Міжнародна організація праці та її нормотворча діяльність

МОП заснували уряди ряду країн згідно з рішенням Паризь­кої конференції 11 квітня 1919 р. з метою міжнародного співро­бітництва для усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення умов праці. Нині МОП — одна зі спеціалізованих

установ ООН.

МОП покликана вирішувати такі завдання:

- роз­робка узгодженої політики та програм, спрямованих на вирі­шення соціально-трудових проблем;

- розробка та прийняття міжнародних трудових норм (конвенцій та рекомендацій) для проведення прийнятої політики в життя;

- допомога країнам — членам МОП у вирішенні проблем зайнятості та скороченні без­робіття;

- розробка програм щодо поліпшення умов праці;

- роз­виток соціального забезпечення;

- розробка заходів щодо захис­ту прав таких соціально вразливих груп трудящих, як жінки, молодь, особи похилого віку, працівники-мігранти;

- сприяння організаціям найманих працівників і підприємців у їхній ро­боті спільно з урядами щодо врегулювання соціально-трудових відносин.

На сьогодні членами МОП є 180 держав. Відповідно до Ста­туту МОП її членом може бути кожна держава — член ООН. Україна є членом МОП з 1954 р.

Головний принцип роботи МОП є трипартизм, що означає, що формування майже всіх органів МОП базується на основі тристороннього представництва — від урядів, представників працівників і підприємців (роботодавців). Отже, кожна держава представлена чотирма делегатами: два — від уряду, по одному — від підприємців і працівників.

Вищий орган МОП— Міжнародна конференція праці (Генеральна кон­ференція), яка скликається щорічно і складається з делегатів усіх держав — членів МОП.

До компетенції Генеральної конференції належать:

- прийняття міжнародних конвенцій і рекомендацій;

- визначення завдань і напрямів діяльності МОП;

- внесення змін до її Статуту;

- прийняття у члени МОП окремих держав;

- спосте­реження за застосуванням державами ратифікованих ними кон­венцій, а також рекомендацій МОП.

Виконавчим органом МОП є Адміністративна рада, яка обира­ється на Міжнародній конференції праці й складається з 56 осіб: 28 делегатів представляють уряди, 14 — підприємців і 14 — пра­цівників. Адміністративна рада призначає Генерального дирек­тора Міжнародного бюро праці.

Міжнародне бюро праці — постійний орган МОП, виконує функції секретаріату, він не є суб'єктом міжнародно-правового регулювання праці, але займається підготовкою конвенцій і ре­комендацій МОП і спостереженням за їх застосуванням, збиран­ням і поширенням інформації щодо міжнародно-правового регулювання умов праці найманих працівників. Міжнародне бюро праці:

- займається підготовкою матеріалів до конференцій МОП;

- надає допомогу державам у виробленні законів на основі рішень Генеральної конференції;

- видає публікації щодо міжнародно-пра­вового регулювання праці.

Згідно зі Статутом МОП одним з головних напрямків діяль­ності цієї організації є нормотворчість, тобто створення міжна­родних трудових стандартів. МОП приймає конвенції та реко­мендації щодо різних аспектів праці.

Особливе місце серед нормативних документів МОП належить Декларації МОП основних принципів та прав у світі праці, ухваленій Міжнародною конференцією праці на 86-й сесії в Женеві 18 червня 1998 р. У цьому акті проголошено комплекс концептуальних положень у сфері застосування праці та соці­альної політики.

Міжнародна конференція праці заявила, що всі члени Органі­зації, навіть ті з них, які не ратифікували вказані Конвенції, мають зобов'язання, що випливають вже з самого факту їхнього членства в Організації, дотримуватися, зміцнювати та реалізо­вувати добросовісно та відповідно до Статуту принципи, що сто­суються основних прав, які є предметом цих Конвенцій, а саме:

а) свобода асоціації та реальне визнання права на ведення колективних переговорів;

в) скасування усіх форм примусової чи обов'язкової праці;

с) реальна заборона дитячої праці;

д) недопущення дискримінації в області праці та занять.