Показники економічної ефективності проекту

У даному розділі на основі сформованого потоку платежів виконується оцінка ефективності інвестиційного проекту та формулюються висновки згідно з критеріями кожного методу.

Показник чистої дисконтованої вартості характеризує перевищення дисконтованих доходів над витратами та змінюється в залежності від значення відсоткової ставки (і), яка використовується для врахування фактору часу. Це витікає з формули розрахунку цього показника:

при незмінних поточних платежах

,

(6)

при змінних поточних платежах

,

(7)

де: ЧДВ – чиста дисконтована вартість;

д – поточні доходи від реалізації продукції чи послуг;

в – поточні витрати на експлуатацію інвестиційного об'єкту;

Д_л – доходи від ліквідації інвестиційного об'єкту;

В – витрати на створення інвестиційного об'єкту;

n – тривалість використання інвестиційного об'єкту.

При зростанні рівня відсоткової ставки інвестиція може перейти з категорії вигідних в категорію невигідних. Виходячи з динамічності відсоткової ставки в залежності від ситуації на ринку капіталу та умов фінансування проекту, можна вважати недоліком методу чистої дисконтованої вартості неоднозначність характеристики. Це наочно видно на графіку залежності (рис. 2).

Рис. 2. Залежність чистої дисконтованої вартості від встановленого рівня дохідності

В роботі потрібно оцінити доцільність інвестиційного проекту згідно методу чистої дисконтованої вартості та дослідити залежність цього показника від рівня процентної ставки.

Показник внутрішньої норми прибутку характеризує розмір доходу на капітал, при якому наступає межа ефективності інвестиції, тобто інвестиція є мінімально вигідною. Критерій методу внутрішньої норми прибутковості міститься в наступному: інвестиція є вигідною, коли внутрішня норма прибутковості (ВНП) не нижче гарантованого мінімального доходу на капітал (і_min):

.

(8)

Таким чином, критерій методу внутрішньої норми прибутковості потребує порівняння двох величин: мінімального процента i_min, як встановленої вимоги до інвестиційного об'єкта виходячи з зовнішніх умов, що склалися на ринку капіталу, і внутрішнього процента ВНП, що витікає з інвестиційних розрахунків виходячи з очікуваної дохідності капіталу. Для використання критерію необхідно встановити:

- рівень вимоги мінімальної процентної ставки (i_min) встановленої до конкретної інвестиції;

- рівень очікуваної внутрішньої процентної ставки (ВНП), який має інвестиція.

Розмір внутрішньої норми прибутку може встановлюватися різними методами. Одним з аналітичних методів розрахунку внутрішньої норми прибутку є метод поліному. Вихідною умовою для визначення є також критерій дисконтованої вартості капіталу:

,

(9)

де П_j – інвестиційні платежі (витрати, доходи) в j-му періоді.

Використання методу поліному розглянемо на прикладі інвестиційного об'єкта, що характеризується наступним чисельним рядом:

-100 10 10 100 гр. од.

0 1 2 3 роки

Для визначення внутрішньої норми прибутку складемо рівняння чистої дисконтованої вартості:

У випадку, коли і = ВНП рівняння має вигляд:

Для спрощення приймемо 1+ВНП=х. Рівняння прийме вигляд:

Перемножимо рівняння на х³:

Це рівняння являє собою поліном третього ступеня. Його можна вирішити методом дотичних, відповідно до якого значення невідомого параметру встановлюється шляхом поетапного підбору. На першому етапі воно задається довільно. На послідуючих етапах уточнення здійснюється за формулою:

.

(10)

Кількість етапів визначається забезпеченням вимоги х_i+1 = х_i.

В якості відправної точки приймемо х = 1,1. Значення складових формули 3.13 відповідно характеристик даної інвестиції визначається наступним чином:

Перша ітерація:

друга ітерація:

третя ітерація:

В зв'язку з тим, що отримане в результаті третьої ітерації значення х² майже не відрізняється від значення х³, приймаємо як підсумковий результат х = 1,068860179. Таким чином внутрішня норма прибутку складає 6,89 %. Для оцінки достовірності отриманого результату використаємо критерій дисконтованої вартості, відповідно якого при значенні відсоткової ставки на рівні внутрішньої норми прибутку цей показник дорівнює нулю.

і = ВНП

Як видно з розрахунків при і = ВНП дисконтована вартість капіталу дорівнює нулю, що підтверджує правильність отриманого значення внутрішньої норми прибутку.

Іншим методом визначення рівня внутрішньої норми прибутку є метод хорди. На рис.3 наведено залежність чистої дисконтованої вартості від відсоткової ставки. Задача стосується визначення координат точки перетинання кривої К₁К₂ з горизонтальною координатною віссю. У випадку, коли ця лінія буде мінімально короткою, ці координати практично співпадають з координатами точки М, що знаходиться в місці перехрещення з горизонтальною координатною віссю прямої лінії К₁К₂, що уявляє собою хорду.

Рис. 3. Залежність чистої дисконтованої вартості від відсоткової ставки

В результаті отримаємо формулу розрахунку внутрішньої норми прибутку:

.

(11)

Розрахунок внутрішньої норми прибутку методом хорди здійснюється відповідно наступним етапам:

1. Скласти рівняння розрахунку чистої дисконтованої вартості інвестицій, що аналізуються.

2. Довільно задати два значення відсоткової ставки і₁ та і₂, припускаючи, що значення внутрішньої норми прибутку знаходиться в інтервалі між ними.

3. Розрахувати значення чистої дисконтованої вартості для заданих значень і₁ та і₂. Якщо ЧДВ₁ > 0, а ЧДВ₂ < 0, то переходимо до наступного етапу. Якщо ця вимога не дотримується, то необхідно скорегувати і₁ або і₂ та повторно виконати розрахунки.

4. Визначити значення внутрішньої норми прибутку використовуючи формулу 3.19.

5. Зробити висновок про ефективність кожного варіанта інвестування відповідно до критерію.

6. Вибрати найбільше вигідний варіант інвестування, виходячи з вимоги максимізації значення внутрішньої норми прибутку.

Розглянемо використання методу хорди для розрахунку внутрішньої норми прибутку на умовах попереднього приклада: -100, 10, 10, 100.

Задамо два значення відсоткової ставки: і₁ = 5 %; і₂ = 10 %. Розрахуємо відповідні значення чистої дисконтованої вартості:

і₁ = 5 %

i₂ = 10%

ВНП = 6,99 %

Відхилення отриманого значення від попереднього методу визначення внутрішньої норми прибутку обумовлено погрішностями розрахунку. Слід вказати, що чим коротшою буде хорда, тим вищою точність показника.

Оцінка ефективності інвестиції може здійснюватися на основі терміну окупності, який характеризує час, необхідний для компенсації інвестованого капіталу за рахунок отримуваних доходів. Цей показник характеризує ризик неповернення вкладених коштів і широко використовується для оцінки інвестиційних проектів. Розрахунок терміну окупності ґрунтується на розподіленні життєвого циклу інвестиційного об'єкту на два періоди і відокремленні частини, на протязі якої від'ємне значення грошового потоку перетворюється в додатне. Період окупності розпочинається з початку реалізації проекту (інвестування капіталу) і закінчується моментом перевищення доходів над витратами.

Критерій методу міститься в мінімізації періоду окупності, тобто чим менший цей показник, тім більш ефективною вважається інвестиція. Враховуючи, що нульовий рівень показника не відповідає сутності інвестиційного процесу і не може використовуватися в якості орієнтиру, встановлюються нормативні вимоги для здійснення оцінки, які формалізуються у вигляді максимально допустимого терміну окупності (T_макс.). Критерій окупності формулюється наступним чином: інвестиція вважається вигідною коли очікуваний термін окупності (t) не перевищує максимально припустимий:

.

(12)

Виходячи з формули 12 оцінка ефективності методом окупності містить два етапи: 1) обґрунтування максимального значення, 2) визначення очікуваного рівня окупності. Максимально припустиме значення обґрунтовується в умовах ринкової економіки суб'єктивно відносно окремих проектів з урахуванням їх особливостей та досвіду й мотивів інвестора. При цьому слід враховувати, що нормативне значення періоду окупності знаходиться в зворотній залежності від нормативних вимог до рентабельності інвестиції. Тому процес нормативного регламентування цих показників необхідно узгоджувати.

Період окупності встановлюється на підставі методу накопичення платежів, відповідно до якого сума інвестованих витрат зіставляється з кумулятивним чистим грошовим потоком:

	;	(13)
	.	(14)

Розглянемо визначення періоду окупності витрат на прикладі інвестиції з наступними параметрами:

Таблиця 1

Дані про щорічні доходи та витрати за інвестицією

Назва показника	Період
Щорічні доходи, тис. гр. од.	-
Витрати, тис. гр. од., в т.ч. амортизаційні відрахування

Період
Річні платежі (П + Ам), тис. гр. од.
Накопичені платежі, тис. гр. од.

Термін окупності міститься між двома періодами: попередній дорівнює T_n = 2 та наступний T_n = 3. Між цими періодами відбувається переломний етап динаміки накопиченого грошового потоку від від'ємного значення в T = 2 до позитивного в T = 3.

На основі розглянутих підходів здійснюється розрахунок дисконтованого періоду окупності, який враховує вплив фактору часу на вартість платежів. Дисконтований період окупності (discounted payback period) на основі накопичених потоків визначається виходячи з рівняння:

У випадку, коли інвестиції здійснюються в декілька етапів рівняння має вигляд:

(15)

Як видно з рівняння, термін відшкодування визначається періодом від початку реалізації проекту до переломного моменту в динаміці чистої дисконтованої вартості, визначеної зростаючим підсумком. Розглянемо визначення дисконтованого періоду окупності на умовах попереднього прикладу.

Період
дj-вj річні	-
(1+і)-n i=10%		0,9091	0,8265	0,7513	0,6830	0,6209
(дj-вj)(1+і)-n		54,55	41,33	30,05	20,49	12,42
(дj-вj)(1+і)-n накопичені		54,55	95,88	125,93	146,42	158,84

T_ок = 3 роки

Значення дисконтованого показника окупності, як і чистої дисконтованої вартості залежить від рівня відсоткової ставки, яку покладено в основу врахування фактору часу. Тому при різних відсоткових ставках буде отримано різні значення періоду окупності.

Період окупності на основі розглянутих підходів можна встановити графічно:

Рис. 4. Динамічний метод встановлення періоду окупності

Показник окупності використовується завжди при розробці інвестиційного проекту й при прийняті рішення. Але він має суттєві недоліки, які викривляють уявлення про ефективність. Вони пов'язані з тим, що при формуванні періоду окупності не враховуються чисті доходи за його межами. В той же час вони можуть суттєво відрізнятися у різних проектах. Внаслідок цього можливе появлення наступних помилок: альтернативні інвестиції з однаковими термінами окупності вважаються рівновигідними; інвестиції з терміном окупності більшим ніж нормативний максимально допустимий завжди оцінюються як невигідні; інвестиції з коротким терміном окупності завжди мають перевагу над інвестиціями з довшим терміном.

3.5 Фінансовий план інвестиції

Упорядкування фінансового плану є завершальним етапом економічних розрахунків інвестиційного проекту. Фінансовий план інвестиції являє собою спеціальний метод, за допомогою якого враховується потреба у фінансових коштах і в залежності від умов їхній одержання і дохідності розраховується ефективність проекту. Фінансовий план відноситься до динамічних моделей. Він є спеціальним методом нарахування процентів. Побудова фінансового плану інвестиції (ФП) базується на дотриманні фінансово-господарської рівноваги в кожному періоді для кожної зробленої альтернативи. Для забезпечення фінансово-господарської рівноваги в кожному часовому відрізку витрати протипоставляться доходам. Перевищення прибутків над витратами вкладається в умовні додаткові фінансові інвестиції. У випадку перевищення витрат здійснюється одержання кредиту. Через вкладення надлишків і фінансування дефіциту вирівнюються щорічні платежі.

При побудові ФП дотримуються наступних умов:

- забезпечується повна порівнянність інвестиційних альтернатив через використання додаткових інвестицій і заходів фінансування.

- не потрібно узгодження процентних ставок на одержання кредиту і вкладення вільних коштів.

- допускаються в різні періоди часу різні рівні процентних ставок ([8], с. 184)

З метою оптимізації процесу побудови ФП сформульовані основні правила.

1. ФП будується виходячи з того, що всі платежі здійснюються наприкінці відповідного періоду. Винятком із загальної структури платежів є точка інвестування.

2. Точка t = 0 завжди позначає момент інвестування, а точка t = 1 кінець першого року інвестиції. Кожна наступна точка характеризує закінчення чергового року інвестиції.

3. Всі платежі повинні здійснюватися при дотриманні умови фінансово-господарської рівноваги надходжень та витрат у кожному розрахунковому періоді t та пункті t_0. ([8], с. 185).

4. Метою зіставлення фінансового плану є визначення кінцевої вартості капіталу або майна (К). Цей показник визначається наприкінці кожного розрахункового періоду. При цьому вимога фінансової рівноваги у всіх періодах від t₁ до t-1 включно обумовлює нульове значення вартості капіталу, на основі якого оцінюється ефективність інвестиції та приймається рішення або про доцільність її здійснення, або про зміну умов її здійснення, або про відмову від неї.

5. Критерій оцінки інвестиції залежить від поставленої мети. У загальному виді в якості цілей можна визначити нагромадження або споживання. У першому випадку критерієм є максимум вартості майна, у другому максимум коштів, вилучених на споживанні.

6. Всі платіжні процеси одного періоду t за умовами фінансування можна пояснити через п'ять видів платежів.

CК – наявний у точці інвестування t₀ стартовий капітал, що може використовуватися для фінансування даної інвестиції.

ПР – платіжний ряд матеріальної інвестиції, що включає плату за придбання А₀, річні платежі надлишки q_t та можливу виручку від ліквідації.

К – платежі, що пов'язані з використанням кредиту.

ДФ – платіжний ряд додаткової фінансової інвестиції.

П – платежі, що характеризують річне вилучення коштів з інвестиційного процесу на споживання. ([8], с. 186).

Потреба в кредиті або необхідність здійснення додаткових фінансових інвестицій випливає з нульового рівня платоспроможності в аналізованому періоді. Дана умова платоспроможності в точці t = 0 має наступну структуру.

СК + ПР₀ + К₀ – ДФ₀ = 0

Величина ПР₀ відповідає платі за придбання інвестиції А₀ та є, отже, негативною виходячи із суми стартового капіталу СК і плати за придбання ПР₀ з'являється або необхідність одержання кредиту (К₀), або можливість здійснення додаткової фінансової інвестиції (ДФ₀) за рахунок надлишкових коштів.

У якості вихідної інформації потоки платежів повинні бути подані в кожному періоді як підсумкові. Фінансовий план повинен відповідати формі, наведеній в табл. 2.

Розглянемо упорядкування ФП на прикладі матеріальної інвестиції з річним потоком платежів – 10000, 5000, 8000, 3000 при наявнім власнім стартовім капіталі інвестора 5000 гр. од., безмежних можливостях одержання кредиту під 15% або вкладення коштів на депозит під 10%. Вилучення коштів на споживання не передбачається. ([8], с. 191)

Таблиця 2

Фінансовий план інвестиції

Показники	Період часу
Стартовий капітал (СК) Споживання (П) Річні платежі (ПГ) Додаткове фінансування (ДФ) Внесок Повернення Процент (iд) Кредитна позика (К) Розмір кредиту Погашення Проценти (iк) Вартість капіталу (КВК)	– -10000 + 5000	– + 750 - 5000 -750	– -7137,5 - 750 -112,5	– + 7137,5 + 713,75 + 10851,25

Як видно з таблиці, наприкінці планового горизонту рівного трьом рокам, отримана вартість капіталу 10851,25 гр. од. Для ухвалення рішення про доцільність здійснення даної інвестиції, необхідно розглянути альтернативні варіанти інвестицій. У якості альтернатив можна розглядати як матеріальні, так і фінансові інвестиції.

У даному розділі необхідно побудувати два фінансових плани інвестиції для різних умов фінансування і зробити висновок про найефективніший варіант фінансування проекту.