І.1.5.4. Рятування космонавтів

Рятування космонавтів як один з головних принципів космічної діяльності було закріплено в Договорі про космос 1967 року. Вже цитована ст. V Договору розглядає космонавтів як «посланців людства», яким на випадок аварії, лиха та вимушеної посадки на території іншої держави або у відкритому морі буде надано необхідну допомогу. Зазначений принцип набув свого розвитку та конкретизації в Угоді про рятування 1968 року.

Ця Угода складається з преамбули та десяти статей і включає в себе зобов'язання держав-членів стосовно інформування влади запускаючої держави та Генерального секретаря ООН про виявлені інциденти та надзвичайні події, пов'язані з космічними об'єктами та такі, що супроводжуються приземленням або приводненням такого об'єкта в межах території, що знаходиться під юрисдикцією будь-якої держави (ст. 2), чи в місцях, які не є під юрисдикцією жодної з держав (ст. 3), пошуку та порятунку екіпажів пілотованих космічних об'єктів (за наявності необхідних умов і можливостей), а також безперешкодного і негайного повернення членів цих екіпажів (космонавтів) владним структурам держави, що запустила пілотований космічний об'єкт (ст. 4).

Угода про рятування 1968 року передбачає з метою ефективного проведення операцій з рятування також співпрацю з владою, яка здійснила запуск. Спільні операції при цьому провадяться під керівництвом і контролем влади держави, на території якої приземлився космічний корабель.

При цьому, згідно з вже згадуваною ст. V Договору про космос уся необхідна допомога космонавтам надається як у випадку аварій та лиха на поверхні Землі (у тому числі у відкритому морі), так і під час діяльності у космічному просторі (наприклад, на борту МКС або інших пілотованих космічних об'єктів), а також під час інцидентів і надзвичайних подій в ході освоєння інших небесних тіл (коли може знадобитися допомога учасникам пілотованих місій на ці небесні тіла або мешканцям позаземних колоній на них).

За умови віддаленості або важкодоступності місць падіння космічного об'єкта з екіпажем на борту влада запускаючої держави звертається з проханням до інших держав стосовно надання їй необхідної допомоги у здійсненні операцій з пошуку та повернення екіпажу та об'єкта або його складових, для чого інформує світову спільносту через Генерального секретаря ООН щодо розпізнавальних даних цього об'єкта. Відповідно до ст. 5 Угоди про рятування країни, які в змозі надати таку допомогу, повинні це зробити. Усі витрати на пошук і повернення такого екіпажу та об'єкта несе влада, що запустила цей об'єкт.