Національні виробничі відносини як фактор управління міжнародними НДДКР

Виробничі відносини, що самі є об'єктом технологічної політики підприємства, багато в чому визначають його стратегію у цій галузі, так як створюють або знімають деякі обмеження, а також змінюють організаційні і трансакційні витрати. В табл. 1. подано елементи виробничих відносин, що існують на великих промислових підприємствах провідних країн світу і суттєво впливають на проведення технологічної політики. Так, німецька модель приводить до більш тривалого процесу узгодження в процесі планування змін, більш лояльному вирішенню конфліктів (наприклад, регулювання робочого часу - надстрокові або скорочений робочий тиждень - переважає такий метод як звільнення і наймання нових робітників), а в американській частіше використовується тактика "зеленого газону". Як наслідок, національні виробничі відносини заохочують або реактивну, або агресивну технологічну стратегію(характеризуються відносно більш низькими трансакційними й організаційними витратами). Перша характеризується поступовістю змін і прив'язкою до вимог основних споживачів, друга - духом новаторства і постійним створенням переваг за рахунок технологічних проривів. Успішність реалізації тієї чи іншої стратегії певною мірою обумовлюється вибором країни розміщення підприємства.