Поняття проекту, його ознаки та властивості

.Проект — це:

Ø будь-що, що планується чи замислюється, велике починання;

Ø певне підприємство з початково встановленими цілями, до­сягнення яких означає завершення проекту (Звід знань з управ­ління проектами);

Ø окреме підприємство з конкретними цілями, які часто вклю­чають вимоги до часу, вартості та якості результатів, що досяга­ються (Англійська асоціація проект-менеджерів);

Ø певне завдання з визначеними вихідними даними й встанов­леними результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його ви­рішення (Тлумачний словник з управління проектами).

До основних ознак проекту належать:

1. Кількісна вимірюваність. Це означає, що всі витрати і ви­годи від проекту повинні бути визначені кількісно, оскільки ана­літик дає оцінку проекту, спираючись на цифри. Ствердження, що проект «поліпшить добробут мешканців району», є голослів­ним виразом, що межує з нісенітницею. Однак припущення, що в результаті проекту буде створено «додатково 200 робочих місць, кожне з яких надасть 1000 гривень надходжень у вигляді податку і 20 000 гривень у вигляді загального національного доходу», дасть можливість аналітику оцінити доцільність реалізації цього проекту.

2. Часовий горизонт дії. Жодний проект не може існувати без обмежень у часі, вяких є дві цілі:

Ø перша — визначення періоду, під час якого успіх або не­вдача проекту можуть бути визначені;

Ø друга — оцінка реальної цінності фінансових витрат і вигід неможлива без урахувань обмежень у часі.

3. Цільова спрямованість. Проект завжди направлений на до­сягнення якоїсь конкретної мети, задоволення якоїсь потреби. Таке спрямування припускає, що є бажаний виміряний результат, якого можна досягнути за визначений термін. Для успішної реа­лізації проекту необхідно не тільки визначити його, а й встанови­ти в суттєвій характеристиці, включаючи умови (вимоги й обме­ження) його функціонування. Цілі проекту мають бути чітко сформульованими, вимірюваними, обмеження — заданими, а встановлені вимоги — здійснюваними.

4. Життєвий цикл. Проект виникає, функціонує і розвивається. Існує чіткий взаємозв'язок і послідовність між різними видами дія­льності за проектом. Кожний проект, незалежно від його складності та обсягу дій, необхідних для його виконання, проходить у своєму розвитку визначені форми стану від задуму до реалізації.

5. Системне функціонування проекту, елементний склад

Між елементами проекту існує взаємозв'язок. Проте склад про­екту не завжди залишається незмінним: деякі його елементи мо­жуть з'являтися або виходити з нього.

6. Існування в певному зовнішньому середовищі, елементи якого мають значний вплив на проект. Тому проект треба аналі­зувати обов'язково з урахуванням умов середовища, в якому він здійснюватиметься.

Аналізуючи проект, можна також виділити такі додаткові ознаки проекту:

1. ресурсні обмеження;

2. неповторність, новітність поставлених задач і проблем-

3. комплексність;

4. необхідність правового й організаційного забезпечення та ін.

1. Класифікація проектів.

Сучасна практика господарювання свідчить про необхідність одночасної реалізації різних проектів, результати яких тією чи іншою мірою впливають один на одного. Залежно від взаємо­впливу розрізняють такі види проектів:

До незалежних проектів належать ті, прийняття чи відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів. Взаємовиключаючі проекти — це ті проекти, реалізація яких недоцільна при прийнятті рішення про здійснення іншого проек­ту, оскільки прибутковість першого знижується до нульового рі­вня. Умовними називаються проекти, отримання вигід від яких обумовлено прийняттям іншого проекту. Заміщуючим називають проект А, рентабельність якого за­лежить від реалізації проекту В..

Синергічними називають проекти, що збільшують рентабе­льність один одного, причому зріст прибутковості одного проек­ту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигід.

Різноманітність проектів, що зустрічаються, можна класифі­кувати за різними критеріями:

за класом проекту (складом і структурою самого проекту та його предметної галузі):

Ø монопроект — окремий проект різних типів, видів та масш­табів;

Ø мультгтроект — комплексний проект, що складається з ряду монопроектів і потребує застосування багатопроектного управ­ління;

Ø мегапроект — цільові програми розвитку регіонів, галузей та інших утворень, які включають до свого складу ряд моно- і муль-типроектів;

за типом проекту (основними сферами діяльності, в яких здійс­нюється проект) — технічні, організаційні, економічні, соціальні, змішані;

за видом проекту (характером предметної галузі проекту) — інвестиційні, інноваційні, дослідження і розвитку, освітні, ком­біновані.

До інвестиційних, як правило, належать проекти, головною метою яких є створення чи реновація основних фондів, що вима­гає вкладення інвестицій. До інноваційних проектів належать проекти, в яких головна мета полягає в розробці й застосуванні нових технологій, ноу-хау та інших нововведень, що забезпечу­ють розвиток систем;

за тривалістю проекту (періодом здійснення проекту) — ко­роткострокові (до 3 років), середньострокові (від 3 до 5 років), довгострокові (понад 5 років);

за масштабом проекту (розмірами самого проекту, кількістю учасників та ступенем впливу на навколишнє середовище) — дрібні, середні, великі, дуже великі. Такий поділ проектів дуже умовний. Масштаби проектів можна розглядати і у більш конкре­тній формі — міждержавні, міжнародні, національні, міжрегіо­нальні та регіональні, міжгалузеві та галузеві, корпоративні, ві­домчі, проекти одного підприємства;

за складністю (ступенем складності) — прості, складні та дуже складні.

1. Оточення проекту та його учасники.

Здійснення проекту відбувається в оточенні динамічних зов­нішнього та внутрішнього середовищ. Для успішної реалізації проектів необхідно визначити і врахувати будь-яку можливу дію щодо проекту та його оточення. Відносини між проектом і сере­довищами не дозволяють провести чітку межу між ними. Як пра­вило, до факторів найближчого оточення проекту належать сфе­ри фінансів, збуту, виробництва, матеріального забезпечення, інфраструктури, а також керівництво підприємства, оскільки са­ме воно визначає цілі та основні вимоги щодо проекту, його ре­алізації, методів управління.

Зовнішні фактори, в яких він реалізується, такими факторами є:

-політичні; -економічні; -соціальні; -правові; науково-технічні;

-культурологічні (рівень освіченості);

-природні та екологічні — природно-кліматичні умови

-інфраструктурні — засоби транспорту, зв'язку та комуні­кацій, перевезення вантажів; мережі ЕОМ та інформаційні системи;

Внутрішнє середовище проекту має для успішної реалізації проекту першорядне значення, оскільки саме ці фактори сприя­ють чи навпаки заважають досягненню поставлених цілей проек­ту. Розглянемо найбільш значущі з них:

-економічні умови — пов'язані з кошторисом і бюджетом прое­кту, цінами, податками та тарифами, ризиком і страхуванням.

-соціальні умови — характеризуються забезпеченням стандарт­них умов життя для учасників проекту. -стиль керівництва проектом;

-організація проекту; -методи та засоби комунікації;

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійс­нення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей та мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступеня залучення до проекту.

Склад учасників проекту:

Розглянемо функції деяких учасників проекту детальніше.

Ініціатор — сторона, яка є автором ідеї проекту.

Замовник — головна сторона, зацікавлена у здійсненні проек­ту.

Інвестор — сторона(и), що вкладає інвестиції в проект.

Керівник проекту — юридична (фізична) особа, якій замов­ник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення.

Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період здійснення проекту.

Проектувальник; Генеральний підрядник;Постачальники;Ліцензори;Органи влади;

Виробник кінцевої продукції проекту;.

Споживачі кінцевої;Інші учасники проекту

1. Життєвий цикл.

Розробка проекту може бути представлена у вигляді циклу, який складається з окремих фаз, стадій та етапів і дістав назви «життєвий цикл проекту».

Життєвий цикл проекту — період часу від задуму проекту до Його закінчення, який може характеризуватися моментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої ви­годи (ліквідація проекту). Проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які в свою чергу розгалужуються на стадії.

Передінвестиційна фаза включає такі стадії: преідентифікація; іден­тифікація; підготовка; розробка та експертиза; детальне проектування. На передінвестиційній фазі проводяться дослідження по визначенню інвестиційних можливостей, здійснюється аналіз альтернативних варі­антів та попередній вибір проекту, а також підготовка проекту: попере­днє обґрунтування і детальна розробка, висновки щодо проекту та рі­шення про його інвестування.

На інвестиційній фазі проводяться такі роботи: встановлення пра­вової, фінансової, організаційної засад для здійснення проекту; при­дбання та передача технології, а також основні проектні роботи; при­дбання землі, будівельні роботи й встановлення обладнання; передви-робничий маркетинг, а також забезпечення постачання та формування адміністрації фірми; набір і навчання персоналу; здача в експлуатацію підприємства.

Експлуатаційна фаза розглядається як з точки зору короткотермі­нових, так і довготермінових засад. Перші стосуються початку вироб­ництва, коли можуть виникати проблеми чисто технічні й виробничі, а довготерміновий підхід має відношення до обраної стратегії і загаль­них витрат на виробництво і маркетинг, а також надходження від про­дажів. Основними стадіями експлуатаційної фази є здача в експлуата­цію; заміна і оновлення; розширення та інновації; заключна оцінка проекту.

Тривалість проектного циклу залежить від великої кількості об­ставин, в першу чергу від виду проекту та його учасників. Суворих об­межень для визначення вартості передінвестиційних досліджень не іс­нує. Ця величина перебуває у взаємозв'язку з такими чинниками: масштаб і природа проекту; вид, межі та глибина передінвестиційних досліджень; категорія замовника та підрядника досліджень; час і зу­силля, потрібні для збирання й аналізу інформації. Вартість таких до­сліджень може оцінюватись у потрібних людино-днях або людино-місяцях. Витрати на передінвестиційні дослідження фінансуються як інвесторами, так і замовниками, іноді й сторонніми організаціями, що зацікавлені в реалізації проекту.

1. Оцінка витрат і вигод проекту. Альтернативна вартість капіталу.

Одним з основних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається як різниця між позитивними (вигодами В) та негативними результатами (затратами 3):

Цінність проекту = Вигоди - Затрати.

Тобто потрібно оцінити всі результати проекту і встановити, чи перевищують вигоди від нього затрати на його здійснення. Аналіз вигід і затрат є базою прийняття проектних рішень.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати.

Явними називають матеріальні вигоди (затрати, обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дозво­ляє досить легко визначити їх фінансове значення.

До неявних вигід (затрат) належать побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Для оцінки вигід і затрат з точки зору економічного аналізу бажано використовувати альтернатив­ну вартість ресурсів і продукції.

Збільшення фізичного обсягу виробництва — найбільш ти­повий вид матеріальних вигід, визначення яких базується на до­даткових грошових надходженнях, що виникають завдяки проекту

Альтернативна вартість виникає при наявності обмеженості ресурсів на об'єкт чи діяльність, що є цінними для когось.Тільки-но з'являється обмеженість ресурсів, задоволеність усіх запитів унеможливлюється.

Концепція альтернативної вартості може поширюватися та­кож на нематеріальні речі. Альтернативна вартість — це втрачена виго­да від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування.

Інакше кажучи, альтернативна вартість — це вигода, від якої довелося відмовитися при обмеженості ресурсів, це ціна втраче­ної вигіднішої альтернативи.

При розгляді фінансового аспекту проектного аналізу основ­ною метою є збільшення до максимуму різниці між доходом і втратами, тобто прибутку. Кожна витрата зменшує цю різницю, і тому ціна, сплачена за певні витрати, може виступати як засіб оцінки альтернативної вартості.

Таким чином, у проектному аналізі кожна вартість, яка засто­совується для фінансового (з точки зору фірми) або економічного аналізу (виходячи з впливу на національний дохід), є альтернатив­ною вартістю. Тому концепція альтернативної вартості є клю­човою в проектному аналізі.

1. Сутність методики нарахування складних відсотків. Фактори впливу на вартість грошей у часі.

Концепція оцінки грошей у часі ґрунтується на тому, що вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. У процесі порівняння вартості коштів застосовують два поняття: майбутня вартість коштів (FV) та те­перішня вартість коштів (РV).

Майбутня вартість (FV) являє собою суму інвестованих у теперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися че­рез певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента. Під ставкою процента розуміють вимір часової вартості грошей, суму процента на інвестиції, яка може бути отримана за даний період часу. Якщо інвестування здійснюється у тривалому проміжку часу, то користуються складним процентом. Це сума доходу, яка утво­рюється в результаті інвестування за умови, що сума нараховано­го процента не виплачується після кожного періоду, а приєднує­ться до суми основного вкладу і у подальшому платіжному періоді сама приносить дохід.

Процес переходу від теперішньої вартості (PV) до майбутньої (FV) називається компаундуванням.

Компаундування (нарахування) — операція, що дозволяє визначити величину остаточної майбутньої вартості за допомо­гою складних процентів.

Рівняння для розрахунку майбутньої вартості шляхом компа­ундування має такий вигляд: де FV— майбутня вартість; PV — теперішня вартість; і — ставка процента у поточному або реальному виразах; п — кількість ро­ків або строк служби проекту; - коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для і та п. Процес дисконтування являє собою операцію, протилежну компаундуванню (нарощуванню складних процентів) при обумо­вленому кінцевому розмірі коштів.

Дисконтування — процес визначення теперішньої вартості потоку готівки шляхом коригування майбутніх грошових надход­жень за допомогою коефіцієнта дисконтування.

Теперішня вартість (РV) являє собою суму майбутніх гро­шових надходжень, що наведені з урахуванням певної ставки процента до теперішнього періоду. Аналогічно у дисконтуванні може застосовуватися простий і складний проценти. Розрахунок має такий вигляд: де — фактор процента теперішньої вартості або коефі­цієнт дисконтування.

Розрахунки, що виконуються при відборі проектів, досить часто містять необхідність визначення вартості рівновеликих платежів (або надходжень), які здійснюються через однакові проміжки ча­су продовж певного періоду. Такі платежі називають ануїтетом. Розрізняють майбутню вартість ануїтету (вартість ануїтету на момент останньої виплати) та теперішню вартість ануїтету (дисконтована сума ануїтету на дату останньої виплати).