Енцефаліт - запалення головного мозку інфекційної або інфекційно-алергіч-ної природи. Ураження білої речовини називають лейкоенцефалітом, сірої – поліо-енцефалітом, разом - паненцефалітом, запалення головного мозку і його оболонок - менінгоенцефалітом, головного і спинного мозку - енцефаломієлітом. Первинні ен-цефаліти викликаються нейротропними вірусами - кліщовим, комариним. Вторинні енцефаліти виникають як ускладнення низки захворювань: кору, краснухи, епідемі-чного паротиту, грипу, вітряної віспи, вакцинації (сироваткові енцефаліти), а також при побічній дії лікарських препаратів. Розвиток енцефаліту часто є провідною лан-кою патогенезу нейроінфекцій: ботулізму, сказу, поліомієліту, правця тощо.
Етіологічна діагностика вірусного енцефаліту базується на серологічних тес-тах. Морфологічно це захворювання можна запідозрити на основі запальних інфіль-тратів з лімфоцитів, макрофагів; дифузної проліферація мікроглії й олігодендроглії з утворенням паличко- і амебоподібних клітин; нейрофагії з утворенням нейрофагіч-них вузликів; внутрішньоядерних і внутрішньоцитоплазматичних включень.
У патогенезі первинних енцефалітів головну роль відіграє схильність інфек-ційних збудників до поширення через нервові структури. Для вторинних енцефалі-тів характерні інші шляхи ураження мозкової тканини: контактний - отогенний, риногенний, орбітогенний, а також через кровоносні й лімфатичні судини.
Макроскопічно при енцефалітах знаходять гіперемію мозкових судин, набряк і набухання речовини мозку, точкові крововиливи. Мікроскопічні зміни залежать від перебігу хвороби. При гострій формі переважають циркуляторні порушення, ексудативні явища, запальна мононуклеарна інфільтрація, нейрофагія. Затяжна форма характеризується проліферацією глії і деструкцією нервової системи, хронічна - демієлінізацією, атрофією мозку.
Застосування сучасних методів лікування дозволяє стабілізувати процес. Але при затяжному перебігу зберігаються залишкові явища типу парезів, паралічів, гідроцефалії. Ураження життєво важливих центрів може призвести до смерті.