Який словниковий склад сучасної української мови?

Розділ мовознавства, який вивчає слово, його походження і лексичні значення (грец. слово + вчення), називається лексикологією. Іншими словами, це наука про лексику, тобто про сукупність усіх слів мови. Таким чином, основним об’єктом лексикології є слово. Основна функ-

ція слова – називна. Здатність слова конкретно назива-

ти поняття дає можливість у процесі спілкування кори-

стуватися порівняно невеликим запасом слів. Усвідом-

лення нерозривного зв’язку слова і поняття – запорука

успішного глибокого оволодіння мовою свого фаху,

уміння точно висловлювати думки, добираючи для цьо-

го відповідні лексеми (слова). Поняттєвість як основна ознака наукового, професійного мовлення закріплюється і виражається у словах-термінах.

Словниковий склад сучасної української літературної мови формувався протягом тривалого історичного періоду. Лексика української мови неоднорідна за походженням. Виділяють корінну і запозичену лексику.

Корінна лексика – це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов’янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті. Вони становить приблизно 90% від загальної кількості слів. Від індоєвропейського фонду успадковані слова мати, брат, сестра, око, дім, хліб, сім’я, село та ін. Ці слова і тепер вживаються в усіх мовах або в більшості мов, що належать до індоєвропейської мовної сім’ї.

Спільнослов’янська лексика – слова, що виникли в період спільнослов’янської мовної єдності. Слів, які успадкувала українська мова від праслов’янської і які вживаються тепер, приблизно 2 тис.: свідок, чоловік, губа, серце, палець, пиво, душа, пам’ять, правда, кривда, боліти, читати, розумний, короткий, кислий, жовтий та ін.

Спільносхіднослов’янська лексика – слова, що виникли в період східнослов’янських діалектів зі спільнослов’янської мовної єдності: батько, дядько, племінник, щока, собака, кішка, жайворонок, гречка, смородина, хвощ, зовсім, тепер, спасибі та ін. Ці слова не однаково зберіглися у східнослов’янських мовах, наприклад, митник відоме лише в українській та білоруській мовах, а в російській не вживається.

Власне українська лексика – слова, що виникли на українському мовному ґрунті в період розвитку української мови і виражають її специфіку. Це кількісно багатший та найбільш різноманітний за значенням шар лексики, що позначає назви одягу, страв, напоїв, рослин, явищ природи, абстрактні слова: вареник, галушка, борщ, горілка, паляниця, млинець, юшка, штани, спідниця, черевики, чоботи, сорочка, стрічка, соняшник, суниця, гай, мрія, надія, власність, громада, громадянин, галузь, держава, працівник, підприємство, промисловість, підручник, іспит, освіта, відсоток тощо.

Крім корінних слів, у лексичному складі української мови певне місце займають запозичення з інших мов (див. далі).

Використання сучасної української мови в різноманітних сферах суспільного життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу і виділення двох груп лексики – загальновживаної та лексики обмеженого використання.

Загальновживана лексика стилістично нейтральна

(міжстильова), тому вільно, без будь-яких обмежень ужи-

вається в усіх функціональних стилях мови. Насамперед

це назви життєво необхідних для кожної людини понять,

які пов’язані з побутом, суспільним життям, виробничою

діяльністю тощо. У зв’язку з підвищенням загального

рівня культури, освіти, наукових і технічних знань народу, активною участю його у політичному і громадському житті, суспільному виробництві, корінними змінами у побуті, загальновживана лексика поповнюється словами, які впродовж десятиліть становили спеціальну лексику з обмеженою сферою вживання, наприклад: радіо, конференція, сайт, актив, комп’ютер тощо.

Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспільного життя та функціональними стилями мови. ЇЇ поділяють на:

· розмовну лексику – слова, поширені в розмовному варіанті усного літературного мовлення (під’юджувати,

репетувати, мастак; роздзвонити – у значенні «проговоритися», розплатитися — помститисятощо);

· книжну лексику – слова, що вирізняються на тлі стилістично нейтральної та розмовної лексики вузькою сферою використання і вносять у спілкування відтінок офіційності, урочистості, науковості (вирушати, корифей, промовляти, усвідомлювати тощо);

· територіальні діалектизми – слова, поширення яких обмежується певною територією (див. тему 1 модуля І);

· жаргонізми (арготизми) – лексика, для якої характерне забарвлення нелітературності (див. тему 1 модуля І);

· терміни – слова (словосполучення), що чітко й однозначно позначають наукові чи спеціальні поняття (вектор, генератор, теплообмін тощо);

· професіоналізми – спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної професійної групи (шапка заяви, зняти касу, вікно – вільний час між парами, ляп – помилка, вінчестер – жорсткий диск та ін.);

· неологізми – слова, що позначають нові поняття й предмети. Найчастіше вони стають термінами або професіоналізмами.

У мові професійного спілкування, зокрема фахівців галузі телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки, широко використовуються терміни та професіоналізми. Про них говоритиметься в темі 2 цього модуля.

Які запозичення є в українській мові?

Запозичення з інших мов становлять близько 10 % усього словникового складу української мови. Процес запозичення – наслідок культурних, економічних, політичних контактів з іншими народами. Запозичені слова пристосовуються до фонетичних, граматичних законів української мови. Тому не завжди легко встановити різницю між корінним та запозиченим словом, особливо давнім запозиченням чи запозиченням з інших слов’янських мов, наприклад:

влада, гасло, ганьба, праця, чекати (з чеської);

місто, хвороба, кишеня, скарга, прагнення, мешкати, пильнувати (з польської);

бадьорий, дьоготь (з білоруської);

посланник, чиновник, артіль, самовар, указ, завод (з російської);

левада, огірок, м’ята, крейда (з грецької);

бульба, коляда (з латинської);

козак, шаровари, табун, отара, гарбуз (з тюркських мов).

Ø Грецизми (слова з грецької мови) були запозичені ще до прийняття Київською Руссю християнства. Вони позначають:

– поняття релігійного культу: ангел, апостол, Біблія, ікона, ідол, Євангеліє, монах, християнство та ін.;

– більшість імен: Андрій, Анатолій, Василь, Дмитро, Зоя, Микола, Ірина, Марина, Христина, Федір і т. д.;

– назви рослин та тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил тощо;

– назви побутових предметів: парус, миска, ванна і т. п.;

– терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філо­софія, кафедра, ідея, театр, музей, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт та ін.;

– елементи, що є частинами складних слів: теле-, діа-, авто-, агро-, архі-, полі- та ін.

Ø Латинська мова використовувалася ще в ХІV ст. у галицько-волинських канцеляріях, що розглядається як результат економічних та культурних контактів з Польщею, Чехією, Угорщиною. На процес запозичення з латинської мови позначилися також освітні зв’язки, адже латинь вивчалася як предмет і була засобом викладання. Серед латинізмів поширеними є:

– суспільно-політична лексика: агітація, адміністрація, демонстрація, декрет, диктатура, конгрес та ін.;

– юридична термінологія: адвокат, нотаріус, прокурор, юрист тощо;

– медична термінологія: ангіна, аспірин, імунітет, інстинкт, ампутація, амбулаторія; рецепт і т. д.;

– математична термінологія: абсциса, вектор, інтеграл, косинус та ін.;

– термінологія освіти: абітурієнт, аудиторія, декан, інститут, екзамен, атестат, ректор, студент, факультет тощо.

Ø Німецькі слова позначають:

– предмети побуту келих, кухоль, ганчірка, шафа, крейда та ін.;

– предмети, пов’язані з технікою, будівництвом: верстат, домкрат, кран, муфта, шланг, будинок і т. д.;

– військові поняття: офіцер, солдат, фланг, штаб, штурм та ін.;

– фінансові терміни: бухгалтер, вексель, касир, штраф тощо.

Ø Лексика французького походження використовується напозначення:

– суспільно-політичних термінів: абсолютизм, альтернатива, бюлетень, бюрократ, комюніке, імперіалізм та ін.;

– назви одягу, тканин, предметів побуту: блуза, вуаль, велюр, драп, пальто, трикотаж, абажур, одеколон тощо;

– мистецькі терміни: акомпанемент, амплуа, ансамбль, балет, натюрморт та ін.

Ø Італійські слова становлять музичну термінологію: акорд, альт, бас, віолончель, інтермецо, капела, квінтет, концерт, піаніно, соло тощо.

Ø Англійські слова позначають:

– технічні поняття: комп’ютер, тунель, принтер, сканер, інтернет, сайт, сейф, дисплей і т. д.;

– економічні терміни: бізнес, бюджет, трест, менеджер, банкнот, чек тощо;

– спортивні терміни: рекорд, бокс, футбол, матч, теніс, гольф та ін.

Ø З голландської мови запозичені українською переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль тощо.

Ø Із скандинавських мов увійшла до української незначна частина слів, зокрема: клеймо, дротик, оселе­дець, якір, Ігор, Олег, Аскольд та ін.

Ø З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, могорич, чарка, балик, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.