Угоди та операції із біржовими індексами

Угодами за біржовими індексами називають специфічний вид біржових трансакцій при яких реальний базовий капітал не передається від продавця до покупця, а величина оплати зі сторони покупця такого капіталу узалежнюється від величини певного біржового індексу. Даний вид біржових угод заключається не з метою набуття майнових чи немайнових прав (це очевидно, оскільки базовий актив матеріально відсутній), а для отримання курсової різниці в результаті зміни величини біржового індексу. Ця різниця дозволяє зменшувати підприємницький ризик на позабіржовому ринку суб’єктам біржової діяльності

Хеджування за допомогою опціонів за біржовими індексами. Для хеджування опціони по біржових індексах використовуються інституційними інвесторами, які володіють диверсифікованими портфелями акцій (портфельними акціями компаній з обернено залежними курсами). Найбільший ефект досягається у тому випадку, коли диверсифікований портфель за своєю структурою відповідає структурі певного біржового індексу і при цьому має аналогічне капіталізоване зваження.

Інституційний інвестор з метою захисту своїх портфельних активів від знецінення може придбати опціони на продаж індексу ‘Стендард енд Пурз’ розраховуючи на те що у випадку погіршення біржової кон’юнктури на фондовому ринку він частково обмежить свій ризик шляхом реалізації опціону на продаж за фіксованою ціною. Нижче розглянемо характеристики даних опціонів.

Ф’ючерсні контракти по біржових індексах відрізняються від звичайних ф’ючерсів тим, що в даному контракті відображено не право його інвестора на покупку чи продаж, а тверде зобов’язання особи, що заключила даний контракт здійснити покупку чи продаж. Найбільш популярним об’єктом таких ф’ючерсних контрактів є індекс ‘Стендерд енд пурз ‑ 500'. Кожен пункт даного індексу при операціях з ф’ючерсними контрактами на нього оцінюється в 500 дол. США.

Наприклад, якщо ф’ючерсний контракт на індекс ‘Стендерд енд пурз ‑ 500' заключається в момент коли останній становив 300 пунктів, то вартість такого контракту становитиме 150000 дол. США (300 пунктів х 500 дол.). При покупці такого ф’ючерсного контракту від інвестора вимагається внести ‘маржу’ або так званий гарантійний внесок розмір якого може становити від 5 до 10 відсотків повної вартості контракту. Отже, при величині ставки маржі 10% покупка контракту загальною вартістю 150000 дол. пов’язана з внесенням інвестором гарантійного внеску 15000 дол.

Фактично початкова маржа змінюється щоденно в зв’язку зі зміною індексу. Всі розрахунки та виплата маржі за даними ф’ючерсними контрактами здійснюються в готівці. Інвестор, котрий заключає ф’ючерсний контракт по біржовому індексу або отримує або виплачує готівкою різницю між його поточною вартістю і його вартістю в попередній день. Інвестор такого ф’ючерсного контракту може отримати прибуток від інвестованих ним грошей, не очікуючи терміну погашення свого контракту. Даний вид контрактів має обширний первинний та вторинний ринок. Основною сферою обертання таких контрактів є біржа.

Опціони по ф’ючерсних контрактах на біржові індекси. Опціони на ф’ючерсні контракти по біржових індексах з’явились одночасно з опціонами по індексах в 1983 році. Як видно з самої назви в якості базового активу таких опціонів лежать ф’ючерсні контракти на біржовий індекс. У випадку опціону на покупку його власник виплачує емітенту даного опціону різницю між ціною реалізації і поточною ціною ф’ючерсного контракту. Інвестор опціону на продаж отримує таку різницю від особи, що виписала опціон.

Найбільш поширені є опціони за ф’ючерсами по індексу ‘Стендерд енд Пурз ‑ 500'. Відповідно ціна одного пункту за даним опціоном становить 500 дол.

На відміну від опціонів по індексах, котрі є опціонами ‘американського типу’ опціони з ф’ючерсами по індексах є ‘європейського типу’, тобто їх реалізація можлива лише безпоседньо при настанні терміну погашення.

Фондовий кошик являє собою набір портфельних акцій великих інституційних інвесторів. Від принципу формування даного портфельного набору залежить зміна його вартості у майбутньому. Основним правилом, яким користуються при створенні фондового ‘кошика’, є принцип взаємної компенсації вартості фондових титулів власності, котрі входять до нього. Стараються підібрати завжди такий набір фондових цінностей щоб падіння курсів одних з них компенсувалось зростанням курсів інших цінних паперів даного кошика та постійно намічалась тенденція до зростання вартості всього портфелю.

У випадку коли формування такого фондового кошику утруднюється браком фінансових засобів можна використати так звану ‘фондову піраміду’.

Піраміди ‑ це угоди, які реалізують як правило крупні дилери, котрі мають довіру великих банків. Піраміду можуть застосовувати і великі інституційні інвестори.

В основі піраміди лежать касові угоди, а її механізм використовується у випадках, коли виконання термінових угод утруднене.

При формуванні піраміди дилер асигнує достатньо велику суму, (наприклад, 20 млн. дол.) і купляє на неї певну кількість акцій шляхом касової біржової угоди. Після цього ділер закладає дані активи в банку під готівку а не під процент. При цьому він може максимально отримати 80% вартості даного закладного активу. Тобто дилер знову має готівку у розмірі 16 млн. дол. Цю готівку він використовує для покупки ще певноїж кількості базових фондових активів, які знову закладає в банку отримавши під них 12,8 млн. дол. Так формується своєрідна ‘піраміда’ фондових цінностей, які входять у фондовий ‘кошик’. При 20 млн.дол. власного капіталу при ‘піраміді’ здійснюється управління фондовими цінностями та отримуються дивіденди з фондових активів на 100 млн.дол.

Навчальне видання