Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування

Говорячи про навіювання в консультуванні, ми взагалі не маємо на увазі гіпноз чи інші форми гіпнотичного впливу, які передбачають ви­користання клієнта в іграх, де він стає безвільною маріонеткою. Однак консультант як психолог має знати, що соціальна сугестія (вплив лю­дини на людину в соціальних контекстах), не менш могутня, ніж гіп­нотичний вплив, а вкласти щось у свідомість іншого раціональним шляхом можна й без гіпнозу. К. Юнг попереджав психотерапевтів, що під час терапії потрібно слідкувати за тим, щоб клієнт залишався сві­домим відносно того, що з ним відбувається, не слід утримувати його в стані слабкого і підкореного.

Рівень суб'єктивної готовності до соціального навіювання різний для кожного конкретного індивіда і залежить від ситуативних та осо- бистісних факторів. Серед властивостей особистості, які сприяють підвищенню навіюваності, - невпевненість у собі, низька самооцінка, почуття власної неповноцінності (комплекси), покірність, тривож­ність, екстравертивність, підвищена емоційність, вразливість тощо. Як бачимо, саме такі якості притаманні людям, що переживають психологічні негаразди.

Навіювання діє через підсвідомість і присутнє у будь- якому акті спілкування. Потрібно завжди пам'ятати про сакраментальне "Не зашкодь"

Р. Мей вважав, що консультант у процесі психотерапії неминуче ви­користовує ту чи іншу форму навіювання. У трансформації особистос­ті, на думку Р. Мея, якраз і діє "закваска'' навіювання. Завдяки емпа- тійному зв'язку відбувається ототожнення клієнта з позитивною волею психотерапевта, при цьому клієнт отримує від нього додаткові сили для подолання свого негативно спрямованого волевиявлення і вчиться про­являти свою волю позитивно і конструктивно. Згідно з концепцією Р. Мея психотерапевт дає клієнту "заряд мужності".

Навіювання може використовуватися і з діагностичною метою. Адже ніхто, крім клієнта, не може відчувати, яким для нього має бути вихід із проблеми. В раціональній сфері це знання шукати даремно, тому необхідно апелювати до несвідомого. А несвідоме "до останнього" береже таємницю не тільки від консультанта, але й від самої людини. В таких умовах у пригоді стають засоби, в основі яких лежать механі­зми трасового наведення. Саме вони дозволяють навіюванню почати взаємодіяти з уже сформованою в підсвідомості тенденцією і відкрити її клієнтові. Наводячи якомога більше варіантів конструктивного позба­влення від проблеми, консультант намагається спонукати підсвідомість саму здійснити вибір. Таким чином клієнт отримує "свій" варіант роз­в'язку проблеми, досягає більшої цілісності свого "Я".

Навіювання є особливо корисним у тих ситуаціях, коли за відсут­ності потенцій для більш глибоких змін ефект консультування досяга­ється завдяки формуванню у клієнта переконання, що результат не­минуче буде. В побуті інколи вважають, що вселяти надію і оптимізм є пустопорожнім заняттям, однак чітко сформований намір, віра в позитивні зміни скоріше стають точкою відліку для початку реальних об’єктивних змін, ніж депресія і відчай. К. Юнг, щоправда, вважав таку роботу більше виховною, ніж психологічною. Та як би ми не тра­ктували ці процеси, навіювання було, є і буде присутнім в спілкуванні, і є сенс розуміти, що відбувається між консультантом і клієнтом, більш професійно, ніж, можливо, це розуміє клієнт.