Підготовка виробу до наплавлення

Поверхні деталей, які будують наплавлені, треба підвергати механічній і термічній обробці.

У більшості випадків деталі, які треба наплавити, бувають дуже забруднені, замаслені, покриті іржею або фарбою. Тому вони повинні бути попередньо очищені.

Наплавлення по погано підготованої поверхні приводить до непроварів, створенню пор і раковин, насичуванню наплавленого металу киснем і забрудненню його різноманітними неметалевими включеннями.

Знежирення поверхні виконують випаленням газополум’яного пальника, паяльною лампою або в нагрівальних печах. Після випалення кіптява виводять дротовою сталевою щіткою.

У деталей машин, виготовлених з вуглецевих, високовуглецевих або легованих сталей, для яких технологією наплавлення передбачено попереднє підігрівання, масло з пор і тріщин усувається під час цього ж підігрівання.

Значення попереднього підігрівання виробів дуже велике. Підігрівання може запобігти небажані структурні перетворення у основному і наплавленому металі та значно знизити залишкові напруження при зварюванні і наплавленні. Необхідність і ступінь підігріву встановлюється виходячи з хімічного складу метала, розмірів і форми виробу, а також місця поновлення, режиму і способу зварювання чи наплавлення.

Теорія теплових процесів зварювання дозволяє при звісній хімічній сполуці металу та заданій конфігурації виробу розрахунково-експериментальним шляхом визначити температуру підігріву і режим зварювання або наплавлення.

Режим підігріву вуглецевих сталей обирається головним чином у залежності від кількості вуглецю (дивись табл. 1).

Таблиця 1.

Температура підігріву уточнюється залежно від форми і розміру виробу, різкості переходів елементів конструкції та ряду інших обставин.

Невірно обраний режим підігріву у виробів складної форми може викликати високі місцеві термічні напруження, неприпустиме короблення та тріщини.

Література: [5]; [8].