Ліміти – важливий елемент управлінської облікової політики. Метод лімітування використовується для обмеження підрозділів підприємства у наданих їм ресурсах на плановий період. По нормованих активах ліміти можна розділити на ліміти коштів і товарно-матеріальних цінностей.
Розрахунок лімітів здійснюється за стандартною формулою:
Л = Ок + П – Он
де, Ок – залишок на кінець планового періоду;
П – потреба в активах на плановий період;
Он – залишок на початок планованого періоду.
Прогноз потреби здійснюють на основі планового бюджету продажів і/або виробництва.
Бюджетне управління припускає крім розрахунку лімітів сировини, матеріалів, розраховувати ліміти витрат коштів. Найпростішим способом лімітування витрат є такий, коли для кожного ЦФВ на плановий період розраховують на основі поданих заявок на майбутню закупівлю ТМЦ, планову заробітну плату працівників ЦФВ й інших планових виплат (оренда і т.п.) з урахуванням припустимих відхилень. Для одержання коштів, що перевищують плановий бюджет ЦФВ, встановлюють складний процес обґрунтування додаткових витрат перед вищим керівництвом.
|
|
Для ЦФВ, що приносять дохід (наприклад, збут) складають планові бюджети витрат як відсоток від планованих доходів з відповідною зміною при відхиленні фактичних доходів від плану.
Розподіл коштів виділених ЦФВ може здійснюватись двома способами:
1. Тверда регламентація – у бюджеті визначають статті витрат, і перекидання коштів з одних статей на інші заборонене.
2. Вільний розподіл – для ЦФВ вказують максимальну суму витрат, а за її розподіл відповідає керівник ЦФВ. Наприклад, керівник може вирішити преміювати працівників за рахунок економії транспортних витрат по доставці товарів чи ні.