Протидія злочинності неповнолітніх як самостійний напрям запобігання злочинності

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Специфічність злочинності неповнолітніх призвела до формування у другій половині ХIX ст. наукової теорії протидії цьому виду злочинності, що відображено в роботах Л.М.Василевського, М.М.Гернета, Д.А.Дриля, П.І.Люблінського, С.В.Познишева, М.С.Таганцева, Є.М.Тарновського, В.І.Куфаєва та ін. Фахівцями розроблялися питання формування статусу дитини-правопорушника, гуманізації ставлення до неповнолітніх, зокрема, визнання необхідності застосування до них виховних заходів, а не лише покарання. Теоретичні розвідки того часу були покладені в основу нормативно-правових актів 60-90-х рр. XIX ст. Вже на початок XX ст. можна було говорити про фактичне виникнення особливого напряму державної політики поводження з неповнолітніми правопорушниками.

На сьогодні теорія протидії злочинності неповнолітніх розглядається як специфічний напрям запобігання злочинності в цілому.

При цьому, за наявності загальної структури із запобіганням злочинності, сучасна протидія злочинності неповнолітніх суттєво відрізняється за змістом окремих елементів цієї структури.

Так, запобігання злочинності, яке являє собою складну систему (стратегічна мета, об`єкти, принципи, правова основа, суб`єкти, напрями, заходи), полягає у подоланні криміногенно небезпечних протиріч у суспільних відносинах, у випередженні формування і реалізації на різних стадіях злочинних проявів. Стратегічна мета запобігання злочинності пов`язана із забезпеченням національної безпеки, захищеності суспільства від злочинних загроз.

У свою чергу, стратегічною метою протидії злочинності неповнолітніх, поряд із забезпеченням захищеності суспільства від злочинних загроз, є забезпечення нормального розвитку дитини, захисту її прав, свобод та інтересів. Таким чином, суспільство має захистити дитину від різного роду небезпек та виробити соціальні механізми захисту суспільства від негативних наслідків поведінки, властивій неповноліттю. Ідеалом є досягнення такого стану суспільного розвитку, за якого вчинення злочинів особами до 18 років стане винятком. При цьому слід визнати, що подолання злочинності неповнолітніх є неможливим, це випливає з розуміння причинного комплексу цього виду кримінальності. Відповідно, така мета не може ставитися.

Протидія злочинності неповнолітніх – це побудована на нормах права у відповідності з міжнародними стандартами діяльність держави та інститутів громадянського суспільства, яка полягає у недопущенні порушення неповнолітніми кримінально-правових заборон (раннє попередження), зменшенні шкоди від уже вчинених злочинів, запобіганні повторній криміналізації дітей. Оскільки вчинення злочинів неповнолітніми є, як правило, завершальним етапом делінквентності дитини, то принципове значення для протидії злочинності неповнолітніх становить вплив на антисоціальні прояви різного ступеня суспільної небезпечності. Крім цього, з огляду на становлення особистості неповнолітнього, протидія цьому виду злочинності передбачає й вплив на інститути соціалізації.

Таким чином, об`єктами протидії злочинності неповнолітніх доцільно вважати (Е.Б.Мельникова):

- кримінально протиправну поведінку неповнолітніх (основний об`єкт);

- кримінально активну поведінку осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності;

- делінквентну поведінку дітей, яка не становить порушення кримінально-правових заборон;

- поведінку дітей, яка становить загрозу для їх нормального розвитку, створює небезпеку для фізичного та психічного здоров`я;

- причини та умови делінквентності дітей, у тому числі, дисфункції інститутів соціалізації неповнолітніх;

- шкоду від правопорушень неповнолітніх;

- віктимну поведінку дітей як учасників кримінально-правових конфліктів.

В цей же час вітчизняний законодавець замість «протидії злочинності неповнолітніх» використовує різні терміни:

- «профілактика правопорушень серед дітей», під чим розуміється діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, в сім'ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання (ст.3 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»).

- «профілактика дитячої злочинності» (Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні).

Така ситуація свідчить про нечіткість розуміння проблем злочинності неповнолітніх, спрощення підходів до її протидії, зв`язок останньої виключно зі спеціально-кримінологічним аспектом, що орієнтує суспільство та державу лише на два об`єкти впливу.

Принципи протидії злочинності неповнолітніх можуть бути поділені на дві групи: загальні (притаманні запобіганню злочинності в цілому) та спеціальні (притаманні протидії злочинності неповнолітніх). Серед останніх особливе місце посідають соціальні принципи – всебічний захист інтересів дитини, забезпечення її нормального розвитку, збалансоване застосування каральних та виховних заходів.

Протидія злочинності неповнолітніх здійснюється на підставі міжнародних стандартів, які є орієнтирами для формування та розвитку національного законодавства і правозастосування у сфері роботи з дітьми, що потребують особливого ставлення (неповнолітні правопорушники, малолітні делінквенти, діти, що опинилися у складній ситуації тощо). Чим більше аспектів поводження з дітьми охоплюється приписами, чим ретельніше описаний їх правовий статус, тим більше можливостей для розбудови ефективної національної системи протидії злочинності неповнолітніх.

Суб`єктний склад протидії злочинності неповнолітніх (спеціалізовані та неспеціалізовані суб`єкти) передбачає системне поєднання державних та недержавних (бізнесових та громадських) органів, служб та структур із суттєво більшим (у порівнянні із запобіганням злочинності дорослих) акцентом на діяльності недержавних суб`єктів. Численність суб`єктів протидії злочинності неповнолітніх вимагає різнорівневої координації та взаємодії.

Такий підхід дає можливість залучення для фінансування діяльності з протидії злочинності неповнолітніх коштів недержавного сектору (бізнесових структур, громадських об`єднань, окремих громадян) та раціонального розподілу ресурсів державного бюджету, що дозволяє розробляти та впроваджувати програми роботи з дітьми з урахуванням конкретних місцевих потреб.

Можна виокремити два основних напрями протидії злочинності неповнолітніх: вплив на правопорушників (потенційних правопорушників) та вплив на постраждалих (потенційних постраждалих). Останнім часом, із збільшенням кількості фактів вчинення насильницьких (у першу чергу, сексуального характеру) злочинів щодо дітей, особлива увага приділяється саме другому напряму. Поряд із цим можна говорити про такі напрями як підтримка дитинства як цінності та підтримка агентів соціалізації і виховання дитини (І.А.Кобзарь).

Заходи протидії злочинності неповнолітніх традиційно поділяються на загальносоціальні та спеціально-кримінологічні. Однак у зв`язку зі складністю об`єкта протидії злочинності неповнолітніх межа між ними є умовнішою, аніж щодо запобігання злочинності в цілому. Особлива увага приділяється роботі з удосконалення виховання дітей, організації їх зайнятості та дозвілля, скоординованому проведенні виховних, лікувально-реабілітаційних та правоохоронних заходів.

Загальна орієнтація діяльності з протидії злочинності неповнолітніх визначається стратегією такої протидії.

Законодавці багатьох країн передбачають десятки різновидів заходів, що дозволяє реагувати на порушення кримінального закону гнучко, індивідуалізовано і соціально орієнтовано. У результаті позбавлення волі (навіть умовне) розглядається як винятковий вид покарання, який призначається тільки у випадках, коли застосування альтернативи суперечить здоровому глузду. У цей же час у ряді держав спостерігається певне посилення карального нахилу в діяльності судових та правоохоронних органів, що виявляється у зростанні суворості впливу на неповнолітніх, звуженні правового простору застосування альтернатив покаранню, обмеженні відновного правосуддя.

Причина цього полягає у пошуку шляхів підтримання порядку у суспільстві без змінення економічних, соціальних, політичних та інших негативних факторів, що обумовлюють порушення правопорядку. У такій ситуації жорсткість реакції на злочини видається найбільш ефективним засобом.

Однак каральна стратегія протидії злочинності неповнолітніх не є запорукою досягнення належного результату. Тому є важливим, щоб протидія злочинності неповнолітніх була сполучена із соціальною роботою - діяльністю уповноважених суб`єктів, яка спрямована на соціальну підтримку сімей та дітей, забезпечення їхніх прав і свобод, поліпшення якості життєдіяльності, задоволення інтересів та потреб (ст.1 Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»).

ПИТАННЯ ДЛЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

1. Поняття протидії злочинності неповнолітніх. Проблеми нормативної регламентації протидії злочинності неповнолітніх.

2. Принципи протидії злочинності неповнолітніх.

3. Об`єкти та суб`єкти протидії злочинності неповнолітніх.

4. Напрями протидії злочинності неповнолітніх на сучасному етапі.

5. Системні зв`язки протидії злочинності неповнолітніх з іншими видами кримінологічно значущої діяльності.

Практичне завдання: на підставі узагальнення специфіки протидії злочинності неповнолітніх зробити висновок щодо її оптимальної моделі.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Проблеми визначення об`єкту протидії злочинності неповнолітніх.

2. Стратегії протидії злочинності неповнолітніх в Україні та зарубіжних країнах.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ:

1. Проблеми визначення об`єкту протидії злочинності неповнолітніх.

2. Неспеціалізовані суб`єкти протидії злочинності неповнолітніх.

ЛІТЕРАТУРА:

Благута Р.І. Психологічні засади профілактики делінквентності неповнолітніх: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 19.00.06 / Р.І.Благута; Київський нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 19 с.

Брейтуэйт Дж. Преступление, стыд и воссоединение / Брейтуэйт Дж. / Пер. с англ. Н.Д. Хариковой; Под общ. ред. М.Г. Флямера; Комм. д.ю.н., профессора Я.И. Гилинского. - М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. - 310 с.

Гумирова Г.Ф. Правовые и психологические аспекты оптимизации исправления осужденных к лишению свободы несовершеннолетнего возраста: автореф. дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Г.Ф.Гумирова; Самарский гос. ун-т. - Самара, 2009. - 21 с.

Залетов Ю.С. Профилактика правонарушений среди подростков в общеобразовательной и специальной школах: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Ю.С.Залетов; Ярославский гос. ун-т. - Ярославль, 2007. – 24 с.

Зер Г. Зміна об’єктива: новий погляд на злочин та правосуддя / Пер. з англ. М. Яковлєва / Зер Г. - К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. - 224 с.

Карнозова Л.М. Восстановительный подход к правосудию для несовершеннолетних / Л.М.Карнозова // Восстановительная ювенальная юстиция. - М.: МОО Центр «Судебно - правовая реформа», 2005. - С. 56-104.

Кондрат Е.Н. Профилактика делинквентного поведения несовершеннолетних / Кондрат Е.Н. - СПб.: Изд. дом СПбГУ, Изд-во юрид. фак-та СпбГУ, 2006.- 168 с.

Маляренко В. До питання доктрини кримінальної юстиції в Україні / В.Маляренко // Право України. - 2009. - №2. - С.11-23

Райт М. Восстановительное правосудие - путь к справедливости. Симпозиум / Райт М. - Пер. с англ. - К.: Изд. Захаренко В.А., 2007. - 304 с.

Урбанович Н.Д. Соблюдение норм международного права по уголовным делам о преступлениях несовершеннолетних / Н.Д.Урбанович // Уголовное право. - 2005. - №6. - С. 65-69.