2015-07-14
477
Родовим об’єктом злочинів проти власності є суспільні відносини власності, що охороняються законом про кримінальну відповідальність, як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави. Юридичним вираженням відносин власності є право власності, яке є правом власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Небезпечність злочинів проти власності, важливість її охорони кримінально-правовими засобами визначається тим, що вона є найважливішою соціальною цінністю: нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.
Предмет – приватне, державне та комунальне майно, яке має певні обов’язкові ознаки:
1) юридична – право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі довірено;
2) економічна – майно має становити матеріальну цінність, мати певну вартість;
3) фізична – це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.
Предметом злочинів проти власності можуть бути також гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості. Крім майна у деяких злочинах проти власності предметом можуть бути право на майно, а також дії майнового характеру.
З об’єктивної сторони переважна більшість з них є злочинами з матеріальним складом: їх обов’язковою ознакою є спричинення суспільно небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди в певному розмірі відносинам власності. Тому закінченими вони є з моменту настання цієї шкоди. Однак для закінчення розбою, вимагання чи погрози знищенням майна не потрібно фактичного настання шкоди (усічені склади злочинів).
Із суб’єктивної сторони більшість злочинів проти власності характеризуються прямим умислом, при якому особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має права, передбачає спричинення матеріальної шкоди і прагне цього, одночасно бажаючи власного незаконного збагачення.
За рядом загальних ознак, що характеризують злочини проти власності, вони істотно розрізняються між собою за характером діяння, способом їх вчинення, мотивами та метою. Саме це дає можливість класифікувати їх на різні групи. Так, за наявності як обов’язкових ознак корисливих мотиву та мети злочини проти власності поділяються на: корисливі і некорисливі (ст..ст. 194, 1941, 195, 196, 197). Корисливі злочини, у свою чергу, за характером діяння, за способом їх вчинення можуть бути поділені на злочини: пов’язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб (ст..ст. 185, 186, 187, 189, 190, 191) і не пов’язані з таким обертанням (ст..ст. 192, 1881, 193, 1971, 198).
