Більшість взаємодій антигену з Т і В лімфоцитами, принаймні у первинній імунній відповіді, є низькоафінними. Корецептори збільшують авідність взаємодії рецепторів з антигеном, а також підсилюють інтенсивність сигналу про розпізнавання антигену, який передається в клітину. Отже корецептори, що знаходяться поряд з ТкР або ВкР, розпізнають структури, просторово наближені до антигену.
До корецепторів Т-клітин належать молекули CD8 у Т-кілерів і СD4 у Т-хелперів. На В-клітинах корецептор представлений комплексом з трьох молекул - СD19/СD21/ТАРА.
Корецептори Т-клітин мають специфічність до константних доменів МНС. Причому корецептор Т-кілерів СD8 розпізнає константний домен
α3 МНС І, а корецептор Т-хелперів СD4 — константний домен β2 МНС II. Таким чином, наявність корецепторів на Т-клітинах зумовлює той факт, що Т-кілери розпізнають антиген у комплексі з МНС І, а Т-хелпери — в комплексі з МНС II. Таким чином, з однією молекулою МНС (в різних її частинах) зв'язуються як Т-клітинний рецептор, так і СD4/8 (правило 8:
|
|
СD 4 х МНС II = 8;СD 8 х МНС І = 8). Своєю цитоплазматичною частиною корецептори зв'язуються із тирозиновою кіназою Lck (кіназа родини Src-першого ешелону), "притягуючи" її до Т-клітинного рецептору, що підвищує ефективність передачі сигналу.
Корецепторний комплекс СD19/СD21/ТАРА В-клітин взаємодіє з С3dg-компонентом комплементу, який сорбується на бактеріальних клітинах, циркулюючих комплексах антигенів з антитілами, агрегованих антигенах тощо.
Корецептор В-клітин асоційований з тирозиновими кіназами Fyn або Lyn.
Отже, розпізнавання антигену Т- і В-клітинами часто супроводжується розпізнаванням додаткових структур, що безпосередньо контактують з антигеном