ІІ.1.1. Актуальні проблеми міжнародного космічного права

ІІ.1.1.1. Нові умови космічної діяльності та ефективність її правового регулювання

Міжнародне космічне право (МКП), розробкою якого з перших кроків людини в космос опікується Організація Об’єднаних Націй в рамках Комітету з використання космічного простору в мирних цілях і його Юридичного підкомітету, віддзеркалює важливе значення, яке світове співтовариство надає міжнародному співробітництву в галузі дослідження та використання космічного простору. За координуючої ролі Організації Об’єднаних Націй розроблено п’ять договорів і п’ять зводів правових принципів з питань, які стосуються дослідження та використання космічного простору в мирних цілях і поступово створюється розумний правовий режим, що регулює космічну діяльність.

МКП як порівняно нова галузь міжнародного публічного права виникло на потребу практичної космонавтики і в перші два-три десятиліття космічної ери цілком задовольняло цю потребу навіть за умови певної недосконалості (не вирішення проблем демілітаризації та делімітації космічного простору, договірного закріплення загальновизнаного понятійного апарату, ефективного та справедливого розподілу ГСО тощо). Однак, процеси комерціалізації космічної діяльності в останні три десятиліття зумовили утворення світового ринку космічних послуг і технологій із залученням до операцій на ньому підприємств і організацій недержавного сектору, що призвело, у свою чергу, як до зростання ваги міжнародного економічного права, так і до активного втручання міжнародного приватного права у врегулювання діяльності розширеного кола суб’єктів цього ринку. У зв’язку з цими обставинами наприкінці вже минулого століття виникає гостра необхідність в модернізації існуючих на той час норм міжнародного космічного права.

Кінець ХХ – початок ХХІ століття охарактеризувались не тільки подальшою глобалізацією світової економіки, але й кардинальними змінами в філософії космічної діяльності. Процеси розрядки і роззброєння, приватизація та комерціалізація космічної діяльності призвели до суттєвої прагматизації та гуманізації діяльності з дослідження та використання космічного простору: стрімко розвиваються такі напрями прикладної космонавтики як космічний радіозв’язок і безпосереднє телевізійне мовлення, дистанційне зондування Землі з космосу і прогнозування погоди на основі використання даних з орбіти, створення, нарешті перших систем пошуку і порятунку людей на морі (КОСПАС-САРСАТ) і навігаційного забезпечення морського та авіаційного транспорту (ГЛОНАСС, NAVSTAR, DPS). Останнім часом все більш значне місце в космічних програмах розвинених країн світу належить розробці та впровадженню проектів загальнолюдської цінності, орієнтованих на вирішення суто земних проблем: екологічної; енергетичної; контролю над озброєннями; прогнозування, попередження та ліквідації наслідків стихійних лих і техногенних катастроф, телемедицини та освіти, таке інше.

Разом з тим, ці позитивні з точки зору покращення якості та безпеки людського життя процеси трансформації космічної діяльності, активне використання приватним сектором новітніх видів космічної техніки і технологій для вирішення все більшої кількості нагальних проблем потягнули за собою нові проблеми правового регулювання цієї діяльності. Розвиток діяльності з дослідження і використання космічного простору, пов'язаної з експлуатацією новітніх космічних засобів, тенденціями до інтернаціоналізації за складом учасників і глобалізації за своїми наслідками, потребував нових підходів до питань відповідальності держави за усю національну діяльність в космічній сфері. Не менш гостро постали питання про правовий статус нових суб’єктів космічної діяльності (приватних фірм, транснаціональних корпорацій, фізичних осіб), про захист прав інтелектуальної власності та передачі космічних технологій тощо.

В останні роки у зв’язку з активізацією космічної діяльності виникли нові технічно складні питання, що стосуються, зокрема, космічного сміття, використання ядерних джерел енергії в космічному просторі та захисту прав інтелектуальної власності. у зв’язку з цим виникає множина серйозних юридичних питань, які вимагають творчих рішень в рамках міжнародного співробітництва, для того, щоб міжнародне космічне право могло йти в ногу з швидким розвитком космічної техніки і космічної діяльності. І такі рішення повинні ґрунтуватися на дотриманні загальних принципів міжнародного права, включаючи Статут ООН, основних принципів міжнародного космічного права, а також максимально враховувати потреби країн, що розвиваються.

Новації в галузі космічної техніки тягнуть за собою появу видів діяльності, спрямованих на експлуатацію в межах можливого природних ресурсів у космічному просторі та на різних небесних тілах. Враховуючи явну відсутність міжнародного консенсусу стосовно принципів, закріплених в Угоді про Місяць, про що свідчить відносно низький рівень її ратифікації, практичні питання, які стосуються прав власності та справедливого доступу до таких ресурсів, потребують подальшого глибокого розгляду та вивчення в рамках міжнародного права.

Супутниковий зв'язок, супутникова навігація та місцевизначення, надання пускового обладнання та послуг і дистанційне зондування в низці випадків вже перетворюються в стрімко зростаючі приватні сектори промисловості. Рівним чином такі види діяльності, як космічний туризм, розробка корисних копалин на астероїдах та інших небесних тілах і поховання відходів у космосі серйозно розглядаються як можливі галузі для приватного підприємництва у космосі в не дуже віддаленому майбутньому. А, в свою чергу, ці нові види космічної діяльності породжують і нові правові проблеми[23].

Подальший бурхливий розвиток світового космічного ринку, щільно пов’язаний з питаннями міжнародної торгівлі та експлуатацією новітніх космічних засобів і часто такою, що має глобальні наслідки, а також закріплення транснаціональних корпорацій, банків і недержавних підприємств та організацій, а останнім часом і фізичних осіб, як активних учасників відносин на теренах цього ринку, потребують розробки радикально нових підходів до питань контролю за діями зазначених суб’єктів господарської діяльності на національному та міжнародному рівнях, про їх правовий статус, все більш зростаючу відповідальність держави за космічну діяльність підпорядкованих їй юридичних і фізичних осіб, запобігання можливій шкоді та її компенсації, нерозповсюдження ракетно-космічних технологій тощо.

Розглядаючи ефективність правового регулювання космічної діяльності та проблеми, які стоять перед цією галуззю міжнародного публічного права, треба обов’язково враховувати, що МКП створювалось у ті роки, коли зазначена діяльність була виключно діяльністю держав, у той час як наразі нею все більше опікуються неурядові юридичні особи. Останнім часом ми є свідками того, що набуває сили процес реалізації космічних проектів та комерційних договорів за участю фізичних осіб (наприклад, використання Міжнародної космічної станції для приватних проектів, космічний туризм та інші). Якщо до цього додати ще суттєве гальмування останніми роками процесу приєднання суб’єктів міжнародного права до основних п’яти договорів з питань космічної діяльності, можна навіть говорити про своєрідну кризу міжнародного космічного права, коли кількість суб’єктів космічної діяльності невпинно зростає, а кількість держав, що визнали обов’язковість норм і принципів цієї діяльності, практично стабілізувалася на рівні 80-х років минулого століття[24].

Як зазначено в матеріалах останньої Третьої конференції Організації Об’єднаних Націй з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ, Відень, 19-31.07.99), в період після ЮНІСПЕЙС-82[25] світ став свідком значного прискорення процесів комерціалізації та приватизації в сфері космічної діяльності. Внаслідок цієї тенденції розширилося коло недержавних суб’єктів, що беруть участь у комерційному використанні космічного простору, і значно зросла кількість різноманітних видів цієї діяльності.

Визнаючи неготовність МКП до нових умов космічної діяльності, насамперед, пов'язаними з її комерціалізацією та приватизацією, подальшою диверсифікацією напрямів застосування космічної техніки та технологій, а також, нарешті, утворенням світового ринку космічних послуг і технологій, ЮНІСПЕЙС-ІІІ означила невирішені проблеми міжнародного космічного права і запропонувала можливі шляхи його подальшого удосконалення.