Писемне ділове мовлення, специфіка

Це мовлення, зафіксоване на папері. Характер п.м. в першу чергу визначається відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки. Одиницею п.м. є текст, який членується на абзаци, речення в яких перебувають в тісних смислових та граматичних зв’язках між собою.

1. П.м. є вторинним відносно усного мовлення.

2. П.м. фіксується графічними знаками й сприймається зором. Графічні знаки – різноманітні: знаки алфавітів різних мов, цифри, умовні позначки, малюнки і графіки.

3. П.м. дає можливість зафіксувати висловлення, забезпечити збереження і відтворення мовлення у просторі і часі.

4. П.м. – монологічне.

5. В ділових паперах проявляється такі риси, як традиційність і консерватизм, а також правила побудови ділових паперів, правила вживання стійких словосполучень, …

6. У п.м. особливо чітко проявл-ся диференціація текстів за сферами спілкування. Деякі тексти існують лише в п.м. – накладні, розписки, квітанції…

7. Здатність бути відтвореним у живій звуковій формі. (Яке не завжди буває точною копією писемного тексту.)

Писемне ділове мовлення:

1. Чітке дотримання прийнятих норм ділового спілкування (будова, набір реквізитів, правильне використання слів – рекомендуємо, наказую, доповідаю, гарантуємо, прошу, ухвалити…)

2. Дотримання норм літературної мовіи, вживання зрозумілих, найбільш переконливих слів, уникнення русизмів.

3. Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (утримання розмовних, просторічних, діалектних слів).

4. Логічність формування думки, чіткість і послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови ділового паперу.

5. Стислість вираження думки, строга відповідність слова його значенню, об’єктивність викладу фактів.