2015-06-30
410
Враховуючи поступовий розвиток однієї, окремо взятої культури, та взаємовплив і взаємо розвиток різних культур (у порівнянні двох, трьох і їхньої більшої кількості), треба розглянути такі процеси, як інтеграція, асиміляція, акультурація або паралельне співіснування національних культур.
Інтеграція – зв`язок норм різних культур в одному культурному середовищі та «логічна, емоційна або естетична узгодженість між культурними значеннями.
Серед процесів міжкультурної комунікації виокремлюють асиміляцію – процес, внаслідок якого одне етнокультурне співтовариство втрачає свою первісно існуючу культуру і засвоює іншу. Процес асиміляції може бути спонтанним, як наприклад, у шведів, що переїхали до України ще за Катерини ІІ, або цілеспрямованим, який намагалися впровадити фашисти на територіях України, Росії та Білорусі, підриваючи православні храми та знищуючи пам`ятники культури, впроваджуючи свій «новий порядок». Цікавий і трагічний за своєю суттю приклад асиміляції мешканців Південного Тіроля, який до Першої світової війни належав Австро-Угорщині, а 1919 р. був анексований Італією, наводить П. Селігей: «86% місцевих мешканців [Південного Тіроля] розмовляли німецькою мовою, і режим Б. Муссоліні заходився їх примусово асимілювати. Офіційною мовою стала італійська; німецькою можна було послуговуватися хіба що вдома, вивчали її таємно в «катакомбних» школах. Після падіння фашистського режиму південним тірольцям дозволили вживати рідну мову в громадському житті, але офіційною її не визнавали. Ті й далі почувалися чужинцями на власній землі. Прагнучи привернути увагу до своїх мовних проблем, місцеві активісти на чолі з Зеппом Кершбавмером наважилися вдатися до силових дій – підриву адміністративних будинків. Щоб уникнути жертв, робили це вночі, коли там майже нікого не було. 12 липня 1961 р. було підірвано 34 опори ліній електропередач, унаслідок чого знеструмилася велика промзона на півночі Італії. Ця дата ввійшла в історію як «Вогненна ніч». Зрештою Рим був змушений піти на поступки й зробити німецьку офіційною мовою провінції. Дослідники вважають, що справедливе розв`язання проблеми мовних прав у Південному Тіролі – приклад для інших регіонів Європи, заселених нацменшинами»
Опір асиміляції пояснюється тим, що при ній відбувається заміна норм та культурних цінностей у підлеглої етногрупи на культурні норми пануючої групи, вимушене пристосування підлеглих етногруп до пануючих.
Зараз на зміну терміну «асиміляція» прийшов термін «акультурація». Акультурація відбувається при вільному запозиченні двома культурами одна з одної різних культурних паттернів, під якими розуміються «об`єднання, інтеграція в одне сприйняття, домінантний внутрішній принцип, зразок, модель різних елементів культури, притаманних певній національній лінгвокультурній спільноті» [3, с. 132]. Надзвичайно цікавими, на наш погляд, у цьому плані є етнографічні дослідження українських і російських учених, які вивчають міжкультурні зв'язки у прикордонних районах України, Росії і Білорусі. Так, наприклад, згідно зі спостереженням Регіни Григор’євої, проведеним у прикордонних районах Брянської області, «одним із важливих чинників, які впливають на формування етнічної ідентичності» російських підлітків, «є усвідомлення відмінних рис "власної" культури від інших, сусідніх народів». Українці і білоруси найважливішою диференціальною ознакою назвали мову. Крім того, серед факторів, які відрізняють білорусів і росіян, були названі звичаї і обряди (25%), спосіб життя (18%), характер (16%), а росіян і українців – звичаї і обряди (близько 40%), характер і манера поведінки (близько 35%). Проте, як робить висновок дослідник, «декларовані відмінності в реальному житті молодь усвідомлює слабко […]», а серед чинників, які зближують росіян, українців і білорусів, називалася мова, спільність походження, загальні традиції і обряди, релігія тощо. «Релігія, – зазначає Р. Григор’єва, – а більшість уналежнює себе до православних, поступово стає надзвичайно потужним консолідуючим чинником і посилює етнічну ідентичність навіть у тих випадках, коли релігійних обрядів не дотримуються»
У результаті змішення різних культурних паттернів може з`явитися принципово нове культурне утворення. Наприклад, така відповідь в Швеції еммігранта з однієї зі слов`янських республік колишнього СРСР на запрошення в гості: «Дякую, я до вас прийду, коли у мене буде вільний час», – свідчить про вплив шведського етикету на культурну свідомість слов`янина, оскільки у шведів у запрошенні на гостини превалює узгодженість у вільному часі обох сторін, а у слов`ян – це й запрошення до душевної розмови у будь-який час, у широко розчинені двері господи, і на це запрошеному треба знайти час, щоб не образити хазяїна відмовою або зволіканням з візитом.
На сьогодні, коли відбувається процес глобалізації і широкомасштабна міграція населення, порівняльне вивчення етнокультур з їх конкретними культуремами набуває особливої актуальності, у зв'язку з чим треба було б міжкультурну комунікацію виділити не як дисципліну «за вибором» (у вишах), а ввести її послідовне концентрично-тематичне вивчення у школі та вищих навчальних закладах.
Введення навчальної дисципліни «Міжкультурна комунікація» як обов'язкової для вивчення у школах і вищих навчальних закладах України та інших країн сприятиме підготовці молоді до свідомого спілкування в атмосфері двох і більше культур заради діалогу порозуміння, а не помилок, шоку і конфронтацій.
