основою міжнародної валютної системи є Міжнародний Валютний Фонд.

9.3 Основні етапи створення світової валютної системи

Прагнення до об'єднання чи уніфікації грошових систем виникло практично одночасно з появою монет. Як відомо, перші монети з'явилися в Лідії (державі, що знаходилася в Малій Азії) у VІІ ст. до н.е., а вже через сторіччя, деякі давньогрецькі міста-держави стали укладати між собою союзи, домовляючись про вільний обіг на підвладній території монет, випущених кожним з них.
У період середньовіччя найбільш відома спроба створення колективних грошей у рамках Ганзейського союзу – політичного і торгового об'єднання прибалтійських міст у XІІІ - XVІ ст., куди в різний час входило від 70 до 170 міст. Оскільки товарообмін між численними містами, князівствами і герцогствами обходився дуже дорого (навіть найменші державні утворення мали власні гроші), у 1379 р. був укладений монетний союз, у рамках якого карбувалися монети єдиного зразка (зекслинги, драйлинги й інші), що приймалися в головних ганзейских містах Любеку, Гамбурзі, Ростоці, Кельні, по всій Скандинавії, а також у Новгороді і Пскову. Учасники договору контролювали обсяг і порядок обігу грошей на території Ганзи. Однак монетний союз проіснував усього кілька десятиліть і розпався, що, швидше за все, пов'язано із занепадом самого Ганзейського об'єднання. У першій половині і середині XІX ст. у Європі було реалізовано небагато проектів з інтеграції монетних систем. Проте, усі вони здійснювалися в рамках нових чи вже існуючих країн. Так, до створення єдиних держав у Швейцарії існувало 11 різних грошових систем, в Італії перебувало в обігу кілька десятків різних типів монет, а на території майбутньої Німецької імперії знаходилося 39 незалежних утворень, кожне з яких карбувало власні монети. Лише Австро-Угорський монетний союз, що існував у 1867 – 1914 рр., був результатом не об'єднання, а часткового розмежування країни на Австрійську монархію і Королівство угорців, які, проводячи власну фінансову політику, використовували для цього єдині центральний банк і валюту.
У другій половині XІX ст. у Європі почала проявлятися нова тенденція – створення міждержавних фінансових об'єднань. Саме в цей час був створений Латинський монетний союз, у межах якого грошовий обіг став здійснюватися на принципово новій основі.