Прориву води та газів

13.1 Запобігання проривам води та газу із затоплених виробок і водних об´єктів

13.1.1 Гірничі роботи на відстані менше за 200 м від затоплених виробок та водних об’єктів, що розташовані у межах шахтного (рудникового) поля, необхідно здійснювати за проектом, що передбачає заходи щодо запобігання прориву води у діючі виробки, затвердженим технічним керівником підприємства. В проекті належить визначати межі небезпечних зон за проривами води із затоплених виробок та інших водних об’єктів, необхідність побудови і параметри захисних бар’єрних ціликів, а також необхідність проведення виробок для спуску (відведення) води.

Керівник маркшейдерської служби підприємства зобов’язаний перевіряти правильність побудови захисних бар’єрних ціликів, а також правильність і повноту нанесення геологічною і маркшейдерською службами шахти (рудника) на гірничографічні документи контуру затоплених виробок (водних об’єктів) і передбачених проектом захисних бар’єрних ціликів.

13.1.2 Виробки для спуску води, необхідно проводити за проектом, затвердженим технічним керівником шахти (рудника), в якому слід передбачити:

а) обов’язкове буріння випереджуючих свердловин;

б) переріз виробки, кількість та місце знаходження свердловин, їх довжину та діаметр, випередження свердловин від вибою та боків виробок, що проводяться;

в) оснащення устя водоспускних свердловин арматурою запірною та регулюючою приплив води, яка випробувана під тиском, що в півтора рази перевищує той, що очікується;

г) улаштування, в разі необхідності, в залежності від очікуваного припливу води на віддаленні від вибою водоупорної перемички з дверима, що відчиняються у бік очікуваного прориву води. Водоупорну перемичку слід будувати з матеріалу, що не піддається корозійному руйнуванню від дії агресивних вод та газів. Тампонаж простору за кріпленням слід виконувати під тиском, що перевищує не менше ніж на 10% очікуваний максимальний тиск води на перемичку. Склад тампонажного розчину слід вибирати таким, щоб виключити винесення його частинок під дією шахтних (рудникових) вод;

д) обладнання зручних для переміщення, не загромаджених та добре освітлених шляхів виходу людей на випадок несподіваного прориву води;

е) підвішування у виробці, що проводиться, каната або улаштування поручнів на висоті 1,5 м для забезпечення безпечного та швидкого виходу людей та інші заходи безпеки.

13.1.3 Гірничі роботи у межах бар’єрного (запобіжного) цілика необхідно здійснювати тільки після спуску води із затоплених виробок або відводу води з інших водних об’єктів, розташованих на поверхні, за межі родовища, що виключає проникнення води у підземні виробки.

13.1.4 У разі появлення у вибої, що наближається до затоплених виробок (водних об’єктів), загрожуючих ознак прориву води (потіння вибою, посилення капежу тощо), працівників треба негайно вивести з виробок, що знаходяться під загрозою затоплення, у безпечну зону.

13.1.5 Гірничі роботи на замулених ділянках, в яких виявлена вода або рідка глина, необхідно здійснювати у відповідності з вимогами до робіт в зоні, небезпечній за проривом води в гірничі виробки.

13.1.6 Розробку водоносних та обводнених родовищ (пливуни, водоносні карсти тощо) необхідно здійснювати за спеціальним проектом, затвердженим технічним керівником підприємства та погодженим з органами Держнаглядохоронпраці. В неосушених породах проводити гірничі виробки належить тільки з бурінням випереджуючих свердловин з величиною випередження не меншою за 5 м. Число свердловин та їх розташування слід визначати в проекті.

13.1.7 Організація, що здійснює буріння свердловин, зобов’язана відображати на топографічних планах та в каталогах координат місця знаходження усть вибоїв та пересічення покладів і виробок усіма свердловинами. Один екземпляр геологічного звіту треба зберігати на шахті (руднику), а геологорозвідувальні дані з нього слід доводити тим, хто має до них відношення.

Під час ліквідації свердловин необхідно обов´язково виконати їх тампонаж. Висновок щодо тампонажу свердловин належить видавати організації, що їх бурила. Біля незатампонованих або неякісно затампонованих бурових свердловин, що пересікають затоплені виробки або обводнені породи, треба визначити небезпечні зони, які слід відображати на гірничографічних документах. У разі наближення гірничих робіт до таких небезпечних зон керівник маркшейдерської служби шахти (рудника) зобов´язаний письмово попередити про це технічного керівника шахти (рудника) та керівника відповідної дільниці.

13.1.8 Під час будівництва та експлуатації шахт (рудників) у разі небезпеки прориву води, пливунів або пульпи у діючі гірничі виробки необхідно пристволові двори та головні водовідливні установки огороджувати від решти виробок шахти (рудника) водонепроникними перемичками, розрахованими на максимально можливий тиск води (пульпи, пливунів).

13.1.9 Устя вертикальних та похилих стволів, шурфів, штолень та технічних свердловин необхідно обладнувати так, щоб поверхневі води не могли по них проникнути у гірничі виробки.

13.1.10 Якщо шахта (рудник) або група шахт (рудників), розташованих на одному родовищі, створює для інших шахт (рудників) загрозу затоплення або загазування, на межі шахтного (рудникового) поля необхідно залишати бар’єрні цілики, розмір яких необхідно визначити в проекті, затвердженому технічним керівником підприємства.

13.1.11 Проводити підготовчі виробки у межах міжшахтного (рудникового) бар’єрного цілика, частково або повністю його відпрацьовувати допускається тільки після спуску води за проектом, затвердженим технічним керівником підприємства.

13.12 Розробку покладів під річками, балками та під іншими водоймищами необхідно здійснювати відповідно до вимог стосовно охорони споруд і природних об’єктів від шкідливого впливу гірничих робіт на даному родовищі.

13.1.13 Для кожного випадку відкачування води з затоплених вертикальних та похилих виробок на основі гірничо-графічних документів та інших даних треба розробляти заходи щодо забезпечення безпеки робіт. Попередньо слід перевірити стан атмосфери вище дзеркала води у тій частині цих виробок, яка не провітрюється. Відбір проб шахтного повітря зобов´язані здійснювати працівники ДВГРС з наступним їх аналізом у газоаналітичних лабораторіях на вміст СО, СО₂, СН₄, Н₂S і О₂. Особливі заходи слід передбачити на момент наближення рівня води до сполучення виробок з пристволовими дворами, штреками та іншими виробками, з яких накопичені шкідливі гази можуть проникнути у місця знаходження працівників та електрообладнання.

13.1.14 До роботи щодо спускання води та видалення вибухових і шкідливих газів необхідно залучати досвідчених працівників за обов’язкової присутності на місці робіт посадової особи (технічного керівника робіт), яку призначає технічний керівник шахти (рудника).

Під час буріння дренажних свердловин слід забезпечити постійну присутність посадової особи ПВС, яка зобов´язана слідкувати за розташуванням та напрямом свердловин, контролювати вміст газів у виробці, вести “Журнал проведення випереджуючого буріння” (Додаток 17).

13.1.15 На шахтах (рудниках), в яких можливі раптові виділення накопичених шкідливих та горючих газів, необхідно з урахуванням місцевих умов розробити проект безпечного ведення робіт, де передбачити заходи захисту від прориву газу, проведення виробок та свердловин для його безпечного випуску, організацію систематичного контролю його вмісту газоаналізаторами або лабораторним шляхом. Проект зобов´язаний затвердити технічний керівник підприємства.

Під час ведення робіт на таких шахтах (рудниках) треба вести журнал за формою, встановленою технічним керівником шахти (рудника), до якого необхідно заносити:

дані про усі випадки виділення газів, а також ознак, що їм передували;

геологічні порушення залягання пластів та покладів (зсуви, скиди, насуви, пережими тощо);

різкі зміни структури та міцності корисних копалин та оточуючих порід.

До журналу треба додавати геологічний розріз, план родовища та план гірничих робіт у масштабі 1:2000, які слід систематично поповнювати. На плані необхідно відмічати усі геологічні порушення, контури виїмки сусідніх пластів (покладів), місця виділення газів, зони з порушеною структурою та пониженою міцністю.

13.1.16 Усіх працюючих на пластах та покладах, що схильні до раптового виділення газів, необхідно ознайомити з ознаками, що передують виділенню газу, та проінструктувати про запобіжні заходи і заходи захисту. Повторно ознайомлювати працюючих треба кожні 6 місяців перед введенням в дію плану ліквідації аварій.

13.1.17 Добувати солі способом вилужування дозволяється лише на тій ділянці родовища, яка не розробляється підземним способом.

13.1.18 На кожній калійній і соляній шахті (руднику) треба вести спеціальний “Журнал для запису випадків виявлення розсолів у виробках на калійних і соляних шахтах (рудниках)” (Додаток 18). Кожне виявлення розсолів у виробках слід ретельно вивчати для встановлення:

динаміки припливу розсолів та їх напору;

хімічного складу розсолів, їх температури, питомої ваги та характеру зміни цих показників у часі;

явищ, що супроводжують появу розсолів.

13.1.19 Кожний приплив розсолів або води у виробки соляних шахт (рудників) необхідно своєчасно припинити шляхом цементації розсоловмісних тріщин, встановленням водонепроникних перемичок або іншим способом, що забезпечує перекриття припливу.

На соляних шахтах (рудниках) з незначними (не більшим як 1,5 м³ за добу) водоприпливами (розсолопроявленнями) допускається споруджувати підземні розсолозбірники за спеціальним проектом, затвердженим технічним керівником підприємства та погодженим з органами Держнаглядохоронпраці.

13.1.20 Зведення водонепроникних перемичок необхідно здійснювати з дотриманням таких вимог:

а) роботи здійснюються за спеціальним проектом, затвердженим технічним керівником підприємства;

б) ділянку виробки, де установлюється перемичка, на довжині не менш як 15 м в обидві сторони від місця встановлення перемички, слід проводити без застосування підривних робіт в однорідному масиві без тріщин. Проводити підривні роботи дозволяється у міцних породах;

в) у зоні не менш як 50 м від перемички, що зводиться, не повинно бути геологічних порушень та розвідувальних свердловин;

г) перемичку слід зводити водонепроникну та стійку до дії агресивних газів і води;

д) після зведення перемички слід здійснити тампонаж закріпленого простору під тиском, що перевищує не менш як на 10% очікуваний максимальний тиск води на перемичку;

е) робочі креслення кожної перемички та місця їх встановлення зобов´язаний затвердити технічний керівник підприємства.

13.1.21 У кожній водонепроникній перемичці необхідно влаштовувати проріз діаметром не менше за 600 мм, що закривається і розташований у верхній половині перерізу виробки. В обладнаних дверима перемичках слід приймати таку ширину прорізу, щоб забезпечити вільні зазори між рухомим складом та стінками прорізу з обох боків не менше за 200 мм, за умови відношення площі прорізу до площі перерізу виробки не менше як 0,7, а також за умови встановлення автоматичних пристроїв сигналізації про підхід рухомого складу до перемички.

13.1.22 Необхідне обладнання, апаратуру та матеріали для боротьби з розсолами слід зберігати в шахті (руднику) в спеціально відведеному місці та тримати готовими до використання.