Навчальна дискусія

Навчальна дискусія є однією з найпопулярніших форм пізнання, однак наші вчителі неохоче використовують цей метод у своїй практиці, оскільки він вимагає:

• особливої підготовчої роботи;
• доброго знання предмета обговорення;
• уміння керувати ходом дискусії та залучати у процес обговорення неактивних учнів;
• прийняття вчителем неминучого пожвавлення учнів.

Далеко не кожний педагог володіє технологією ведення дискусії. Однак у методі проектів дискусія є обов'язковим і неминучим етапом.

Обов'язкові умови успішної дискусії:

• учні повинні мати певні знання з обговорюваної проблеми;
• учасники повинні поводитись відповідно до отриманої ролі;
• характер ролі відображається тільки в поведінці; це «таємниця», що не розкривається до кінця дискусії.

Інші учні, які спостерігають за дебатами зі сторони, відмічають плюси та мінуси кожної позиції та вирішують для себе, яка роль є оптимальною для спільного обговорення.

Якщо навчальний діалог у взаємодіях педагога та учнів використовується регулярно, то в останніх формуються продуктивні підходи до оволодіння інформацією, зникає страх висловити «неправильне» припущення (оскільки помилка не несе за собою негативної оцінки) та встановлюються довірливі стосунки з учителем, який постійно спонукає до нестандартного мислення. Педагогічні труднощі даної форми організації групових занять пов'язані з тим, що вчитель, який працює в інтерактивному режимі, повинен володіти навичками ведення дискусії.

Правила взаємодії під час дискусії

У процесі освоєння технологій проектного навчання учні виробляють визначені правила взаємодії під час дискусії. Успіх і результативність заняття обумовлені:

• нетрадиційною постановкою обговорюваної проблеми;
• організацією простору для дискусії;
• підготовчою роботою;
• готовністю налаштуватись на актуальний стан співрозмовника (зрозуміти та прийняти);
• дотриманням правила «Людину відрізняє не тільки вміння говорити, а й уміння слухати»;
• використанням «підтримуючих» прийомів спілкування - доброзичливі інтонації, уміння ставити конструктивні запитання і т. д.;
• прагненням усіх сторін знайти найбільш оптимальне для даної ситуації рішення;
• навичками аналізу та самоаналізу, необхідними для розуміння того, як проходила бесіда, де і чому обговорення «провисало», як цього можна уникнути в майбутньому.